- посередницька діяльність із приватизаційними паперами;
- надання послуг по охороні державної, колективної і приватної власності;
- монтаж, ремонт і профілактичне обслуговування засобівохоронної сигналізація;
- видобуток, виробництво і використання радіоактивних речовин і джерел іонізуючого випромінювання, переробка і поховання радіоактивних відходів;
- видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, виготовлення і реалізація виробів з їхнім використанням;
- збір, переробка твердих і рідких відходів виробництв, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінні камені, і їхній брухт;
- виконання авіаційно-хімічних робіт і аерофотознімань;
- проектування, будівництво й експлуатація об'єктів атомної енергетики, а також надання послуг по їхньомуобслуговуванню;
- аудиторська діяльність;
- страхова діяльність;
- виготовлення і реалізація ветеринарних медикаментів і препаратів;
- будівництво і технічне обслуговування загальнодержавних мереж передачі даних і документальногозв'язку;
- будівництво і технічне обслуговування передавальних станцій супутникових зв'язків;
- міжнародні і міжміські поштові перевезення;
- обробка поштової кореспонденції;
- видача і прийом грошових переказів;
- використання радіочастот;
- виробництво і ремонт засобіввиміру і контролю;
- виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт і кадастрових зйомок;
- виконання інженерно-дослідницьких і проектних робіт для об'єктів енергетики, державного зв'язку, оборонного комплексу, а також для газопроводів, магістральних трубопроводів, мостів, тунелів, електростанцій, аеропортів, морських портів, виконуваних на територіях, підданих дії сейсмічності, а також карстоутворенню, підтопленню, осіданням іншого типу, доробці, зсувам і обвалам.
Підприємство як основна господарська одиниця макроекономіки
1) Соціально-економічні й організаційні форми підприємства, його трудовий колектив
Підприємство займає центральне місце в народногосподарському комплексі будь-якої країни. Це первинналанка суспільного поділу праці. Саме тут створюється національний доход. Підприємство виступає як виробник і забезпечує процес відтворення на основі самооплатності і самостійності.
Від успіху окремих підприємств залежить обсяг створюваного валового національного продукту, соціально-економічний розвиток суспільства, ступінь задоволеності в матеріальних і духовних благах населення країни.
Підприємство як самостійна господарська одиниця володіє правами юридичної особи, тобто воно має право вільного розпорядження майном, одержувати кредит, входити в договірні відносини з іншими підприємствами. Воно має вільний розрахунковий рахунок у банку, де знаходяться кошти, що використовуються для розрахунків з іншими підприємствами, на зарплату.
Прийнято вважати, що оптимальними є такі розміри, що забезпечують найбільш сприятливі умови для використання досягнень науки і техніки при мінімальних витратах виробництва і при цьому досягається ефективне виробництво високоякісної продукції.
Підприємство являє собою таку форму організації господарства, при якій індивідуальний споживач і виробник взаємодіють за допомогою ринку з метою рішення трьох основних економічних проблем: що, як і для кого робити.
При цьому ніхто з підприємців і організацій свідомо рішенням цієї тріади економічних проблем не зайнятий (кожний вирішує в стихії ринку на індивідуальному рівні).
У ринковій системі усі має ціну. Різні види людської праці також мають ціну ( рівень зарплати, тариф на послуги. Ринкова економіка для неусвідомленої координації людей і підприємств через систему цін і ринків. Якщо узяти всі різноманітні ринки, то одержимо широку систему, що стихійно забезпечує рівновагу цін і виробництва шляхом проб і помилок.
По засобах узгодження між покупцями і продавцями (попиту та пропозиції) на кожнім з цих ринків ринкова економіка вирішує одночасно всі три проблеми:
1) що робити? ( визначаєтьсящоденно голосуванням за допомогою грошей (шляхом вибору покупцем товару і його покупки);
2) як робити? ( визначається конкуренцією між виробниками (кожний прагне використовувати новітні технології, виграти цінову конкуренцію і збільшити прибуток, знизити витрати виробництва);
3) для кого робити? ( визначається співвідношенням попиту та пропозиції на ринках, факторами виробництва (робоча сила і засоби виробництва).
Ці ринки визначають рівень зарплати, ренти, відсотка і прибули, тобто джерел, з яких складаються доходи. Виробник установлює свої ціни, переміщаючи свій капітал у галузі з високим прибутком і залишаючи нерентабельне виробництво товару. Усе це і визначає, що робити. Прибуток тут — вирішальний фактор функціонування ринкового господарства.
Відповідно до форм власності на Україні можуть діяти підприємства наступних видів:
1. індивідуальні, засновані на особистій власності і на його праці (без наймання);
2. сімейні, засновані на власності і праці громадян однієїродини, що проживають спільно;
3. приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина з правом наймання робочої сили;
4. колективне, засноване на власності трудового колективу, чи кооперативу іншого статутногосуспільства;
5. державне чи комунальне, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;
6. державне підприємство, засноване на республіканській (загальнодержавної) власності;
7. спільне, засноване на базі об'єднання майна різних форм власності (змішана форма власності).
У залежності від обсягіввиробництва, кількості робітників підприємство може бути малим, середнім, великим. Малі підприємства — чисельністю до 200 працюючих (у промисловості і будівництві), до 50 чоловік (В інших галузях виробничої сфери), до 100 чоловік (у науці), до 25 чоловік (невиробнича сфера), до 15 чоловік (роздрібна торгівля).
Підприємства мають право поєднувати свою виробничу, наукову і комерційну діяльність і створювати наступні об'єднання:
1. асоціація— договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатися у виробничу діяльність кожного з її учасників;
2. корпорація — договірне об'єднання на основі сполучення виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень, центральним регулюванням діяльності кожного з учасників;
3. консорціум —тимчасовестатутне об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальноїмети;
4. концерн—статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі й ін. на основі повної залежності від одного чи групи підприємців.
Кожне підприємство для рішеннязадач, зв'язаних з виробництвом і реалізацією товарів і наданням послуг, повинне бути укомплектовано визначеною кількістю людей, здатних виконувати ці роботи. Зайняті суспільною працею на підприємстві працівники, інженери і службовці утворять трудові колективи цих підприємств. У політично-економічному розумінні трудовий колектив ( це сукупний працівник підприємства й одночасно суб'єкт економічних відносин, що здійснює загальну діяльність у державних, колективних, кооперативних, часток підприємствах, спрямовану на задоволення як особистих, так і колективних, суспільних потреб.
Трудовий колектив є складною організаційною і соціально-економічною структурою, у котру входять працівники цехів, бригад і інших підрозділів підприємства. Для координації, погодженості між ними створюється відповідна система керування.