Підприємство дістає права юридичної особи із дня його державної реєстрації. Державна реєстрація підприємства здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської Ради народних депутатів по місцезнаходженню підприємства.
Для державної реєстрації підприємства виконавчому комітету відповідного Ради народних депутатів подаються заява, рішення засновника про створення, утомившись і інші документи.
У випадку відсутності в малого підприємства на момент реєстрації власного приміщення вона здійснюється по юридичній адресі одного з його засновників.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення й інші відособлені підрозділи із правом відкриття поточних і розрахункових рахунків.
Підприємство діє на основі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств ( власником майна при участі трудового колективу.
У статуті підприємства визначаються власник і найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і мети діяльності, його органи керування, порядок їхнього формування, компетенція і повноваження трудового колективу, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації й припинення діяльності підприємства.
Майно підприємства складають основні фонди й оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Джерелами формування майна підприємства є:
- грошові й матеріальні внески засновників;
- доходи, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;
- доходи від цінних паперів;
- кредити банків і інших кредиторів;
- капітальні вкладення й дотації з бюджетів;
- надходження від роздержавлення й приватизації власності;
- придбання майна іншого підприємства, організації;
- безкоштовні чи благодійні надходження, пожертвування організацій, підприємств і громадян;
- інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.
Підприємство має право на випуск власних цінних паперів і реалізацію їх юридичним особам і громадянам України й інших держав.
Трудовий колектив підприємства складають усі громадяни, що своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.
Трудовий колектив підприємства із правом наймання робочої сили:
- розглядає й затверджує проект колективного договору;
- розглядає й вирішує відповідно до статуту підприємства питання самоврядування трудового колективу;
- визначає й затверджує список і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг;
- бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку й раціоналізаторську діяльність.
Трудовий колектив державного й іншого підприємства, у якому частка держави у вартості майна складаєбільше 50 відсотків:
- розглядає разом із засновником зміни й доповнення статуту підприємства;
- разом із засновником підприємства визначає умови найма керівника;
- бере участь у рішенні питання про вихід із складу підприємства одного чидекількох структурних підрозділів для створення нового підприємства;
- разом із власником вирішує питання про вступ і вихід підприємства з об'єднання підприємств;
- приймає рішення про оренду підприємства, створення на основі трудового колективу органа для переходу на оренду й викупу підприємства.
При частковому викупі підприємства трудовий колектив дістає права колективного власника.
Колективний договір повиннийполягати на всіх підприємствах, що використовують найману працю, між чи власником уповноваженим їм органом і трудовим чи колективом уповноваженим їм органом і не може суперечити законодавству України.
Держава гарантує недоторканність прав і законних інтересів підприємства. Втручання в господарську й іншу діяльність підприємства з боку державних, суспільних і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Збитки (включаючи очікуваний і не отриманий доход), принесені підприємству в результаті виконання директив державних чи інших чи органів їхніх службових облич, що порушили права підприємства, а також унаслідок неналежного здійснення такими чи органами їх службовими обличчями передбачених законодавством зобов'язань стосовно підприємств, підлягають відшкодуванню за їхній рахунок. Суперечки про відшкодування збитків зважуються чи судом арбітражем відповідно їхній компетенції.
Держава допомагає розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою економічних законів і стимулів, реалізує антимонопольну програму, забезпечує соціальну захищеність усіх трудящих. Держава забезпечує пільгові умови підприємством, що впроваджують прогресивні технології, створюють нові робочі місця, використовують працю громадян, що вимагають соціального захисту. Держава повинна стимулювати розвиток малих підприємств в Україні: давати пільги при оподатковуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди допомоги розвитку малих підприємств.
Під комерційною таємницею підприємства розуміються відомості, зв'язанізвиробництвом, технологічною інформацією, керуванням, фінансами й іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, але розголошення (передача, витік) які може принести шкоду його інтересам.
Підприємство зобов'язане:
- охороняти навколишнє середовище від забруднення й інших шкідливих дій;
- відшкодовувати відповідному Раді народних депутатів збитки, нанесені нераціональним використанням землі й інших природних ресурсів і забрудненням навколишнього Середовища;
- забезпечувати безпекавиробництва, санітарно-гігієнічні норми і вимоги по захисту здоров'я його працівників, населення й споживачів продукції.
- Контроль за окремими сторонами діяльності підприємства здійснюють державна податкова інспекція, державні органи, на які покладене спостереження за безпекою виробництва й праці, протипожежною й екологічною безпекою.
- Ліквідація й реорганізація (з'єднання, розділ, вихід, перетворення) підприємства проводяться за рішенням власника і при участі трудового чи колективу за рішенням суду, арбітражу. Підприємство ліквідується також у випадках:
- визнання його банкрутом;
- якщо прийняте рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, установлених законодавством, і в передбачений рішенням термін не забезпечений виконання цих чи умов не змінений вид діяльності;
- якщо рішенням суду будуть визнані недійсними документи й рішення про створення підприємства.
§ 2. Закон України про підприємництво
Дійсний Закон визначаєзагальні правові, економічні і соціальні початки здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами і юридичними особами на території України, установлює гарантії волі підприємництва і його державної підтримки.
Підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і заняття торгівлею з метою одержання прибутку.
Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
- громадяни України, інших держав, не обмежені законом у чи правоздатності дієздатності;
- юридичні особи усіх форм власності, установлених Законом України “ПРО власність”.