Отже, на розміщення підприємств кольорової металургії мають вплив два основних чинники – сировинний та енергетичний.
Два райони кольорової металургії:
1. Донецький і Придніпровський.
У Донбасі ще в 1887 році побудований Микитівський ртутний завод, який використовував місцеві поклади кіноварі. Сьогодні це великий комбінат з рудниками та збагачувальною фабрикою. У Костянтинівці працює цинковий завод “Укрцинк”. Сировиною для нього служать довізні цинкові концентрати. Основний фактор, що зумовив розміщення цього підприємства у Донбасі, - висока енергомісткість виробництва. Ще одне підприємство по обробці кольорових металів (латуні, латунного та мідного прокату) розміщене в Артемівську. Цей завод довозить із-за меж України переважну частину міді і свинцю.
У Придніпровському районі кольорова металургія представлена Дніпровським алюмінієвим заводом і магнієвим комбінатом, які були прив’язані до енергетичного комплексу “Дніпрогес”. Алюмінієвий завод забезпечується сировиною з Миколаївського глиноземного заводу, що працює на імпортованих гвінейських бокситах. У зв’язку з відкриттям Високопільського (Дніпропетровська обл..) і Смілянського (Черкаська обл..) родовищ бокситів, ніфеліно-сієнтів у Придніпров’ї і Побужжі, алунітів у Карпатах, в Україні буде збільшуватись обсяг переробки місцевої сировини. У післявоєнні роки Дніпровський магнієвий завод освоїв виробництво титану і його перетворено у титано-магнієвий комбінат. Магнієву сировину для переробки комбінату одержує з Калуша (Прикарпаття), Сиваша (Кримська АР); титанову – з Іранського (Житомирська обл..) та Самотканського (Дніпропетровська обл..) родовищ та з Кримського заводу діоксиду титану. На Дніпропетровщині збудовано Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат, а на Кіровоградщині – Світловодський завод чистих металів. Ці енергомісткі підприємства використовують енергію Придніпровської теплової та Кременчуцької гідроелектростанцій. В Кіровоградській області споруджено По бузький нікелевий завод, який працює на місцевих нікелевих рудах, донецькому паливі та електроенергії теплових, гідравлічних і атомних станцій.
2. Прикарпаття – новий район розвитку кольорової металургії. Тут працює Калузьке виробниче об’єднання “Хлорвініл”, а також збудовано магнієвий завод у виробничому об’єднанні “Оріана”. Важливого значення набуває дальший розвиток Іранського гірничо-збагачувального комбінату у Житомирській області. Він працює на місцевих ресурсах ільменіту і рутилу, що містяться в каолінових розсипах і вивітрених габро. Комбінат виробляє титановий (ільменітів) концентрат і відправляє його на переробку в Придніпровський район.
5. Особливістю теперішнього стану розвитку металургійного комплексу України є недосконалість структури виробництва, внаслідок чого при загальних обсягах випуску металопродукції, які значно перевищують потреби України, поки що відчувається гострий дефіцит тонкого листу, білої жесті, листу і труб з покриттям, нержавіючої сталі, сталі електротехнічного призначення та інших видів продукції. З метою забезпечення України металом власного виробництва, необхідно організувати виробництво найбільш дефіцитних видів продукції.
1. Розкрийте склад і структуру виробництва металургійного комплексу.
2. Охарактеризуйте сировинну базу металургійного комплексу України.
3. Розкрийте особливості територіальної організації металургії в Донецькому і Придніпровському районах.
4. Які галузі кольорової металургії розвинені в Україні і де розміщені головні підприємства?
5. Сформулюйте основні напрямки реструктуризації металургійного комплексу України.
Лекція № 4
Тема: Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка
План
1. Природно-ресурсний потенціал України.
2. Комплексне використання природних ресурсів.
3. Класифікація природних ресурсів.
4. Класифікація корисних копалин.
Основні поняття:
Природно-ресурсний потенціал, природні умови, природні ресурси,
геологічні запаси, промислові запаси, ресурсозабезпечення.
Література:
1. В.В.Ковалевський “Розміщення продуктивних сил”. – Київ, 1998 р., стор.92-110.
2. С.І.Іщук “Розміщення продуктивних сил”. – Київ, 1999 р., стор.62-77.
1. На всіх етапах розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людей і природи.
В умовах НТП очевидним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріального виробництва і природи.
Використання природних багатств повністю залежить від рівня РПС і навпаки.
Природо-ресурсний потенціал розглядається як сукупність усіх можливостей, засобів, запасів, джерел, що є і можуть бути мобілізовані, використані для досягнення певної мети.
Слід розрізняти два поняття:
1) природні умови, тобто елементи природного середовища, що не беруть безпосередньої участі в суспільному виробництві.
Природні умови можуть полегшувати або ускладнювати РПС. Дуже позначаються вони на розміщенні с/г, добувній промисловості, окремих видах транспорту.
