МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”
НОВОКАХОВСЬКЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО
КАФЕДРА ПРАВА
ТЕМА №2: УПРАВЛІННЯ ЯК РІЗНОВИД ДЕРЖАВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
***********
ПЕРЕВІРИВ РЕКИЧИНА С.С.
2003 р.
Зміст
Вступ.
Адміністративне право займає особливе місце в системі правового регулювання, оскільки виступає необхідним і важливим інструментом
управління соціальними процесами в суспільстві. Йому приналежні відповідні межі правового регулювання - діяльність державної
виконавчої влади всіх рівнів, суспільних відносин управлінського характеру, що складаються в цій сфері, внутрішня організаційна діяльність інших державних органів, зв'язаних з функцією управління, а також зовнішньоорганізаційні відносини недержавних організацій, установ і підприємств.
Адміністративне право охоплює широке коло суспільних відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією їх функцій управління в процесі діяльності органів виконавчої влади. Найбільш тісний зв'язок адміністративне право має з державним правом, що складає основу всіх галузей права, включаючи адміністративне, і займає головне місце. Адміністративне право тіснопов'язано також і з цивільним правом. Насамперед тому, що зв'язки регулюють відносини майнового характеру, при цьому необхідно вказати, що норми цивільного права стосуються майнових відносин у тих випадках, коли сторони рівноправні ( наприклад, договір постачання продукції). А норми адміністративного права стосуються майнових відносин, що базуються на адміністративній підпорядкованості однієї сторони іншій (наприклад, якщо не оплачений проїзд у трамваї). Визначені зв'язки є між адміністративним правомі трудовим правом у сфері регулювання службових відносин. Так, трудове право визначає статус державного учасника трудового процесу, що служить, а норми державного права регулюють державно-службові відносини.
Адміністративне право межує з фінансовим, земельним, аграрним
і іншими галузями права.
Таким чином, аналіз взаємодії адміністративного права з іншими галузями права дозволяє встановити, що його предметом є сфера державного управління. Іншими словами адміністративне право регулює суспільні відносини в сфері державного управління.
Запропонована нижче тема – “Управління як різновид державної діяльності” – цікава тим, що дозволяє зрозуміти і простежити принципи державного управління і контролю заскладним штучним організмом, створеного людьми - ДЕРЖАВОЮ.
Управління як соціальна функція. Види соціального управління.
1. Поняття і основні принципи управління.
Приступаючи до вивчення змісту й особливостей державного управління, необхідно насамперед визначити, що ж таке управління?. Цей термін став універсальним засобом характеристики визначеного виду діяльності, тобто сукупності дій, вчинених заради досягнення відповідних суспільно значимих цілей.
У самому широкому розумінніуправління означає керівництво чим-небудь (чи ким-небудь). У подібному розумінні воно трактується й у наші дні. Однак обмежитися такою констатацією недостатньо. Виникає потреба розкриття змісту цього управління, його функціонального значення. Загальнотеоретичні позиції, включаючи кібернетичні, дають достатні підстави для наступних висновків:
1. Управління – це функція організованих систем різної природи (біологічних, технічних, соціальних), що забезпечує їхню цілісність, тобто досягнення завдань, що стоять перед ними, збереження їхньої структури, підтримка режиму їхньої діяльності.
2. Управління служить інтересам взаємодії складових тих чи інших систем та елементів і представляючих єдине ціле з загальними для всіх елементів задачами.
3. Управління – внутрішня якість цілісної системи, основними елементами якої є суб'єкт (керуючий елемент) і об'єкт (керований елемент), постійно взаємодіючі на засадах самоорганізації (самоврядування).
4. Управління припускає не тільки внутрішню взаємодію складових систем та елементів. Існує безліч взаємодіючих цілісних систем різного ієрархічного рівня, що припускає здійснення управлінських функцій як внутрішньосистемного, так і міжсистемного характеру. В останньому випадку система вищого рівня виступає в ролі суб'єкта управління стосовно системи нижчого рівня, що є в рамках взаємодії між ними об'єктом управління.
5. Управління по своїй суті зводиться до керуючого впливу суб'єкта на об'єкт, змістом якого є упорядкування системи, забезпечення її функціонування в повній відповідності з закономірностями її існування і розвитку. Це – цілеспрямований вплив, що впорядковує реалізоване в зв'язках між суб'єктом і об'єктом і здійснюване безпосередньо суб'єктом керування.
6. Управління реальне тоді, коли в наявності відоме підпорядкування об'єкта суб'єкту управління, керованого елемента системи її керуючому елементу.
