У цілому в українській суспільній думці існує негативне ставлення до намагань політичного русинства. На думку багатьох дослідників зараз політичне русинство існує лише у формі політичних ігор.
Найбільш конфліктогенною є кримськотатарська ситуація. Вона породжує цілий "букет" невирішених проблем, а саме: проблему історичного плану (незрозуміле, хто нестиме відповідальність за депортацію кримських татар і як ставити питання про матеріальну та моральну компенсацію за понесені збитки); проблему розподілу ресурсів (відсутність матеріальних і фінансових ресурсів для забезпечення переселення та улаштування); проблему доступу кримських татар до власності і землі на півострові, тенденцію до анклавізації при розселенні кримськотатарської спільноти); комплекс проблем політичного характеру (певна закритість кримськотатарських громадсько-політичних організацій, негативне ставлення місцевого населення і влади до претензій з боку кримськотатарської спільноти). Врешті-решт, на вирішення вищезазначених проблем негативно впливає загальна криміналізація Кримського півострова.
Зараз ситуація певною мірою контролюється. Цьому сприяють: прагнення лідерів кримських татар дистанціюватися від радикальних проросійських політичних сил на півострові і зайняти проукраїнську позицію; відсутність проявів ісламського фундаменталізму у кримськотатарському середовищі; відсутність зовнішньополітичних суб'єктів, зацікавлених у можливій ескалації напруги; певне дистанціювання кримських татар від місцевого криміналітету.
Незважаючи на все це, сама проблема продовжує існувати. На жаль, підтверджується практика, що вже стала драматичною за радянських часів: закріплюється стійке уявлення, що питання, пов'язані з національними інтересами кримських татар, знаходяться на узбіччі інтересів центру, який більше цікавиться питаннями розподілу ЧФ і нейтралізації впливу Росії на Крим. Все це свідчить про те, що загроза виникнення міжнаціонального конфлікту в Криму буде залишатися найближчим часом досить значною.