Обмеження на конкуренцію
Конкуренція—це один із найголовніших інститутів капіталізму. Існування цього інституту, як і інших, виправдане завдяки його внескові у соціальний добробут. Він є регулятором економічної діяльності, сприяє максимізації продуктивності, запобігає значній концентрації економічної влади і захищає інтереси споживача. Конкуренція може слугувати для опису економічної структури кожного суспільства і стосуватися кожного суб'єкта економіки— приватних осіб, фермерів, ділових фірм тощо. Економічний успіх приходить до фірм, що працюють ефективно, а провал видаляє неефективні й витратні фірми. В безособовій ринковій системі не затримуються різновиди продукції чи кваліфікацій, що застаріли і з огляду на це стали неефективними.
Одначе конкуренція—це жорстокий наглядач, і тут є переможені й переможці. Позаяк ті, хто зазнає поразки, не хочуть програти, вони роблять усе, щоб запобігти цьому, а відтак правила гри змінюються. Ринкова система змінюється також внаслідок різноманітних дій уряду, що їх метою є запобігання програшу або пом'якшення його наслідків. Неекономічні виробництва і професії можуть підтримуватися завдяки втручанню уряду через субсидії та обмеження для закордонних конкурентів.
Для уникнення конкуренції бізнесові фірми утворили різні об'єднання, картелі, трести і холдингові компанії. Робітники, щоб запобігти особистій конкуренції, організували професійні спілки, і застарілі професії стали захищатися. У Сполучених Штатах такі професії зберігаються в будівельній промисловості і ще деінде завдяки федеральному будівельному кодексу, тому неефективні фірми на зразок Крайслера отримали урядову фінансову підтримку, бо інакше їх було б ліквідовано силами конкуренції.
ПІДСУМКИ
Капіталізм як економічна система характеризується низкою ін-ституційних механізмів. Головним елементом капіталізму є вільний конкурентний ринок, де покупці бажають задовольнити свої потреби, а продавці виконують ці бажання з метою одержання прибутку. Розподіл ресурсів визначається механізмом цін, а свобода підприємництва і право приватної власності стимулюють виробництво і заощадження. Індивідуалізм—це теж істотний елемент капіталістичної або вільноринкової ідеології. Адам Сміт та інші вчені вважали людей розумними істотами, що завжди дбатимуть про свій власний добробут. Кожна особа, дбаючи про власні інтереси, працює і в інтересах суспільства.
Конкуренція е однією з невіддільних частин системи вільного підприємництва. Приватні особи, покладаючись на свої власні сили в економічному житті, мусять конкурувати за економічні винагороди (добру роботу, високу платню, кар'єру), а бізнес має конкурувати за доходи споживача. Протестантська трудова етика наголошувала на винагороді в цьому житті, а не в прийдешньому. Тяжка праця вкупі з ощадливістю могли сприяти накопиченню коштів, необхідних для інвестицій. В капіталістичній економіці держава відіграє незначну роль.
Сьогодні розвинені капіталістичні країни удосконалили інститути капіталізму. Розвиток капіталістичних економік породжував проблеми, що їх, звичайно, не могли вирішувати окремі особи. З огляду на ці проблеми виникла потреба в державному втручанні, внаслідок чого втручання і регулювання з боку уряду стали звичними рисами життя за умов капіталізму. Постачання споживачів продуктами харчування й ліками прийнятної якості та чистоти вже не залежить виключно від конкуренції—прийнято закони, що гарантують необхідні стандарти щодо цього. Капіталістичні суспільства ніколи не були готові поширити практику повної свободи підприємництва на окрему особу. Тобто завжди визнавалося, що особа, обираючи собі найприбутковішу область діяльності, цілком могла вибрати антисоціальне заняття. Однак в таких випадках держава без зволікань вводила певні обмеження. Але держава змінювала й економічні інститути капіталізму, застосовуючи, скажімо, субсидії фермерам і захист неефективних фірм від конкуренції.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ
1. Що означає термін "інститути" стосовно економічної системи?
2. Поясніть поняття десіїіциту в економіці. Чи існують недефі-цитні речі?
3. Застосуйте поняття дефіциту до життя в сучасних Сполучених Штатах Америки. Чи тут ще побутує дефіцит? Як він впливає на життя американців?
4. Що таке три чинники виробництва? Чому економісти саме так класисрікують ресурси?
5. Яку функцію виконує прибуток у ринковій економіці?
6. Яку функцію виконує ціновий механізм у ринковій економіці?
7. Як розподіляються прибутки в ринковій економіці?
8. Завдяки яким чинникам стався занепад справжньої ринкової економіки?
9. Економіка Сполучених Штатів відійшла від чисто ринкового капіталізму. Чому?
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Веіі, Оапіеі. ТТге Сотіпд ої ІЬє Рові-іпсіивігіаі Зосіеіу. Ме\у Уогк:
Вазіс Воокз, 1976. Веіі, Оапіеі. ТТге Сиііигаї Сопі.гасіісііопз оґ Сарііаііат. Неуу УогЬ:
Ваяіс Воокч, 1976.
Наскег, ІЛ1І8 М. ТАе Тгіитрії оґ Атегісап Сарііаііят. Не\у Уогк:
8ітоп & Зпизіег, Іпс., 1940. НеіІЬгопег, КоЬегІ Ь. ТІїе Маїііпд оґ Есопотіс 8осіе1у. 41Ь еа.
