У свою чергу, створювана на державному рівні програма повинна бути заснована на науково розроблених концептуальних побудовах розвитку підприємництва в окремих сферах і областях економіки. Тільки такий підхід може допомогти уникнути великих помилок у процесі створення системи підтримки малого бізнесу, гарантувати послідовність її формування і забезпечити практичну реалізацію всіх її елементів.
Світовий досвід розвитку малих підприємницьких структур указує на те, що найбільша їхня ефективність досягається в умовах існування приватної форми власності. Формування її правової бази в Україні повинне передбачати ряд мір:
- удосконалювання законодавчих актів, що регламентують масову приватизацію;
- установлення довгострокової перспективи розвитку приватного підприємництва, твердження права спадкування і продажі власності;
- надання надійних політико-адміністративних гарантій від неправомірних зазіхань на власність з боку держави, інших фізичних і юридичних осіб.
Особливаувага необхідно звернути на той факт, що в нормативних актах по регулюванню підприємництва існує деяка невизначеність у розумінні термінів “мале підприємство”, “мале підприємництво”, “малий бізнес”, недостатнє розмежування організаційної, організаційно-правової й організаційно-економічної форм господарської діяльності. У світовій практиці переважне більшість малих підприємств ( це юридично і фінансово самостійні, незалежні, невеликі по чисельності зайняті фірми, засновані на приватній власності одного чидекількох громадян, що безпосередньо керують і працюють на своєму підприємстві. Тільки зазначені якості дозволяють відносити такі форми до малого бізнесу і дають їм право на значну підтримку з боку держави.
Головною проблемою для малого підприємства є труднощі з фінансуванням. Відсутність достатнього капіталу в більшості населення, складність, невигідність, а іноді і неможливість одержання позикових засобів гальмують розвиток малого бізнесу. Задача держави — створити передумови, що стимулюють вкладення інвестицій і підприємницької енергії в даний сектор економіки.
Висновок
Серед безлічі завдань, які потрібно вирішити Україні при виході з економічної кризи, центральне місце займають стабілізація і збільшення виробництва, нормалізація товарно-грошових відносин. Шляху стабілізації і зростання ефективності економіки нашої країни полягають у її переході до нового стану ( демократизації і ринковим відносинам, що підтверджуються багаторічним досвідом розвитих країн світу. Але перехід від централізованої системи господарювання до ринкових відносин виявився набагато складніше, ніж представлялося. Новосформований і ще незрілий апарат (законодавчий і виконавчий) державноївлади не зумів вчасно сформувати політичну й економічну моделі формування нового демократичного суспільства, механізм переходу до ринкових відносин.
Вироблені на підприємствах України товари йдуть як на внутрішній, так і на зовнішній ринок, а валютний виторг від їхньої реалізації за рубежем не попадає в країну. Так, у 1992 році українські підприємства поставили Росії товари на суму близько 900 млрд. руб., а на їхні рахунки в банках України не надійшло жодного карбованця. Це суперечить законам ринку і може бути виправлено, якщо зовнішньоекономічна діяльність підприємств буде регулюватися державою.
Серед цілого ряду різноманітних факторів економічного росту України найбільш значним є вміла реалізація підприємницького потенціалу громадян країни, ефективне використання в економічному механізмі самостійної господарської ініціативи людини, визнання підприємництва незамінною силою господарської динаміки, конкурентноздатності і суспільного процвітання.
Стає очевидним, що ведуча роль у формуванні сприятливого середовища для розвитку підприємництва і малого бізнесу належить державі. Малі підприємства об'єктивно по своїй природі, особливо на першому етапі свого розвитку, знаходяться в гірших конкурентних умовах на ринку в порівнянні з більш великими й об'єктивно вимагають відповідної підтримки. Тому створення розгорнутої і всебічної системи державної підтримки малого підприємництва є найважливішою умовою його успішного розвитку. Найбільша ефективність такої системи може бути досягнута тільки на основі комплексної державної програми розвитку малого бізнесу, що враховує всі аспекти і сторони успішного функціонування малих підприємств у різних сферах діяльності.
Список використовуваної літератури
1) Абрамов В. Підприємства, малий бізнес і ринкова конкуренція // Економіка України.-1995.-№11.
2) Баранов Я. Підприємство в системі регіонального управління // Економіка України.-1994.-№10.
3) Вернодубенко В. Малі підприємства // Київський вісник.-1995.
4) Гончарова Н. Адаптація підприємства до ринкових відносин // Економіка України.-1994.-№12.
5) Єременко В., Хальзєв Б. Робоче місце й ринок праці // Економіка України.-1995.-№6.
6) Заботіна Р. Внутрішньогосподарська інфраструктура підприємств // Економіка України.-1994.-№3.
7) Закон України “Про підприємництво” // Відомості Верховної Ради УРСР.-1991.-№14.
8) Закон України “Про підприємства”.
9) Карсекін В. Мале підприємництво: проблеми й перспективи // Економіка України.-1995.-№10.
10) Управління якістю як фактор конкурентноздатності // Економіка України.-1996.-№1.
11) Ковальов О. Регулювання відносин власності в Україні й ефективність функціонування орендних підприємств // Економіка України.-1995.-№4.
12) Конспект по економічній теорії.
13) Механізм управління підприємством // Економіка України.-1993.-№12.
14) Мочерний С. Основи економічної теорії. – Тернопіль, 1993.-тема №7.
15) Потьомкін Л. Організація нормування й оплати праці на підприємствах в умовах переходу до ринкової економіки // Економіка України.-1994.-№12.
16) Рожков С. Підприємництво сьогодні й завтра // Комерсант України.-1995.-№6.
17) Рудченко О. Оцінка процесів перетворення власності в промисловості України // Економіка України.-1994.-№9.
18) Цивільний кодекс України. – Київ, 1992.