· державне стимулювання науково-дослідних і дослідно- конструкторських розробок, або науково-технічна політика;
· активна амортизаційна політика;
· кредитно-грошова політика;
· здійснення структурної або промислової політики.
5) наявність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетингова діяльність;
6) конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємницької діяльності;
7) розвинутий і розгалужений комплекс об’єктів власності, які можуть стати об’єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, у тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій, тощо; послуги, різні види цінних паперів - акцій, облігацій, сертифікати та ін.; гроші, нерухомість, предмети споживання).
Ринок виступає регулятором виробництва, попиту і пропозиції. В залежності від бажань і потреб споживачів, він реагує виробництвом певної кількості певних товарів та послуг. В зв’язку з тривалим пануванням адміністративно-командної системи в Україні, це правило ігнорувалося. Тому маємо певні труднощі в зв’язку з переходом до ринкової економіки. Але на сучасному етапі можна відмітити певний прогрес: появу на ринку якісних вітчизняних товарів (товари народного споживання, продукція харчової та легкої промисловості та інші), які користуються попитом як і в Україні так і за кордоном.
Стимулююча функція полягає в тому, що ринок стимулює введення у виробництво досягнень наукового прогресу, зниження затрат на виробництво продукції та підвищення її якості, розширення асортименту товарів і послуг. Але, на жаль, далеко не кожний виробник може дозволити собі вкласти потрібні кошти для амортизації виробництва. Більшість підприємств в Україні мають обладнання, що є зношеним і морально, і фізично. Тому процес виробництва на таких підприємствах не відповідає сучасним потребам.
Щодо інформаційної функції, то можна стверджувати, що вона реалізується в Україні на відповідному рівні. Через коливання цін на товари і послуги ринок надає учасникам виробництва об’єктивну інформацію про суспільно необхідні витрати виробництва і суспільно необхідну якість та асортимент тих товарів і послуг, які виробляються. Це дає змогу кожному підприємцю постійно звіряти власне виробництво з умовами ринку, що змінюються, і завчасно вживати заходів щодо зниження своїх індивідуальних витрат, підвищення якості продукції, зміни її асортименту.
Сануюча функція виконується тоді, коли за допомогою конкуренції ринок “очищає” суспільне виробництво від економічно слабких, нежиттєздатних господарських одиниць, і навпаки, дає “зелене світло” ефективнішим. На нашому ринку є багато прикладів, коли підприємство, не витримавши конкуренції з боку інших (не завжди вітчизняних) підприємств, залишало ринок (прикладом може бути торгова марка чоловічого одягу “Валді”, яка вимушено залишила наш ринок; а ось така вітчизняна марка “VD one”, яка теж займається виробництвом чоловічого одягу, дуже швидко завоювала український ринок і стала відомою у Європі).
Посередницька функція полягає у можливості вільного вибору підприємцем споживача і навпаки. На українському ринку кожний покупець (виробник) має можливість обрати виробника (покупця) згідно з своїми особистими потребами.
На сучасному етапі розвитку таке явище як інтеграція набуло значного масштабу. Якщо на початку 90-х років на нашому ринку було безліч закордонних товарів, то зараз ситуація істотно змінилася. З’явилося багато вітчизняних якісних та конкурентноспроможних товарів і послуг, які повільно, але досить впевнено завойовують не тільки український ринок, а й закордонний.
Висновок
Отже, у широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є:
· Самостійність учасників економічного процесу;
· Комерційний характер їхньої взаємодії;
· Суперництво (конкуренція) господарюючих суб’єктів;
· Формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби;
· Ціни, що складаються на основі попиту та пропонування.
На ринку здійснюється реалізація вартості і доведення товарів до споживача. Ринок є ланцюгом, що зв’язує виробництво і споживача.
Ринок виконує ряд важливих функцій. Серед них розрізняють регулюючу, стимулюючу, розподільчу, інтегруючу, інформаційну, сануючу, соціальну, посередницьку, ціноутворюючу та інші.
Все вищезгадане дає підстави стверджувати, що ринок з його механізмом функціонування економіки відноситься до розряду загальнолюдських цінностей, є досягненням усієї світової цивілізації й залишиться таким в осяжному майбутньому.
З сутності ринку та його функцій логічно випливає його роль в процесі суспільного виробництва. Поняття “функція” і “роль” ринку тісно зв’язані між собою. Функція і роль – це немов би ступені пізнання того ж самого об’єктивного процесу. функція безпосередньо виражає сутність явища та визначає роль категорії, яка її здійснює.
Роль ринку у суспільному виробництві зводиться до наступного:
· Давати сигнал виробництву за допомогою обернених “первинних” зв’язків: що, в якому обсязі і у якій структурі треба виробляти;
· Врівноважувати попит і пропозицію, забезпечувати збалансованість економіки;
· Диференціювати товаровиробників у відповідності з ефективністю їх праці і направленістю на покриття ринкового попиту;
· “санітарна” роль ринку зводиться до вимивання неконкурентноспроможних підприємств і звертання застарілих підприємств.
Саме остання функція визначає в значній мірі форми реалізації функцій ринку. Конкуренція сприяє здійсненню таких функцій ринку, як визначення ринкової ціни, стимулювання виробництва, розвиток науково-технічного процесу та багато іншого. І безперечно, що значна роль на ринку безпосередньо належить державі. Ринок не може розвиватись стихійно, за ним повинен здійснюватись розумний наглядовий контроль, саме держава має забезпечити цей контроль. І однією з важливих функцій держави є проведення антимонопольної політики, яка була б спрямована на розвиток вітчизняного виробництва та підтримку підприємництва.
Використана література
· А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін
«Основи економічної теорії», Київ «Вища школа», 1995
· Основи економічної теорії під редакцією А.А. Чухна, Київ «Вища школа», 2001
· Экономическая теория под редакцией Н.И. Базылёва, С.П. Гурко, Минск БГЭУ, 1998
· Общая экономическая теория (политэкономия), «Промо-медиа», Москва –1995
· Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв
Політична економія, Київ «Ніка-центр», 2000
· С.М. Климов, А.П. Селин, Т.А. Федорова
Экономическая теория, Санкт-Петербург, 2000
· Ю.В. Ніколенко, А.В. Демківський, В.А. Євтушевський, А.М. Кравчук, М.Д. Миронов, С.І. Ромашко, Б.Т. Свєтлов, В.В. Фещенко “Основи економічної теорії”, Київ “Либідь”, 1998