Бегека А.Д. (Київ)
Вайда Т.С. (Херсон)
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ
ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ
ПЕДВУЗІВ ЗАСОБАМИ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
З аналізу екологічної ситуації в Україні та дослідження сформованості екологічної культури студентів педвузів можна зробити висновок, що проблема удосконалення підготовки майбутніх спеціалістів до ефективного проведення екологічного виховання учнів потребує цілеспрямованих зусиль. Усвідомлюючи, що в сьогоднішніх умовах постає проблема більш раціонального використання природних ресурсів та збереження довкілля для нашої держави напрошується висновок, що стратегічним завданням професійної підготовки спеціаліста будь-якого профілю перш за все повинно бути формування екологічної культури. Зрозуміло, що в майбутньому при вирішенні екологічних проблем провідну роль відіграватимуть професійно підготовлені спеціалісти, тому формування у студентів вузів екологічної культури, свідомого ставлення довкілля має загальнодержавне значення.
Однією із психолого-педагогічних умов формування екологічної культури студентів педвузів є врахування їхніх вікових особливостей як одного із елементів біологічної підструктури, а також соціального статусу. Студенти займають своєрідне становище: до них ставляться більш серйозні вимоги у навчальній та виробничій (педагогічній) діяльності, корегування їхньої поведінки відбувається згідно із ціннісними орієнтаціями та домінуючими ідеями соціального мікросередовища. Все це певним чином впливає на формування особистості студента, його екологічної культури. Перехід до самостійного трудового життя (навчання) є ознакою свідомого співвідношення своїх сил та усвідомлення себе, в тому числі і в системі “людина-суспільство”.
Ми розглядаємо екологічну культуру як гармонійне співіснування суспільства, природи і людини. Надмірні порушення у цій єдності однозначно ведуть до екологічної катастрофи. Екологічна культура в нашому розумінні має і соціальний аспект, так як сфера спілкування, мовне оточення є теж середовищем проживання людини. За таких умов розширення меж у визначенні екологічної культури дає можливість розширити і сукупність засобів впливу на її формування у студентів. Особливо ефективним способом утвердження екологічної культури в молоді у сучасних умовах є нетрадиційна форма - туристсько-краєзнавча діяльність. У процесі педагогічних спостережень за студентами в умовах перебування серед природи можна виявити закономірності у ставленні молодих людей до навколишнього середовища від культури спілкування у самому колективі. З досвіду проведення туристсько-краєзнавчої роботи можна констатувати, що доброзичливі, гуманні стосунки у колективі тургрупи автоматично (підсвідомо) переносяться і на її ставлення до природи. І, навпаки, ворожі, “натянуті” взаємини позначаються й на природі, людина розряджає таким чином свої негативні емоції на беззахисному довкіллі.
Специфічною рисою екологічно вихованої молоді є її стійкі моральні переконання у збереженні довкілля, глибоке усвідомлення поваги до природи при безпосередньому спілкуванні з нею. У юнаків і дівчат зміцнюється потреба співставляти свої вчинки відповідно до сформованих моральних установок. Якщо моральне (в тому числі і екологічне) виховання у цьому віці формується неправильно, то є потенційна можливість прояву індиферентної (негативної) поведінки студентів щодо природи як в процесі навчання так і в майбутній педагогічній діяльності.
Емоційно-вольова сфера студентів відрізняється багатством почуттів, чуйним ставленням до дійсності, особливо до природи, підвищенням інтересу до філософсько-етичних та глобальних екологічних проблем. Завданням педагога повинно бути надання допомоги студентам у пошуку відповіді на з’ясування життєвої мети , усвідомлення свого місця у природі, суспільстві, світі, при формуванні поняття громадського обов’язку, відповідальності за стан довкілля.
Розумова діяльність молоді характеризується більш високим рівнем абстрагування і узагальнення, ростом тенденції причинного пояснення природних явищ довкілля. Результат наших спостережень дає право зробити висновок, що студенти здатні пов’язувати окремі факти в єдину систему, у них у процесі пізнання явищ природи розвивається критичність мислення. Тому туристсько-краєзнавча робота сприяє комплексному вихованню студентства, є ефективним засобом формування у нього екологічної культури через пізнавальну і практичну природоохоронну діяльність.