Отже, природні умови – це тіла і сили природи, які при певному рівні РПС і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.
2) На відміну від природних умов природні ресурси безпосередньо залучаються у виробництво і становлять його сировинну та енергетичну бази.
Природні ресурси – це компоненти природи і використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва або предмети споживання.
Важливим поняттям є ресурсозабезпеченість – це співвідношення між величиною природних ресурсів і розмірами їх використання.
Її виражають або кількістю років, на які повинно вистачити якогось ресурсу, або його запасами на душу населення.
2. В сучасних умовах важливим поняттям є комплексне використання природних ресурсів.
Наприклад: у кольоровій металургії поряд з міддю вилучають цінні компоненти і на їх основі виробляють додатково понад 20 видів продукції.
При цьому вартість міді набагато нижча, ніж компонентів, що вилучають при виплавленні її.
Комплексне використання сировини дає можливість у кольоровій металургії одержати майже 40 елементів у вигляді металів високої чистоти, та організувати промислове виробництво багатьох необхідних видів продукції.
Рівень комплексного використання сировини нині характеризує загальний технічний прогрес у промисловості.
Впровадження найдосконаліших технологій дало змогу в алюмінієвій промисловості розгорнути виробництво цементу й содових продуктів.
Дуже актуальним є комплексне використання відходів у електроенергетиці, де використовується низькосортне вугілля, торф. Так, електростанція, потужністю 2-2,5 млн. кВт, яка споживає вугілля зольністю 20%, щороку викидає золи майже 100 млн. м3, для складування якої потрібна площа 150 га.
Економічно доцільним і технічно можливим є додавання золи й шлаків до розчинів при виготовленні асфальтобетону, а також для виробництва цегли, цементу, корисних наповнювачів.
Не менш важливим напрямом економії природних ресурсів є впровадження ресурсозберігаючої техніки і технологій.
Відомо, що кожна тонна металу виплавлена з лому, обходиться у 20 разків дешевше, ніж із залізної руди.
Повна утилізація й переробка відходів чорної металургії можуть дати економію, рівнозначну вартості залізної руди, що видобувається в Україні.
Впровадження нових технологій і використання вторинної сировини в паперовій промисловості дасть змогу не тільки збільшити випуск та асортимент продукції, а й зберегти сотні тисяч га лісу.
Ступінь залежності розміщення галузей н/г та видів виробництва від природних ресурсів.
1. Вирішальний: с/г, лісове господарство, рибне г-во, гірничо-добувна промисловість, трубопровідний транспорт, суднобудування, рекреаційне господарство.
2. Значний – чорна металургія, теплоенергетика, синтетичний каучук, сода, лляні тканини, цукрова промисловість, будматеріали.
3. Незначний – машбуд, текстильна, швейна, взуттєва, АЕС, освіта, наука, культура.
3. Класифікація природних ресурсів.
1. По призначенню
а) Багатоцільове
б) Промислове
1) енергетичне
2) металургійне
3) хімічне
в) Сільськогосподарське
2. Види природних ресурсів:
При визначенні запасів корисних копали враховують потужність пластів або рудних тіл, їх протяжність або глибину залягання, вміст корисного компоненту та інші показники.
В геології розрізняють чотири категорії запасів корисних копалин:
А – докладно розвідані та вивчені.
В і С1 – розвідані менш докладно.
С2 – оцінені попередньо і приблизно (прогноз).
Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С1 разом з прогнозованими запасами (С2) становлять геологічні запаси.
До промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, готові до експлуатації.
Гірничорудні підприємства будують за умови наявності запасів мінеральних ресурсів категорій А, В, С1.
Використовуючи таблицю 1 (стор. 70 підручника С.І.Іщука “Розміщення продуктивних сил”. – Київ, 1999 р.) назвати геологічні запаси і промислові запаси корисних копалин
- Корисні копалини розрізняють за якістю, глибиною залягання, вмістом корисного компонента у породі.
Наприклад, вугілля буває буре і кам’яне.
Буре має нижчу теплопровідність, ніж кам’яне (при спалюванні 1 кг бурого вугілля виділяється 5-6 тис. ккал тепла; кам’яного вугілля Донецького басейну 7-9 тис. ккал).
- Корисні копалини характеризуються глибиною залягання:
у деяких випадках здійснюють відкритий видобуток сировини: Нікопольські марганцеві руди;
шахтним способом – видобуток кам’яного вугілля в Донбасі.
- Корисні копалини використовуються як сировина. Вміст корисного компонента в рудах неоднаковий. (Вміст міді у породі не перевищує 5%, Al – 10%).
1. Паливно-енергетичні.
2. Рудні корисні копалини.
3. Руди благородних металів.
4. Гірничо-хімічна сировина.
5. Коштовне і напівкоштовне каміння.
6. Сировина для будівельної промисловості.
7. Водні ресурси.