30. Знімання виходів раніше прикладених підземних комунікацій виконують лінійними засічками, способом перпендикулярів, створів і полярним способом.
1.7.4. Розрахунок основних даних для аерофотознімання.
Розрахунок основних даних виконується з метою складання технічного завдання на виконання аерофотознімання.
Вихідні дані:
Висота січення рельєфу,h=1м;
фокусна віддаль АФА fx=70;
масштаб фотографування m=6500;
швидкість літака W=200 км/год;
розміри знімків lx, ly=18 x 18 см;
поздовжне Рх=84;
поперечне Ру=34;
Розрахунок основних даних для аерофотознімання.
Таблиця 13
| Назви показників | Позначення і формули для обчислення | Одиниця виміру | Розрахунок |
| Розміри аерофотознімальної ділянки:довжинаширинаплоща | СДС х Д | кмкмкм2 | 4,04,62518,5 |
| Висота перерізу рельєфу | h | м | 1 |
| Масштаб аерофотозйомки | 1:m | 6500 | |
| Масштаб створеної карти | 1:2000 | ||
| Фокусна віддаль камери | fx | мм | 40 |
| Розміри знімка | lx, ly | см | 32 х 32 |
| Висота фотографування | Нф = f ∙ m | м | 260 |
| Максимальна висота точок | а мах | м | 212.8 |
| Мінімальна висота точок | а мін | м | 126,6 |
| Середня висота точок | а сер | м | 169,7 |
| Найбільше відхилення від середнього значення | м | 43,1 | |
| Мінімальне допустиме перекриття аерознімків:поздовжнєпоперечне | %% | 8038 | |
| Розрахункове перекриття:поздовжнєпоперечне | %% | 9048 | |
| Базис фотографування на знімках | см | 3,2 | |
| Віддаль між маршрутами в масштабі зйомки | см | 10,82 | |
| Базис фотографування на місцевості | м | 208 | |
| Віддаль між маршрутами на місцевості | м | 1082 | |
| Кількість знімків в маршруті | шт | 22 | |
| Кількість маршрутів | шт | 5 | |
| Число знімків на об’єкті зйомки | шт | 110 | |
| Число погонних метрів плівки | пог/м | 36,3 | |
| Інтервал між експозиціями | сек | 9,8 |
1.7.5. Проектування планової і висотної прив'язків аерознімків.
При стереотопографічному знімання виконують згідно вимог інструкції. До початку польових робіт розробляють робочий план згущення знімальної основи та маркування розпізнавальних знаків. Проект висотної підготовки аерознімків при розрідженій підготовці складається одночасно з проектом маркування планової підготовки.
Точки планово-висотної знімальної основи розміщуються рядами поперек аерознімальних маршрутів і розміщують у середині між маршрутами проектів і по можливості у зонах потрійного перекриття аерознімків у маршруті. Проектування виконується на кальці. На кальку попередньо наносять чорним кольором границі об’єкту знімання, номенклатуру розрафку синім кольором, всі пункти тріангуляції, полігонометрії і репери нівелювання (без сторін мережі і ліній сторін) – чорним кольором.
Напрям осей запроектованих маршрутів знімання зеленим кольором. Перший маршрут суміщають з північною (південною) границею об’єкта або трохи на північ (південь) від цієї границі. Наносять центри всіх аерознімків, центри крайніх знаків у маршруті розміщають за східною і західною границею об’єкта на віддалі 1-2 базиса фотографування від границі, згідно із розрахунковою величиною поперечного перекриття, відбирають смуги поперечного перекриття маршрутів і замальовують жовтим кольором. Для нанесення на карту зон поперечного перекриття необхідно від верхнього маршрути відрізок l¢, від осі нижнього маршруту відкласти l¢ також:
де, m – масштаб аерознімання.
Після цього закладають проект планової прив’язки аерознімків розпізнавальних точок враховуючи, що буде проводитися розріджена підготовка. Визначення планів топознаків проектуються у доповнення до них, які є уже на місцевості „Пункт тріангуляції, полігонометрії, нівелірні репери”. З метою забезпечення необхідною плановою основою, кожної секції планово фотограмметричної.
Планові ознаки, що проектуються по можливості суміщаються з реперами нівелювання. На ділянках знімання, які розтягуються у напрямку маршрутів, не менша ніж 160-200 см в масштабі створюваного плану (для масштабу 1:2000), що відповідає на місцевості 3,2-4,0 км, планові розпізнавальні точки розміщують по середині смуг поперечного перекриття знімків. За схемою, яка приведена на рисунку 1.
Рисунок 1
Віддалі між плановими розпізнавальними точками в зонах поперечного перекриття повинні бути в одному ряду через 80-100 см, а в наступному через 160-200 см, при цьому початок і кінець кожного маршруту повинні бути забезпечені розпізнавальними точками, розміщеними за границею ділянки зйомки. Крім того, границі об’єкта, які співпадають з напрямком маршрутів аерофотозйомки, забезпечуються додатковими плановими розпізнавальними точками в зонах, що не мають перекриття, через 40-50 см, що відповідає при масштабі 1:2000 віддалі на місцевості 800-1000 м, якщо число маршрутів більше трьох.
