Тернопільська академія народного господарства
Інститут обліку і аудиту
Реферат на тему:
“ДЖЕРЕЛА, ЗОНИ ДІЇ ТА РІВНІ ЗАБРУДНЕНЬ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У РАЗІ АВАРІЙ НА АЕС І ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ'ЄКТАХ”
Тернопіль
2001
ВПЛИВ АТОМНОЇ ЕНЕРГІЇ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ
Особливе місце у забрудненні оточуючого середовища займає
радіоактивне забруднення.
Чорнобильська катастрофа стала наслідком радіоактивного
забруднення території України, Білорусі та Росії. Загальна площа радіоактивного забруднення становить понад 30 тис. кв. км.
Випадання радіоактивних речовин простежувалося і у державах Західної Європи, підвищився радіоактивний фон у Скандинавії, Японії та США.
Через 15 місяців після катастрофи в Чорнобилі у Великій Британії, яка, здавалось би, далеко розташована від України, було виявлене надзвичайно велике забруднення рослинності радіоактивними опадами,
а також великий вміст цезію у м'ясі овець.
Слід зазначити, що атомна енергетика в даний час є екологічно
чистіша і дешевша, ніж теплова. У розвинутих країнах вона забезпечує від 15 до 70 відсотків усієї електроенергії, що виробляється (Франція — 70 відсотків, США — 17, Швеція — 50, Канада — 15 відсотків). Однак у разі аварії атомні станції становлять дуже серйозну небезпеку для людей і оточуючого середовища. За час експлуатації АЕС у світі сталися три значні аварії: 1961 рік — в Айдахо-Фолсі (США); 1979 рік — на АЕС «Тримайл-Айленд» у Гарисберзі (США), 1986 рік — Чорнобильська АЕС.
Аварії на АЕС мають значні відмінності від ядерних вибухів. Вони відрізняються від ядерних вибухів більшою тривалістю викидів, що змінює напрямок потоків повітряних мас. Тому практично не має можливості
прогнозувати розміри зон ураженості.
Радіоактивне забруднення оточуючого середовища діє на людину
шляхом зовнішнього та внутрішнього опромінення.
Зовнішнє опромінення — це опромінення за рахунок радіоактивного забруднення місцевості. Воно підлягає контролю і залежить від рівня радіації на місцевості. Внаслідок чорнобильської катастрофи на території України радіацією забруднені місцевості 12 областей, 86 адміністративних районів, 2311 населених пунктів, де загалом мешкає близько 2 млн. 600 тис. жителів, у тому числі — 600 тис. дітей. Забруднено радіонуклідами понад 7 млн. гектарів землі, серед яких 3 млн. га сільськогосподарських угідь та 2 млн. лісових масивів. Викид радіонуклідів унаслідок вибуху реактора негативно вплинув на здоров'я населення України. В результаті потрапляння радіоактивних речовин в організм у багатьох людей була уражена щитовидна залоза, виникла променева хвороба. Нині спостерігається тенденція до збільшення онкологічних захворювань, захворювань ендокринної системи, систем кровообігу, травлення, а також захворювань, пов'язаних з імунною системою. В зв'язку з тим, що в продуктах викиду перевагу мають довгоживучі радіонукліди — цезій-137 (ЗО років), стронцій-90 (28 років), плутоній-239 (20000 років), зараження буде тривалим. Верховна Рада України ухвалила Закон, який
визначає чотири зони радіоактивного забруднення.
1. Зона періодичного радіоактивного контролю (низьке забруднення, 0,5 — 1 Кі/км2). Дозволено збирання грибів, ягід, лікарських рослин, а також заготівлю деревини без обмежень. Полювання, рибальство у природних водоймах і річках дозволяється відповідно до правил, що діють на території України, з обов'язковою перевіркою м'яса і риби на вміст у них радіоактивних речовин. У підсобних господарствах ніяких обмежень щодо годівлі та утримання сільськогосподарських тварин
! птиці не запроваджується.
2. Зона посиленого радіоактивного контролю (середнє
забруднення, 1—5 Кі/км2). Дозволено збирання, заготівлю грибів, ягід, лікарських рослин і сіна з обов'язковим попереднім дозиметричним контролем. Заготівля деревини і використання продуктів її переробки проводиться без обмежень. У підсобних господарствах рекомендується періодичний вибірковий контроль м'ясних і молочних продуктів, кормів.
3. Зона гарантованого добровільного відселення (високе забруднення, 5—15 Кі/км2). У цій зоні заготівлю грибів, ягід, хвойної лапини і виробництво хвойно-вітамінного борошна заборонено,
Необхідний особливий режим сільського господарства: обмежене землекористування (скорочення рільництва, зменшення обробітку земель), переспеціалізація товарного сільського господарства та насінництва, вирощування технічних культур (льон і інше), розвиток
тваринництва, інтенсивне конярство тощо.
Випас худоби на лісових пасовищах цієї зони здійснюється при
досягненні висоти травостою не менше 10 см. При щільності забруднення понад 15 Кі/км2 заготівля деревини допускається тільки у зимовий час і при наявості снігового покриву. Використання деревини як палива, заготівля пнєвого смолу і дьогтю заборонені. Заборонено випасати молочну, м'ясну худобу, а заготовляти сіно дозволяється тільки як корм для робочих коней. Використання гною як добрива заборонено.
