Другим прикладом програм другого рівня може служити програма МАРК-2, розроблена на кафедрі геоінформатики та геодезії Донецького державного технічного університету, яка дозволяє вести обробку теодолітних, нівелірних і тригонометричних ходів будь-якої форми і видавати результати обчислень у вигляді документації, прийнятої на виробництві. Програми другого рівня, як правило, є достатньо ефективними, задовольняють потреби виробничників і широко впроваджуються в геодезичну практику завдяки широкому проникненню ЕОМ (особливо персональних ЕОМ).
З точки зору отримання правильних, точних і повних результатів під час розв'язання конкретних задач математичної обробки геодезичних вимірювань наявність програм другого рівня можна було б вважати цілком достатньою для цілей виробництва. Однак науково-технічний прогрес та комп'ютеризація виробництва ставлять перед програмним забезпеченням нові завдання.
По-перше, програмне забезпечення для математичної обробки геодезичних вимірювань повинне бути універсальним, тобто вирішувати досить широкий спектр геодезичних задач. Відповідно повинні бути уніфіковані форми вводу даних в ЕОМ для різних задач і передбачені можливості корегування даних.
По-друге, програмне забезпечення повинно підтримувати можливості роботи з базами геодезичної інформації, добувати з них дані і поповнювати вміст цих баз.
По-третє, програмне забезпечення повинно давати користувачам зручний інтерфейс для спілкування з ЕОМ, можливість вибору різних режимів обробки даних на основі систем меню, постачати користувачеві необхідну довідкову інформацію у будь-якому місці обробки.
По-четверте, програмне забезпечення повинно бути побудоване за модульним принципом і передбачати можливість його розширення і модифікації або заміни окремих модулів.
Для того, щоб задовольнити наведені вище вимоги, розроблюються програми третього рівня. Буде вірніше назвати їх не програмами, а програмними системами, оскільки вони включають у свій склад не тільки велику кількість програм, які реалізують окремі функції, але й файли даних. У сукупності з технічними засобами (ЕОМ або локальна мережа ЕОМ, пристрої передачі і перетворювання даних у мережі і телекомунікаційних каналах і ін.) ці програмні системи отримали назву АРМ (автоматизованих робочих місць).
Однією з перших, найбільш вдалих розробок, що мають гарні перспективи, слід вважати розроблену також в НДІАСБ м. Києва систему ИНВЕНТГРАД (АРМ Іюкенера-Геодезиста - АРМІГ).
Розглянемо можливості систем АРМІГ для того, щоб скласти чіткішу уяву про програмне забезпечення третього рівня. Система ИНВЕНТГРАД - це меню-орієнтована система, тобто така система, в якій користувач управляє ходом процесу обробки даних за допомогою різних меню. При вході у систему (тобто при її запуску) ИНВЕНТГРАД подає вибір з головного меню потрібного класу задач. Одним з пунктів даного меню є "Обробка геодезичних мереж", що відповідає змісту даного розділу.
Під час вибору даного пункту головного меню користувачем картинка на екрані дисплею ПЕОМ заміниться іншою. Тепер користувачу вже запропоновано меню обробки геодезичних мереж .
Пунктами даного меню є:
- обробка мереж полігонометрії і теодолітних ходів;
- обробка нівелірних мереж;
- обробка лінійно-кутових мереж;
- тригонометричне нівелювання;
- маніпулювання даними каталогу пунктів;
- різні інженерні розрахунки.
Припустимо, що користувач вибрав перший пункт даного меню, тобто обробку мереж полігонометрії і теодолітних ходів. У цьому випадку йому буде запропоноване нове меню пунктами його є: в від даних з клавіатури;
Якщо у користувача виникають які-небудь неясності або питання, він може шляхом натискування відповідної клавіші викликати інструкцію, де досить повно описані правила можливих дій користувача і розшифровані деякі дані. При виборі будь-якого з пунктів робочого меню потрібне обов'язково ім'я об'єкта Це ім'я заноситься в базу даних і служить основою для формування різних робочих файлів.
При вводі даних з клавіатури користувачу пропонується заповнити на екрані ПЕОМ три електронні таблиці, що викликаються послідовно і мають вигляд звичайних відомостей для геодезичних обчислень.
4. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПЛОЩ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК
4.1 Визначення площ земельних ділянок
Залежно від господарського значення ділянок, їх розмірів, конфігурації, наявності, результатів відповідних вимірювань (координати, довжини ліній), якості планово - картографічного матеріалу використовують такі способи визначення площ:
• аналітичний, коли площу вираховують за результатами вимірювань ліній і кутів, або їх функцій координат вершин ділянок;
• графічний, коли площу визначають за результатами вимірювань ліній і кутів, чи координат на планах, картах або з допомогою палеток;
• механічний, коли площі визначають на плані за допомогою спеціальних приладів - планіметрів, картометрій тощо.