Проект висотної прив’язки.
Висотна підготовка аерознімків підлягає у визначення висот планових топознаків або чітких контурів висотної позначки може виконуватися у варіантах суцільної або розрідженої підготовки у залежності від масштабу знімання, характеру участку зйомки та технічних характеристик аерофотоапарата. При розрідженні висотній підготовці аерознімків висотні розпізнаванні точки повинні розміщуватися попарно, по обидва боки від осі маршрута, в зонах поперечного перекриття аерознімків суміжних маршрутів. Віддалі між висотними розпізнавальними точками в напрямку маршрутів при зйомках з висотами січення рельєфу 0,5 і 1 м можуть бути 2-2,5 км. Таким чином, для забезпечення необхідної густоти висотних розпізнавальних точки сумістити з висотними і додатково в смугах поперечного перекриття, де віддаль між розпізнавальними точками 3,2-4,0 км, запроектувати по середині одну висотну розпізнавальну точку.
Границі зйомки повинні бути забезпечені більшою кількістю висотних розпізнавальних точок. Так, для граничних маршрутів при висотах січення рельєфу 0,5-1 м виконується суцільна висотна підготовка аерознімків тобто кожна стерео пара повинна бути забезпечена 4 висотними розпізнавальними точками, розміщеними в кутах стерео пази в зонах поперечного перекриття і 5-контральною розпізнавальною точкою (рис.2).
Рис.2
В даній курсовій роботі запроектована розріджена висотна основа робіт або граничних маршрутів суцільна підготовка. Всі запроектовані планові та висотні розпізнавальні точки наносять на карту червоним кольором, планові позначають кружочком діаметром 3 мм, а висотні суцільним кружочком діаметром 3 мм у додатку 2.
Планово-висотну прив’язку розпізнавальних точок визначають різними геодезичними методами у залежності від фізико-геодезичних умов місцевості.
В даному проекті передбачається планову прив’язку передбачається виконати методом теодолітних ходів, методом прямих і обернених засічок, а висотну методом технічного нівелювання.
Результати приведені у таблицях 14 і 15.
Характеристика мережі розпізнавальних точок у табл.14
Таблиця 14
| Вид розпізнавальної точки | Кількість, шт | Підлягає маркування, шт | Метод маркування, розміри маркувального знака |
| Планово-висотна | 24 | 6 | Метод викладки фігур, спец матеріалами, розміри 15 х 15 м |
| Висотна | 16 | 4 | |
| Всього | 40 | 10 |
Таблиця 15
| Вид прив’язки | Метод прив’язки | Одиниця виміру | Категорія складності | Обсяг роботи |
| Планова | Теодолітні ходи мікротріангуляції | км розп. точка | ІІ ІІ | - - |
| Висотна | Технічне нівелювання | км | ІІІ | 39 |
Примітка 1: кількість розпізнавальних точок, що підлягають маркуванню і метод маркування вибирають в залежності від фізико-географічних умов місцевості, а також наявних матеріально-технічних засобів.
При проектуванні можна передбачити необхідність маркування приблизно 25% від усієї кількості розпізнавальних точок. Метод маркування рекомендується вибрати з врахуванням ЕВ, ч.1., п.3.312-3.3.15 [3].
Примітка 2: при розрядженій висотній прив’язці аерознімків довжина ходів технічного нівелювання визначається за формулою:
де: С – ширина об’єкта в км (вздовж маршрутів аерофотозйомки);
Д – довжина об’єкта (перпендикулярно до маршрутів);
2,25 – віддаль в км між висотними ходами;
К – коефіцієнт злому висотних ходів (вибирається в залежності від фізико-географічних умов в межах 1,1-1,5).
При суцільній висотній прив’язці аерознімків, довжина ходів технічного нівелювання визначаються за такою формулою:
де N – кількість маршрутів аерозйомки.
Обсяг робіт по плановій прив’язці розпізнавальних точок визначаються безпосередньо з карти в залежності від методу прив’язки.
2. Підрахунок обсягів робіт. Складання кошторису.
2.1. Підрахунок обсягів робіт.
Підрахунок обсягів польових і камеральних робіт виконується з метою подальшого їх планування: визначення необхідної кількості бригад, транспорту, приладів, складних сіткових і календарних графіків робіт. Встановлені обсяги робіт є вихідними даними для складання кошторисів на виконання польових і камеральних робіт виконують у відомості, її складають в натуральних і трудових показниках на основі даних таблиць, згідно з чинними нормативними документами: ЕНВ [3], ЕНВ-и-р-И [2] (польові роботи), а також СОУСН [7] (камеральні роботи).