Якщо розлядати питання розв’язання сировинних проблем, то тут безальтернативним є втручання держави. Адже впровадження самозабезпечення сировинною базою – справа нелегка, ризикова та й така, що вимагає значних довгострокових інвестицій . Тому необхідно робити довготермінові інвестиції у розробку сировинної бази. Наприклад, розвивати виноградарство перш ніж виноробство. Виноградарство передбачає довготермінове інвестування: 5 років необхідно для того, щоб одержати ординарне вино, для виробництва коньяку потрібно ще 10 років витримки. Тому мало хто відважиться на таке, всі розраховують на швидке одержання прибутку.
Державою сьогодні вже прийнято деякі рішення, покликані розв’язати цю проблему: перш за все це 1% відрахувань на розвиток виноградарства, садівництва та хмелівництва. Однак 50 млн. грн. щороку, зібраних таким чином, явно недостатньо для відродження сировинної бази. Потрібні спеціальні державні програми спрямовані на здешевіння довгострокових кредитів для тих, хто готовий розвивати власну сировинну базу.
6. ЗДІЙСНЕННЯ ПРОПОЗИЦІЙ УРЯДОВИМИ ТА НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Чи не вирішальною проблемою плодоовочевої галузі (та й розвитку сільського господарства України в цілому) є відсутність можливості купівлі-продажу землі з усіма наслідками, що з цього випливають. Визначною подією стало нещодавне (драматичне) прийняття Земельного кодексу. Це перший крок в правильному напрямі. Але, звісно ж, не можна не констатувати той факт, що багато з деталей даного закону не є сприятливими для стрімкого розвитку сільського господарства та плодоовочевої галузі, як його складової. За умови вирішення даної проблеми в плодоовочеву галузь піде інвестор як зовнішній, так і внутрішній, підуть і банки. Слід підкреслити, що на думку фахівців саме дана проблема гальмує приплив багатомільярдних інвестиції в українське сільське господарство. Тому в системі вирішення проблем інвестицій в плодоовочеву галузь вважаємо її пріорітетною.
Отож з боку урядових організацій потрібні рішучі дії для вдосконалення Земельного кодексу шляхом внесення необхідних поправок. Співпраця уряду та парламенту має призвести в першу чергу до суттєвого скорочення п’ятирічного терміну вступу в дію основних положень кодексу.
Беззаперечно позитивний вплив на розвиток плодоовочевої галузі стало запровадження дотації з державного бюджету на здешевлення кредитів наданих суб’єктам, що оперують в галузі сільського господарства. Цей простий механізм (при отриманні кредиту держава оплачує комерціїним банкам частину з відсотків за цей кредит - 2/3 ставки рефінансування (на сьогоднішній день - 10% - 2/3 від 15%), тобто, якщо сьогодні комбанки надають кредити селу під приблизно 30%, то отримувачі кредиту сплачують лише 20% ) забезпечує значне полегшення фінансового тягаря отримання кредиту, і в багатьох випадках є єдиною можливістю для отримання низькорентабельними сільгоспструкткрами кредитів для розвитку власнї справи.
Як вже зазначалося, великою перешкодою для глобальної конкурентоспроможності плодоовочевої та пдодоовочконсервної галузей нашої економіки є той факт, що Україна не є членом Світової організації торгівлі. Сьогодні стає все більш зрозуміло, що неможливо ефективно діяти в системі міжнародної торгівлі не будучи при цьому членом СОТ. Україна є членом десятків міжнародних організацій. Це нормально і природно для великої європейської держави. Тим більш є неприродним, коли велика європейська держава, маючи величезний економічний потенціал, залишається аутсайдером щодо системи ГАТТ/СОТ, яку часто називають "торговельно-економічною ООН", і членство в якій відкриває широкі можливості, зокрема - зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів практично на всіх світових ринках кількісного і якісного поліпшення української торгівлі, яке відбудеться одночасно щодо 142 країн-членів СОТ, на долю яких припадає понад 90% світової торгівлі.
Зовнішня політика урядових структур спрямована на вступ України до зазначеної організації сприяла б глобальнії конкурентоспроможностї плодоовочевої галузі, активізації експорту та сприяла системній трансформації українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів системи ГАТТ/СОТ, апробованих протягом десятиліть у багатьох країнах світу.
Недоліком є й той факт, що галузь не має державних структур, що реально б займались її проблемами – переважно у нас існує дуже багато регулюючих та контролюючих ланок законодавчого характеру.