4. Зона відчуження (надзвичайно високе забруднення). Це дослідницький полігон для боротьби із наслідками ядерних катастроф.
Серед виловленої в річках «зони жорсткого контролю» і у верхів'ях Київського водосховища риби — до 15—20 відсотків не відповідає вимогам. Уся риба, виловлена у цих водоймах, підлягає обов'язковому радіометричному контролю. Промисловий відлов риби у верхів'ях Київського водосховища заборонений. Тимчасово допустимий рівень вмісту радіоактивних речовин у рибі становить 5 Х 103 Кі/кг.
Нині радіоактивний стан об'єкта ЧАЕС потужністю дози опроміненнями 15-300 мР/год., а на окремих ділянках 1—5 Р/год. Проектний термін служби саркофага, який захищає четвертий реактор, — 30 років. Заразі планується будівництво «Саркофага-2», який повинен вмістити! «Саркофаг-1» і зробити його безпечним.
На сьогодні практично ніхто не застрахований від впливу наслідків аварії чи будь-якої іншої аварії на об'єктах атомної промисловості. Навіть, сотні і тисячі кілометрів від АЕС не можуть бути гарантією безпеки. Аварія на ЧАЕС стала прикладом того, що будь-які аварії на атомних станціях не можуть бути локальними. Наслідки аварії на ЧАЕС вийшли за межі однієї; держави і наочно продемонстрували необхідність міжнародного співробітництва в ядерній енергетиці.
Крім радіоактивного забруднення місцевості, до зовнішніх джерел радіоактивного випромінювання належать: космічне випромінювання; сонячна радіація та гірські породи фосфоритів, сланців, уранових руд, родовищ мінеральних джерел. В Україні районами з підвищеним рівнем природного радіоактивного фону є м. Хмельник, Миронівка, Жовті Води. Кожен житель планети одержує в середньому радіаційну дозу близько 0,03 Бер.
Основні джерела радіоактивного випромінювання:
• заводи з переробки та збагачення уранових руд;
• заводи з виробництва ядерного палива;
• АЕС, судові та ракетні ядерні установки;
• науково-дослідницькі заклади відповідного профілю.
За оцінками вчених, радіоактивне забруднення через кілька десятиріч збільшиться у сотні разів.
Внутрішнє опромінення проходить в основному при вживанні продуктів харчування та води, які забруднені радіонуклідами. З рибою та іншими морськими продуктами в організм потрапляють радіонукліди: свинець-210 та полоній-210. Полоній-210 потрапляє також з м'ясом, чаєм, рослинною їжею. Найбільшу радіоактивність серед рослинних продуктів мають горох, жито, пшениця, картопля, огірки. Яловичина майже в 3 рази радіоактивніша, ніж свинина. У зв'язку з відсутністю належного контролю за якістю продуктів харчування та води це опромінення практично не підлягає контролю. Сьогодні в Україні є райони, де вміст цезію-137 у продуктах виробництва в 10—100 разів перевищує середній рівень його у межах більшої частини держави.
Систематичне споживання продуктів харчування та води, що забруднені радіоактивними речовинами, призводить до накопичення радіонуклідів в організмі людини (йоду — в щитовидній залозі, стронцію — в кістках, цезію — в м'яких тканинах).
1991 року встановлено тимчасові граничні рівні вмісту радіонуклідів цезію та стронцію у продуктах харчування та питній воді.
Для зменшення радіонуклідів, які надходять з їжею, необхідно систематично приймати радіопротектори — речовини, які зв'язують радіонукліди та підвищують стійкість організму до радіоактивного впливу.
Ці речовини містяться у деяких харчових продуктах і рослинах (яблучне повидло, неосвітлений яблучний сік, чорноплідна горобина, ожина, морква, обліпиха, тисячолистник), а також продуктах бджолярства (мед, прополіс, маточне молоко та ін). Рекомендується також вживати цибулю та часник. Усі ці продукти ефективно діють при систематичному їх вживанні.
При опроміненні внаслідок потрапляння речовин на відкриті ділянки шкіри можуть утворюватись променеві дерматити та опіки. Ураження мають кілька стадій: рання реакція, інкубаційний період, період гострого запалення і період одужання. Рання реакція настає за кілька годин після дії радіоактивних речовин, виникає почервоніння шкіри, яке згодом зникає, настає інкубаційний період, ніяких зовнішніх ознак не виникає.
Таблиця
Гранично допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування
| Назва продукту | Питома активність | |
| Цезію | Стронцію | |
| Питна вода | 5х10-10 | 1х10-10 |
| Молоко, молочні продукти | 1х10-8 | 1х10-8 |
| М'ясо, риба, птиця, яйця | 2х10-8 | — |
| Картопля та овочі | 1,6х10-8 | 1х10-9 |
| Хліб, хлібопродукти, борошно, цукор | 1х10-8 | 1х10-9 |
| Свіжі дикоростучі ягоди, гриби | 4х10-8 | — |
| Продукти дитячого харчування | 5х10-9 | 1х10-10 |
| Лікарські рослини | 2х10-7 | — |
Період гострого запалення теж починається з почервоніння шкіри. Потім виникають пухирі, наповнені прозорою рідиною, які самі тріскають. При дуже великих дозах опромінення на їх місці виникають виразки, які погано заживають. Медичну допомогу при променевих ураженнях необхідно надавати в якомога стислі терміни.