Такі основні риси, що характеризують загальне поняття управління. Вони цілком прийнятні і для розуміння управління в соціальній (суспільнії) сфері, де в ролі суб'єктів і об'єктів управління виступають люди і їхнє різне об'єднання (наприклад, держава, суспільство, територіальне утворення, суспільні об'єднання, виробничі і http://www.ukrlawyer.narod.ru/невиробничі об'єкти, родина і т.п.)
Звичайно, при цьому враховуються особливості соціальної сфери, найважливішої з який є те, що управлінські зв'язки реалізуються через відносини людей. Суспільство являє собою цілісний організм зі складною структурою, з різного роду індивідуальними проявами, так само як і з функціями загального характеру. Звідси потреба у вираженні загального зв'язку і єдності соціальних процесів, яка знаходить свій прояв у здійсненні соціального управління. Воно є однією з основних умов нормального функціонування і розвитку суспільства.
2. Соціальне управління та його види.
Управління може бути соціальним, технічним, біологічним.
Управління, що розуміється в соціальному змісті, багатоманітне. У самому широкому змісті воно може розумітися як механізм організації суспільних зв'язків. У подібному змісті можна говорити про те, що його завдання і функції практично виконують усі державні органи незалежно від їхнього конкретного призначення, а також суспільні об'єднання. Елементом системи соціального управління є також і місцеве самоврядування. Як об'єкт управління тут виступає все суспільство в цілому, усі варіанти суспільних зв'язків, що розвиваються в ньому.
Соціальне управління має і спеціальний зміст. У цьому варіанті його звичайно характеризують як державне управління, під яким розуміється специфічний вид державної діяльності, що відрізняє її від інших проявів (наприклад, законодавча, судова, прокурорська діяльність), а також від управлінської діяльності суспільних об'єднань і інших недержавних формувань (трудові колективи, комерційні структури і т.п.).
Соціальне управління, як особливий вид управління, являє собою вплив одних людей на інших з метою упорядкування соціально важливих процесів, забезпечення стійкого розвитку соціальних систем. Це механізм організації громадських зв’язків, що здійснюються всіма державними органами, незалежно від конкретного призначення, органами місцевого самоврядування, а також об’єднання громадян. Воно характеризується такими ознаками, як:
1) проявляється через спільну діяльність людей, організує їх для такої діяльності у відповідні колективи та організаційно оформлює;
2) має на меті упорядкування спільної діяльності шляхом забезпечення погоджених індивідуальних дій учасників такої діяльності через вплив на їх поведінку (волю);
3) виступає в ролі регулятора управлінських взаємовідносин, що виникають між суб’єктом та об’єктом у процесі реалізації функцій соціального управління;
4) є владним, оскільки базується на підпорядковуванні волі учасників управлінських відносин;
5) має особливий апарат реалізації через організаційно оформлені групи людей.
Прийнято поділяти соціальне управління на громадське та державне. Громадське – це управління, яке здійснюється органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, іншими недержавними організаціями. Державне – це специфічний вид державної діяльності, тобто виконавча діяльність, функціонування якої пов’язане з формуванням особливої правової галузі – адміністративного права.
Поняття державного управління.
Термін «державне управління» широко використовується у вітчизняній і закордонній науковій літературі, а також у законодавстві багатьох країн. Більш 70 років він використовувався й у нас, даючи тим самим конституційні підстави для виділення даного виду державної діяльності.
Конституція України відмовилася від цього терміна. Замість нього впроваджується новий термін – виконавча влада. Так, у відповідності до Конституції України державна влада здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу і судову.
У зв'язку з цим становить інтерес співвідношення державного управління і виконавчої влади. Але, насамперед, з'ясуємо, який зміст вкладався в поняття державного управління до 80-х років.
Будь-яка діяльність складається з рішення, його реалізації (виконання) і контролю за реалізацією.
Власне кажучи, на подібній основі будується державний апарат, тобто сукупність органів, що виражають державну владу. http://www.ukrlawyer.narod.ru/Відповідно в рамках цього апарата відбувається «поділ праці» по здійсненню державних задач і функцію. Воно припускає, що і знаходило своє конституційне вираження, виділення органів державної влади (так називалися Ради всіх рівнів), органів державного управління і судових органів. Кожний з них був покликаний здійснювати той чи інший вид державної діяльності. Так, на долю державної влади припадало рішення найбільш важливих питань державного і громадського життя у формі законів (створення законів); органи державного управління в основному здійснювали реалізацію законів (проведення їх у виконання); судові органи виконували законоохоронну функцію.