4. Реорганізація армії в народну міліцію.
5. Націоналізація (перехід власності у руки держави) всіх природних ресурсів, ліквідація права власності на землю, передача всієї землі робітникам без викупу.
6. Демілітаризація підприємств соціальної допомоги безробітним, постраждалим від війни.
7. Реорганізація торгівлі, проголошення монополій на торгівлю деяких товарів.
8. Встановлення державного контролю над банками.
9. Підтвердження усіх демократичних свобод, проголошених ІІІ Універсалом, а також права національних меншин на національно-персональну автономію.
Говорячи про історичне значення ІV Універсалу слід відмітити:
1. Вперше в новітній історії український народ прийшов до важливішого рішення – проголошення незалежної суверенної Української держави, остаточно розірвав з імперським центром та заклавши основи подальшого державного будівництва.
2. ЦР пішла на радикальне справедливе рішення земельного питання – головного для країни, де переважає сільське населення.
3. Український національний рух підтвердив свій демократичний характер: в самі тяжкі для революції дні Центральна Рада продовжувала відстоювати демократичні свободи, права національних меншин (у тому числі і російських)
Нажаль, історичні рішення ЦР були прийняті тоді, коли доля українського демократичного уряду була вже предрішена. Уроки Української революції та діяльність ЦР є дуже цінними для теперішнього державного будівництва в незалежній Україні .
Брест-Литовський мирний договір УНР з країнами німецько-австрійського блоку.
Україна, як колишня частина Росії, знаходилася в стані війни з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Ініціатива у проведенні мирних переговорів належала більшовикам. Раднарком звернувся до країн Антанти з нотою, в якій пропонував розпочати переговори про мир. Потім він зв’язався з державами німецького блоку і висунув пропозицію негайного перемир’я.
Країни Антанти навіть не відповіли на радянську ноту, а Німеччина та її союзники згодилися на переговори. Вони відкрилися 20 листопада в штабі німецьких військ у Брест-Литовську. Угоду про перемир’я було підписано 2 грудня.
Керівники ЦР зрозуміли, що вони запізнюються з мирними ініціативами. 22 листопада відбулося засідання Малої Ради, присвячене питанню про мир.
Переговори про мир почалися у Брест-Литовську 9 грудня. Німецьку делегацію очолював статс-секретар міністерства закордонних справ Р. Кюльман і начальник штабу Східного фронту генерал М. Гофман, австро-угорську - міністр закордонних справ граф О. Чернін. На чолі делегації Раднаркому стояв А. Іоффе. Тільки в день початку переговорів з делегацією Раднаркому Генеральний секретаріат звернувся з нотою до всіх воюючих і нейтральних держав. У ній говорилося, що Українська Народна Республіка до утворення федеративного російського уряду стає на шлях самостійних міжнародних відносин. Вказуючи на те, що влада Раднаркому не поширюється на Україну, Генеральний секретаріат заявляв: мир, який хоче укласти Росія з своїми противниками, матиме силу в Україні тільки тоді, коли його умови прийме і підпише уряд УНР.
Незабаром з Брест-Литовська надійшло повідомлення про те, що Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія чекають представників УНР на мирних переговорах.
9лютого 1918 договори між УНР і чотирма державами німецького блоку було підписано. Держави німецького блоку давали згоду на передачу УНР більшої частини Холмщини і Підляшшя, а також на виділення західноукраїнських земель в окремий коронний край. Також сільськогосподарські машини, вугілля, сіль та ін. товари. За першу половину 1918 УНР зобов’язувалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн. пудів хліба, 2750 тис. пудів м’яса.
Брест-Литовський мирний договір створив початок міжнародно-правовому признанню України, як незалежної держави. Україна зберігала територіальну цілісність.
Проаналізуйте внутрішню та зовнішню політику Української Держави 1918 року.
Після вступу в Україну німецьких військ влада ЦР все більш обмежувалася. В останні дні свого існування ЦР одобрила проект конституції УНР, та ізбрала Президентом УНР М. Грушевського. Проте відсутність державного апарату і підтримки народом ЦР призвели до її падіння.
29 квітня 1918 на Хліборобському конгресі в м. Києві при підтримці німецького командування ЦР була скинена і гетьманом України став П. Скоропадський. На місце УНР була проголошена Українська Держава. Внутрішня політика гетьманської держави передбачала:
1. Формування дієспроможного державного апарату
а) відновлювалися старости, чиновники, поліція, та ін. посади часів Російської імперії.
2. Формування української армії
3. Проведення аграрної реформи, відновлення поміщицького землеволодіння
4. Створені умови для розвитку національної культури:
а) відкрито 150 гімназій, Київський та Кам’янець-Подільський університети
б) 24 листопада 1918 відкрита Українська Академія Наук
в) у більшість шкіл впроваджувалася українська мова.
Зовнішня політика:
1. Встановлення дипломатичних відносин з 12 (14) державами.