Загалом в Україні має посилюватися тенденція до зміщення регулювання ринку овочів і фруктів та продуктів їх переробки від держави до неурядових організацій. Це мають бути галузеві об’єднання великих виробників та оптових компаній. Вони повинні займатися розробкою технологій, технологічної документації, інструкцій і стандартів, можливо розробкою деякого обладнання та постачанням сировинних компонент для виробництва. Ці асоціації можуть брати участь у розробці законопроектів та представляти їх урядові. Це було б істотною допомогою товаровиробнику.
7. НЕОБХІДНІ РЕСУРСИ ТА УМОВИ
Отож, як виявив попередній аналіз, умов для оптимізації розвитку плодоовочевої галузі існує велика кількість, що й недивно, зважаючи на транзитивність української економіки. Значну частину з них становлять політико-правові аспекти, вирішенння яких вимагає участі державних органів (що було розглянуто в попередньому пункті). Але, варто зауважити, що перелічені пропозиції мають на меті оздоровленння економічної системи України вцілому, тому не є правильним зараховувати їх виключно в ресурсну базу оздоровлення саме плодоовочевої галузі. Хоча вважати їх умовами розвитку плодоовочевої галузі – необхідно. Вийнятком є збільшення дотацій з державного бюджету на здешевлення банківських кредитів.
Умовою розвитку галузі та мінімізації втрат є врахування сезонних та сировинних ризиків в структурі загальногалузевих ризиків
До необхідних умов перебудови будівельного комплексу має належати взаємозв’язок між залученням коштів у плодоовочеву галузь та фондового ринку. Ринкова економіка сьогодення а не може існувати без ефективної системи перерозподілу капіталу від тих, хто має надлишок грошових засобів у формі капіталу, до тих, хто відчуває брак капіталу. Така система перерозподілу капіталу в своєму розвитку так чи інакше прагне набути форми фондового ринку.
Аналіз ситуації, що склалася на фондовому ринку країни із самого початку його існування, дає підстави стверджувати, що реального фондового ринку в нас немає, як і немає капіталів, які б потребували перерозподілу. Проте в деяких суб'єктів господарювання є певний надлишок грошових коштів, який вони могли б інвестувати. Однак в цьому разі, як правило, ніхто не звертається на існуючий фондовий ринок.
Працездатний фондовий ринок необхідний для розвитку економіки України вцілому, а іпотечні цінні папери - і для плодоовочевої галузі, як її складової.
8. ВИСНОВКИ
Підбиваючи підсумки, можна стверджувати, що проблеми розвитку плодоовочевої галузі в Україні є гострими та актуальними, а їх розв'язання стане реальним за умови наявності цілої низки взаємодоповнюючих заходів, розглянутих в рефераті. Важливою рисою цих заходів є їх багатовекторність для української економіки в цілому, адже їх позитивна дія спрямована не лише на розвиток сільського господарства та пдодоовочевою галузі. Нажаль, говорити сьогодні про більш конкретні заходи для стимулювання активізації розвитку галузі є безпідставним. Для цього необхідно спиратись на зазначені базові умови (врегулювання проблем пов’язаних з недоліками Земельного Кодексу, вступ України до СОТ тощо ), а на їх вирішення можна сподіватись лише за умов конструктивної політики держави.
Важливим чинником в розвитку плодоовочевої галузі є банківська система. На данному етапі держава повинна створити такі умови, щоб комерційним банкам було вигідно співпрацювати з селом, мінімізувати пов’язані з цим ризики (стимулювання ф’ючерських контраків шляхом активізації біржевої торгівлі, створення реєстру боржників тощо). На співпрацю з селом потрібно націлити систему кредитування шляхом надання пільгових позичок агрофірмам, спонсорованих державою . Створення бірж, інвестиційних та інших фондів, та інших ринкових структур, які можуть забезпечити залучення позабюджетних інвестицій у сільське господарство – все це елементи нової політики в плодоовочевій галузі.
Основними проблемами для операторів ринку сьогодні є непослідовність законодавчих рішень, нестача оборотних коштів та падіння платоспроможності населення внаслідок складної економічної ситуації в країні, а в випадку конкретно плодоовочконсервної підгалузі – й нестача сировини. Але попри всі ризики галузь все ж є конкурентноздатною і привабливою. За умов стабілізації політико-правової бази та приходу інвесторів у галузь, цей ринок в майбутньому зазнає позитивних зрушень і зможе розширюватися.