За результатами вимірювань ліній і кутів на місцевості для визначення площ ділянок використовують формули геометрії, тригонометрії та аналітичної геометрії для геометричних фігур різної конфігурації і їх комбінацій.
Для визначення площі багатокутника з відомими координатами вершин поворотів використовують формулу Гауса:
(4.1)
Точність визначення площі за даною формулою визначається згідно з співвідношенням:
(4.2)
де Хі,Yi|. - координати поточної точки; Р - площа ділянки;
mp- середня квадратична помилка визначення площі; ,
mx,my - середні квадратичні помилки визначення координат.
Графічний спосіб визначення площ полягає в тому, що земельні ділянки на плані розбивають на елементарні фігури (трикутники, прямокутники), в яких вимірюють на плані відповідні елементи і вираховують площі. Загальна площа дорівнює сумі площ елементарних фігур. Ефективність цього способу тим вища, чим менше сторін має земельна ділянка.
Для наближеного визначення площ земельних ділянок на топопланах можна використати палетку, яка представляє собою сітку квадратів. Залежно від масштабу плану буде відповідний розмір палетки.
Для визначення площі угідь, обмежених на плані криволінійними контурами, використовують планіметри Площа, коли полюс приладу знаходиться поза контуром угіддя - вираховується за формулою :
(4.3)
де µ - ціна поділки планіметра; ΔUc = (U2-U1) - кількість поділок, які одержані при обведенні контуру і визначені як середнє з декількох прийомів. Ціна поділки планіметра µ- це площа, яка відповідає одній поділці і визначається за формулою
(4.4)
де S0 - еталонна поверхня, яка дорівнює площі одного або декількох квадратів координатної сітки. Для підвищення точності фігуру обводять не менше ніж чотири рази (по два рази при двох положеннях полюса планіметра в прямому і зворотному напрямку).
Перед початком вимірювань на карті намічають контури угідь, площі яких необхідно визначити, присвоюють цим ділянкам відповідні номери чи назви, складають відомості, в які записують виміряні елементи і вирахуванні значення площ.
4.2 Точність визначення площ і геодезичних вимірювань з врахуванням економічних факторів
Основними видами геодезичних вишукувань при кадастрових роботах є координування межових точок ділянок землеволодінь та землекористувань. встановлення і координування меж території населених пунктів й адміністративно-територіальних одиниць, визначення геометричних розмірів і площ земельних ділянок та розташованих на них будівель і споруд.
Технологія і точність цих робіт регламентується , де зокрема зазначено, що точність визначення координат межових пунктів не нижча ніж: 0,1 м, а відносна помилка визначення площі - 1/1000. Ці допуски враховують лише технічні параметри, не беручи до уваги економічні - вартості землі і нерухомого майна. Така проблема виникає при проведенні операцій купівлі - продажу земельних ділянок, грошовій оцінці ділянок та визначенні їх стартової ціни.
Розглянемо точність геодезичних вимірювань залежно від
помилок у визначенні площі.
Середня квадратична помилка вирахування площі по координатах визначається, виходячи з формули Гауса
де (4.5)
діагональ, що з'єднує і+1 та і-1 пункти, Р - площа ділянки, і -номер точки повороту (межового пункту), Хі, уі - координати і- го пункту, n- число пунктів.
Здійснення оцінок вартості нерухомого майна обумовлює диференційований підхід до точності геодезичних вимірювань при інвентаризації земельних ділянок, будівель та споруд, розташованих на них, а також смуг інженерно-технічних мереж. Земельні ділянки поступово стають предметом економічних операцій разом із нерухомістю, яка є предметом ринкових відносин у процесі товарного обігу.
Грошова оцінка об'єктів нерухомості здійснюється різними методами. Ці методи ґрунтуються на ринковій ціні цих об'єктів або на безпосередньому розрахунку їх дійсної вартості, виходячи із нормативних цін. В усіх випадках при визначенні вартості нерухомості враховуються геометричні параметри (площа, об'єм, протяжність тощо), які визначаються з геодезичних вимірювань, а також кадастрові характеристики як самого об'єкта, так і навколишнього середовища.
Відхилення значень цих характеристик від найімовірніших і помилки в результатах визначення геометричних і кадастрових параметрів будуть впливати на величину вартості цих об'єктів. Вплив економічних факторів на точність геодезичних вимірювань при кадастрових роботах проаналізуємо на прикладі визначення площі земельних ділянок.
Помилки у визначенні площі земельних ділянок при проведенні інвентаризаційних зніманьвизначаються із співвідношення:
ΔPР/Р= 1/1000 або АР < 0,001 Р (4.6)