2. Липень 1918 підписання мирного договору з Росією.
3. Постійна дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною за Східну Галичину і Холмщину.
Взагалі Україні вдалося достигнути стабілізації економіки, дати могутній імпульс розвитку української культури, добитися ряду успіхів у зовнішній політиці.
Проте відновлення дореволюціонних порядків на селі, однобічна орієнтація гетьмана на великих землевласників і буржуазію відштовхувала від нього селянство, національну інтелігенцію, робітників. Крім того, опора на німецькі війська була слабкою, тому що Німеччина програвала війну та в ній назрівала революція.
Директорія УНР, її внутрішня та зовнішня політика
Директорія УНР існувала з 13 листопада 1918 року по 15 листопада 1919 року. 13 листопада в ночі у Києві та інших містах з’являються відозви до українського народу від УНС з закликом до боротьби з гетьманщиною. А 15 листопада Директорія стає ініціатором боротьби. Директорія УНР урядовий орган 5-х. До її складу входили Винниченко – голова, Петлюра – військовий отаман, Швець, Андрієвський, Макаренко. 16 листопада почалось збройне повстання УСС в районі Білої Церкви. Вночі був захоплений Фастів. Проти 300 заколотників гетьман посилає біля 3000 бійців, артбатальйон та бронепоїзд. 18 листопада біля станції Мотивилівка відбулись бої між гетьманськими військами та заколотниками. Але заколотників нанесли поразку гетьманським військам. Після цього українські війська починають об’єднуватися і створюється осадний корпус на чолі з Є. Коновальцем. ІІ Запорозький полк також переходить під командування Директорії і захоплює Харків. Дивізія сірожупанників визнає владу Директорії на Чернігівщині. А 12 грудня війська Директорії захоплюють Одесу. На початку грудня Директорія мала 100 тис. армію. Під впливом останніх подій гетьман Скоропадський зрікається влади і передає її до рук Директорії. 17 грудня 1918 року Директорія приймає повноваження і 19 від’їжджає до Києва. Так було поновлено УНР.
Внутрішня політика:
- відновлення УНР, без ЦР;
- проведення аграрної реформи, роздача землі селянам, контроль над розподілом землі;
- ліквідація приватної власності на землю;
- введення державного контролю над виробництвом та розподілом товарів для населення;
- відновлення 8-ми годинного робочого дня;
- право на діяльність профспілок та страйків.
- 23-28 січня 1919 року провела засідання трудового конгресу(528 осіб), де розглядались питання про злуку з ЗУНР, та передав владу Директорії.
- Заборона церкві;
- У ІІ половині 1919 року авторитарність влади Директорії.
Зовнішня політика:
- орієнтація на країни Антанти, які не визнавали Директорії.
Причини поразки Директорії:
- низка конфліктів у правлячих колах за подальші політичні принципи та методи;
- відсутність боєздатної армії;
- погане проведення аграрної реформи, селянські повстання;
- бажання більшовиків захопити владу над УНР.
В умовах проведення колективізації, індустріалізації та здійсненні культурної революції в УРСР, як і в цілому в СРСР, утвердився тоталітарний режим. У 1929 році Сталін вийшов переможцем у боротьбі за владу в партійному та державному керівництві. На кінець 20-х років національні республіки втратили основні ознаки суверенності, вся повнота влади зосередилась в центральних органах влади у Москві. На місцях створювались органи влади з репресивними структурами. Сталінський терор був чітко направлений проти українства, прояву українського буржуазного націоналізму. Він вівся у декількох сферах: військова, культурна та партійна. Щодо військової сфери то заарештований та розстріляний командуючий київським військовим округом Якір, а за ним і всі його помічники. Така ж участь була і у Харківського військового округу. Жертвами терору стали майже половина складу КП(б)У (Квіринг, Косіор), члени українського уряду (Коцюбинський, Раковський, Затонський, Чубар). Такі ж міри були прийняті щодо представників культури тарелігії. Було репресовано 4 митрополити, 23 єпископи, 2 тис. священиків. У результаті репресій проти українських літераторів було репресовано 500 чоловік, 150 з них загинули. Місцями масових поховань жертв репресій в Україні були Биківня під Києвом, Рутченкове поле на околиці Донецька. Таким чином завдяки репресіям Сталіну вдалось встановити тотальний контроль над Україною, було знищено український цвіт, націю за науковим та культурним розвитком було відкинуто на багато років назад.
В історії боротьби за збереження незалежності України декілька героїчних епізодів займають особливе місце. Це бій під Крутами, І та ІІ зимовий походи військ УНР.
Другий зимовий похід пройшов в умовах, коли головний отаман УНР С. Петлюра та залишки його військ були в Польщі, яка підписала в березні 1921 року з Радянською Росією мирний Ризький договір. Таким чином мирний договір між Польщею та УНР заключний восени 1920 року перестав діяти.