Оренда ( різновид господарського розрахунку, при цьому орендар підприємства має право самостійно розподіляти господарський розрахунковий доход, використовувати його на розвиток виробництва, соціальні нестатки й оплату праці за своїм розсудом (оренда ( форма господарювання, а не вид власності). Оренда ( це фіксована орендодавцем величина, установлена плата орендарем на визначений період.
Орендний колектив прагне поліпшувати і розвивати виробництво. Він має більше самостійності в порівнянні з орендним підприємством.
2. Акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю
У соціально орієнтованій ринковій економіці акціонерна власність може виконувати наступні функції:
- вона дозволяє розширювати джерела нагромадження за рахунок коштів населення шляхом купівлі-продажу акцій;
- акціонерне підприємництво сприяє демократизації керуванням підприємством, сприяє створенню матеріально-технічної бази, посиленню зацікавленості працюючих у кращому використанні засобів виробництва, робітника часу;
- усуває диспропорцію в економіці між попитом та пропозицією, між групою А і В;
- більш ефективно регулюється кількість грошей, а також ця форма сприяє розвитку товарно-грошових відносин.
На Україні існують такі види акціонерних товариств: акціонерні товариства відкритого типу, де акції поширюються шляхом відкритої підписки, тобто шляхом купівлі-продажу на біржі; акціонерні товариства закритого типу, акції яких поширюються лише серед своїх засновників.
Акція ( головний атрибут акціонерного товариства. Це цінний папір без установленого терміну звертання, що підтверджує пайову участь (пайовий внесок) акціонера в статутному фонді акціонерного товариства, що підтверджує членство в ньому і право на одержання прибутку у виді дивідендів. Акція надає право на участь у поділі майна при ліквідації товариства.
Види акцій: іменні, на пред'явника, привілейовані, прості. Якщо акція іменна, то в книгу реєстрації акцій повинні бути внесені відомості про кожну іменну акцію: власник, час придбання, кількість таких акцій у кожного акціонера.
При реєстрації акцій на пред'явника в книгу заносяться лише відомості про їхню загальну кількість.
На відміну від простій, привілейована акція дає її власнику переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації. Власники привілейованих акцій не беруть участь у керуванні акціонерним товариством.
Дивіденди акціонерного товариства виплачуються тільки за підсумками року за рахунок прибули, що залишається після сплати податків і відсотків за банківський кредит.
Недоліки акціонерних товариств:
1. мільйони дрібних акціонерів терплять банкрутство, особливо під час економічних криз;
2. акціонерні компанії можуть здійснювати різні фінансові махінації на фондових біржах.
3. Договірні товариства
Їх створюють юридичні і фізичні особи, коли вони шукають вигоду в спільній діяльності на ринку, однак не бажають утрачати своєї самостійності.
4. Товариства з обмеженою відповідальністю
Це замкнуті товариства, що створюються об'єднанням пайових внесків. Тут акції не випускаються, дивіденди не встановлюються, а прибуток розподіляється пропорційно до внесків засновників, що відповідають по зобов'язаннях підприємства лише величиною вкладеного капіталу. Саме це робить цю форму підприємства привабливої і зручний.
До початку реєстрації товариства кожен засновник повинний внести не менш 30% свого внеску на банківський рахунок. Тільки після цього воно реєструється у виконкомі народних депутатів за місцем його перебування.
Економічна воля підприємств і підприємництво. Управління підприємством у сучасних умовах
1) Управління підприємством, його господарська, економічна і соціальна діяльність
Для здійснення виробничо-господарських і соціальних функцій підприємства створюється адміністративний апарат. Кількість підрозділів, організаційна структура підприємства, штати залежать від специфіки виробництва і визначаються самим підприємством.
Основним принципом керування державними підприємствами був і залишається принцип демократичного централізму. Сутність його полягає в об'єднанні централізованого керуванняз наданням їмвизначеної самостійності. При умовах командно-адміністративної системи мала місце зайва централізація в керуванні, а самостійність підприємства була обмежена і носила фіктивний характер.
Важливим принципом керуванняє єдиний посібник, тобто підпорядкованість керівнику всіх підрозділів підприємства, усіх членів трудового колективу. Це означає також, що керівник чи підприємства відповідного підрозділу особисто керує, організовує і відповідає за ефективну діяльність підприємства і його трудового колективу. Такий посібник здійснюється їм через своїх заступників і начальників відповідних підрозділів підприємства (відділ кадрів, планово-економічний, юридичний відділи, бухгалтерія, канцелярія), що функціонально підкоряються тільки директору підприємства.
Від якості керуючих кадрів значною мірою залежить ефективна робота підприємства. Саме від керівника, його економічної і технічної поінформованості, уміння керувати колективом залежить успіх діяльності підприємства.
Керування ( це владні відносини, і зміст їх визначається характером власності. У рамках своєї власності і прав власник-хазяїн самвизначає методи і систему керування. Він є монополістом стосовно керування своєю власністю. Якщо ж підприємство державне, то відповідні функції керування здійснює держава через своїх уповноважених керівників. А колектив при цьому є лише організованою сукупністю найманих робітників, що частково, за бажанням власника в більшій чи меншій мері можуть бути допущені до керуваннявиробництвом.
Якщо власником підприємства є трудовий колектив, акціонерне товариство, кооператив, то керівники таких підприємств обираються. Вищим керуючим органом таких підприємств єзагальні збори власників майна. Виконавчі функції по керуванню колективним підприємством здійснює правління.
Правління підприємства обирається власниками майна на загальних зборах таємним голосуванням на альтернативній основі. Зі свого складу правління обирає голову і його чи заступників їхню роль виконують по черзі всі члени правління.
На всіх підприємствах, де використовується наймана праця, полягає колективний договір між власником і трудовим колективом. Цим договором регулюються продуктивні, трудові й економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку, участі працівників у використанні прибули підприємства й ін.
Трудовий колектив розглядає і затверджує проект колективного договору, вирішує відповідно до статуту підприємства питання самоврядування трудового колективу, визначає і затверджує перелік і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг.
На всіх підприємствах показником фінансового результату господарської діяльності є прибуток. Порядок використання прибули визначається власником чи підприємства уповноваженим їм органом відповідно до статуту підприємства.
Державний вплив на вибір напрямків і обсягів використання прибули (доходу) здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України.
Підприємство самостійне визначає фонд оплати праці без обмеження його збільшення з боку державних органів. Мінімальний розмір оплати праці не може бути нижче прожиткового мінімуму, що встановлюється законодавчими актами України. Підприємства можуть використовувати тарифні ставки, посадові оклади як орієнтири для диференціації оплати праці в залежності від професії, кваліфікації працівників, складності й умов виконуваних ними робіт і послуг.