Епд1е\уоос1 Сіііїв, МУ: Ргепїісе Наїї, 1962. Ногаїааиег, КісЬагсІ. Зосіаі Оагуіпінт ІП Атегісап Тііоидпі. Кеу.
есі. Возіоп: Веасоп Ргезв, 1955.
Роїапуі, Кагі. ТІїе Сгеаі Тгапяґогтаїіоп. ІЧелу Уогк: Кіпепагі, 1944. ЗтіїЬ, Ааат. ТІїе \УеаШі оґ Маііопа. Іпаіапороііа: ІЛЬегІу Сіаззіся,
1981. Та\упеу, К.Н. Кеіідіоп апсі Іііе Кізє оґ Сарііаііят.нєуу УогЬ:
Нагсоигі, Вгасе, апсі У^огігі, 1926. ТоупЬее, Атоісі. ТІїе Іпсіизігіаі Ії.еуоіиііоп. Возіоп: Веасоп Ргевз,
1956. \УеЬег, Мах. ТІїе Ргоіезіапі ЕіїїИі апсі ІІіе 8рігіі оґ Саріїаіізт. Ме^
УогЬ: СЬагІев ЗгіЬпег'з 5оп8, 1930.
НЕРИНКОВІ МЕХАНІЗМИ:
СОЦІАЛІЗМ І КОМУНІЗМ
Одним із можливих шляхів порівняння економічних систем є аналіз відмінностей економічних і політичних інститутів. Капіталізм—це культурно-економічна система, що економічно організована навколо інститутів приватної власності та виробництва товарів заради прибутку, а в культурному відношенні грунтується на ідеї про особу як центр уваги суспільства. Інші економічні системи можуть бути визначені через розгляд модифікацій, що їх ці системи, внесли до згаданих інститутів. Наприклад, у капіталістичній економіці діючі чинники виробництва—земля, праця і капітал—перебувають у приватній власності, а в соціалістичній системі вони є власністю держави і використовуються не для одержання прибутку через продаж їх іншим людям, а для безпосереднього обслуговування тих, кого ця держава репрезентує.
Проте тут варто зробити одне зауваження. Існує кілька визначень соціалізму, і слід розрізняти поняття соціалізму в його застосуванні до уряду Франції та соціалізму як самоназви країн, що ними керують комуністичні партії,— це колишній Радянський Союз, Китай, Куба, Північна Корея і В'єтнам. Для Заходу ці країни є комуністичними.
Щоб уникнути непорозуміння, у марксистській термінології розрізняють дві стадії комунізму. Перша стадія — соціалізм— є перехідною, упродовж якої ще зберігаються поодинокі елементи капіталізму. Друга стадія — комунізм— є вищою стадією; їй властиві достаток, розподіл за потребами, відсутність грошей і ринкових відносин, повне знищення ознак капіталізму і відмирання держави. Колишній Радянський Союз називався соціалістичною країною (Союз Радянських Соціалістичних Республік—СРСР). Це було суспільство, кероване державою, що намагалася гуртувати всі сфери в одне ціле і визначати загальний напрям розвитку економіки, політики і культури за допомогою єдиної інсгитуції—комуністичної партії. Колишня радянська економіка характеризувалася бюрократичним колективізмом.
66 Частина 1. КІНЕЦЬ "ІЗМІВ"
Ссщіалізм у немарксистському розумінні—це економічна система, що видозмінює, але не відміняє багато інститутів капіталізму. Ступінь цих видозмін ніколи докладно не був описаний соціалістами, бо існує чимало варіацій соціалізму. Одні соціалісти віддають перевагу повній ліквідації приватної власності та заміні її власністю суспільною, інші покладають найбільшу надію на ринковий механізм, доповнений урядовим контролем і плануванням, з метою досягнення бажаних економічних і соціальних цілей.
Сьогоденний соціалізм почали також поєднувати з концепцією соціальної держави, що бере на себе відповідальність за захист своїх громадян від життєвих негараздів через низку розмаїтих соціальних виплат. Поза тим дозволяється приватна власність на засоби виробництва за державної власності на ті аспекти виробництва і розподілу, що зачіпають життєві інтереси суспільства. Нинішнє західне суспільство поєднує чимало засад і капіталізму, і соціалізму.
ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК СОЦІАЛІЗМУ
Поняття соціаліст і соціалізм відносно нові. Вперше їх почали вживати в Англії та франції на початку минулого століття, вони використовувались у доктринах окремих письменників, що шукали можливостей перетворення економічних і моральних підвалин суспільства шляхом заміщення приватних форм контролю життя і праці громадськими . Слово "соціалізм" популяризувалось як антитеза слову "індивідуалізм". Проте попередників соціалізму можна виявити й поміж середньовічних авторів чи навіть раніше, починаючи аж від часів Платона. Скажімо, Фома Аквінський вважав, що володіння майном може бути приватним, але користування речами повинно бути спільним. Будь-якими речами, що належать окремій особі, слід ділитися з бідними. Він вважав, що власність небажана, бо веде до гріха, і пропонував, щоб і держава, і церква допомагали бідним людям народжувати здорових дітей.
Утопії доби ренесансу
За доби ренесансу чимало вчених зосередили свою увагу на побудові уявних спільнот, або утопій, що в них суспільство зорганізоване так, аби усунути всі недоліки реального життя. Це були