Вміло організований з педагогічної точки зору туристський похід є ефективним засобом формування у юнаків та дівчат екологічної культури. Тому ми повністю згідні з А.А.Остапцем, що туризм - це “средство гармонического развития подростков юношей, реализуемое в форме отдыха и общественно-полезной деятельности, характерным структурным компонентом которого является поход, путешествие, экскурсия” [1, С.27]. Погоджуючись із Ю.А.Грабовським та А.Л.Шипко [2, С.3] можна відмітити, що основний виховний вплив на формування екологічної культури студентів дає соціальне і географічне (природне) середовище. Знаходження юнаків і дівчат безпосередньо у природних умовах навколишнього середовища разом із цілеспрямованими педагогічними заходами здійснює на них комплекс виховного впливу визначеної екологічної орієнтації.
Туристський похід як джерело пізнання і радості для студента є потенційним стимулом його самоорганізації і екологічного самовиховання при педагогічно правильно поставлених природоохоронних завданнях і меті походу, наповнює захід відповідним пізнавальним і емоційним змістом. У ході багатоденного цілодобового проживання серед природи спілкування з навколишнім середовищем зближує студентів із довкіллям, залишає у їх свідомості неповторність єднання з природою, бажання зберігати і примножувати її багатства.
Емоційні переживання від краси природи, наповнення настановчих коментаріїв екологічним змістом сприяє гармонійному вихованню молодої людини як захисника природи, формує її волю, мужність, самодисципліну. Крім педагога, керівника походу, великим вихователем тут виступає сам колектив туристської групи. Часто туристські походи стають мотивами, які сприяють вибору студентами цієї форми виховної роботи із учнями у їх майбутній педагогічній діяльності.
Трудові та природоохоронні завдання студентів в умовах походу неможливо відокремити від їхньої роботи із забезпечення життєдіяльності групи. Оцінка участі в ній передусім проводиться всіма членами колективу . Однозначна роль тут відводиться керівнику походу, поскільки усе залежить від його авторитету, майстерності, досвіду і екологічної спрямованості. Саме на нього покладається формування пріоритетних екологічних цінностей у студента.
У правильності принципу мотивації екологічних завдань в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності ми переконалися на першому етапі, під час якого студентська група проходила адаптаційний період та вивчала географічні умови проходження маршруту . Звісно, що на цьому етапі незначні зміни у рівнях сформованості екологічної культури респондентів (2-4%) вказують якраз на відсутність комунікативної групи завдань екологічної спрямованості. Було зроблено висновок, що реалізація усіх етапів і заходів із формування цієї культури в студентів повинні базуватись на принципах педагогіки, котрі є основою формування природоохоронних знань. [2,C.5-8].
Планування заходів із формування екологічної культури неможливе без дидактичного принципу науковості, що реалізується у системному підході із вирішення завдань, спрямованих на розв’язок цієї педагогічної проблеми через пошук і обгрунтування найбільш ефективних психолого-педагогічних засобів, які складають єдину систему екологічного виховання. Принцип науковості реалізується в умовах проживання студентів серед природи завдяки: 1) нагромадженню природоохоронного досвіду; 2) перевірці одержаної екологічної інформації (знань) на практиці; 3) обробці (аналізі і синтезі) зібраних матеріалів; 4) проведенню відповідної природоохоронної діяльності із покращення стану природи в межах своїх умінь і можливостей.
Принципи послідовності і систематичності у формуванні екологічної культури студентів передбачає формування цієї педагогічної категорії як при навчанні, так і в умовах туристського походу, - тобто є продовженням цілеспрямованої еколого-виховної навчальної діяльності вузу, етапом закріплення одержаних знань, умінь та навичок на практиці.
Реалізація принципу міцності засвоєння таких знань відбувається згідно трьох етапів проведення самого походу: 1) вивчення стану природи регіону у спеціальній літературі, по картах із розповідей учасників попередніх походів; 2) наочне вивчення природи під час безпосереднього проходження маршруту, спостереження її особливостей у натурі; 3) аналіз результатів спостережень, співставлення стану природи з описом у літературі, по фотографіях чи розповідях у вигляді звіту згідно із відведеними обов’язками.
Зазначені аспекти важливо брати до уваги під час їх реалізації в умовах туристського походу програми екологічного виховання, так як без врахування цього, вся педагогічна робота педагога зводиться до простого проходження маршруту з перенесенням вантажу.
Принцип досягнення мети в умовах походу реалізується через доступність його змісту. У поході можуть брати участь за умови проходження медичного огляду і допуску студента з належним рівнем фізичного, інтелектуального розвитку та морального виховання, так як мета походу не вимагає досягнення значних показників фізичної підготовки, а, перш за все, виховання і формування якостей особистості самими обставинами довкілля і спланованою організацією еколого-виховної діяльності та ненав’язливого педагогічного впливу.