- у промисловості й будівництві – із чисельністю трудящих до 200 чоловік;
- в інших галузях виробничої сфери – із чисельністю трудящих до 50 чоловік;
- у науці і науковомуобслуговуванні – із чисельністю трудящих до 100 чоловік;
- у галузях невиробничої сфери – із чисельністю трудящих до 25 чоловік;
- у роздрібній торгівлі – із чисельністю трудящих до 15 чоловік.
Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації чи рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим і іншим законами України.
Підприємство може бути створене в результаті примусового розділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України.
Підприємство може бути створене в результаті виходу зі складу діючого підприємства, організації одного чидекількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань відповідно до рішення їхніх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ниморгану.
Підприємство дістає права юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація підприємства здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської Ради народних депутатів по місцезнаходженню підприємства.
Для державної реєстрації підприємства виконавчому комітету відповідного Ради народних депутатів подаються заява, рішення засновника про створення й інші документи.
У випадку відсутності в малого підприємства на момент реєстрації власного приміщення вона здійснюється по юридичній адресі одного з його засновників.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення й інші відособлені підрозділи із правом відкриття поточних і розрахункових рахунків.
Підприємство діє на основі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств – власником майна при участі трудового колективу.
У статуті підприємства визначаються власник і найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і мети діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція й повноваження трудового колективу, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації й припинення діяльності підприємства.
Майно підприємства складає основні фонди й оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Джерелами формування майна підприємства є:
- грошові й матеріальні внески засновників;
- доходи, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;
- доходи від цінних паперів;
- кредити банків і інших кредиторів;
- капітальні вкладення й дотації з бюджетів;
- надходження від роздержавлення й приватизації власності;
- придбання майна іншого підприємства, організації;
- безкоштовні чи благодійні надходження, пожертвування організацій, підприємств і громадян;
- інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.
Підприємство має право на випуск власних цінних паперів і реалізацію їх юридичним особам і громадянам України й інших держав.
Трудовий колектив підприємства складають усі громадяни, що своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.
Трудовий колектив підприємства із правом наймання робочої сили:
- розглядає й затверджує проект колективного договору;
- розглядає й вирішує відповідно до статуту підприємства питання самоврядування трудового колективу;
- визначає й затверджує список і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг;
- бере участь у матеріальному й моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку й раціоналізаторську діяльність.
- Трудовий колектив державного й іншого підприємства, у якому частка держави у вартості майна складає понад 50 відсотків:
- розглядає разом із засновником зміни й доповнення статуту підприємства;
- разом із засновником підприємства визначає умови найму керівника;
- бере участь у рішенні питання про вихід зі складу підприємства одного чидекількох структурних підрозділів для створення нового підприємства;
- разом із власником вирішує питання про вступ і вихід підприємства з об'єднання підприємств;
- приймає рішення про оренду підприємства, створення на основі трудового колективу органу для переходу на оренду й викупу підприємства.
При частковому викупі підприємства трудовий колектив дістає права колективного власника.
Колективний договір повинендіяти на всіх підприємствах, що використовують найману працю, між чи власником, уповноваженим ним органом і трудовим колективом, чи уповноваженим ним органом і не може суперечити законодавству України.
На всіх підприємствах основним усуспільненим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход). Порядок використання доходу визначає власник чи підприємства уповноважений ним орган відповідно до статуту підприємства.
Державний вплив на вибір напрямків і обсягів використання прибутку (доходу) здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України.
Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці без обмеження його збільшення з боку державних органів. Мінімальний розмір оплати праці не може бути нижче прожиткового мінімуму, що встановлюється законодавчими актами України. Підприємства можуть використовувати тарифні ставки, посадові оклади як орієнтири для диференціації оплати праці в залежності від професії, кваліфікації працівників, складності й умов виконуваних ними робіт і послуг.
Підприємство самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) чи через товарні біржі й інші посередницькі організації України.
Підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами й тарифами, що встановлюються самостійно на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України (за державними цінами й тарифами). У розрахунках із закордонними партнерами застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до умов і цінам світового ринку. На продукцію підприємств, що займають монопольне положення на ринку товарів, що визначають масштаб цін в економіці і соціальній захищеності населення, допускається державне регулювання згодне з Законом України “Про ціни і ціноутворення”. При цьому державні ціни повинні враховувати середньогалузеву собівартість продукції і забезпечувати мінімальний рівень рентабельності продукції, на яку вони поширюються.
Питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя, здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування, страхування членів трудового колективу та їхніх родин, зважуються трудовим колективом при участі власника відповідно до статуту підприємства, колективному договору і законодавчим актам України.
Держава гарантує недоторканність прав і законних інтересів підприємства. Втручання в господарську й іншу діяльність підприємства з боку державних, суспільних і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Збитки (включаючи очікуваний і не отриманий доход), принесені підприємству в результаті виконання директив державних чи інших органів їхніх службових осіб, що порушили права підприємства, а також внаслідок неналежного здійснення їх такими органами, службовими особами, передбачених законодавством зобов'язань стосовно підприємств, підлягають відшкодуванню за їхній рахунок. Суперечки про відшкодування збитків зважуються судом чи арбітражем відповідно їхній компетенції.