Спілкування в сім'ї не має собі рівних за рівнем інтенсивності, глибини й близькості емоційних контактів. Тому й говорять про духовний мікроклімат сім'ї. Й якщо сімейне море штормить, то кожен член сімейного екіпажу — як дорослий, так і дитина — відчуває себе не дуже приємно, а інколи й буває нещасним. Відсутність надійного сімейного тилу, як правило, штовхає дітей на
пошуки іншого роду спілкування, але воно, на жаль, не| може компенсувати відсутність духовної рівноваги люди-
ни, яку їй дарує любов рідних. Вони створюють лишень Іілюзію захищеності.
Звичайно, й вдома не завжди буває свято. Але коли |кожен член сім'ї робить усе можливе для того, щоб нала-Ігодити свої взаємини з іншими членами сім'ї, то наш дім стане нашою фортецею. Вчені визначають моральний клімат як домінуючі настрої, загальний тон і характер взаємовідносин між членами сім'ї. Особливу увагу при цьому вони звертають на сумісність людей, під якою розуміється узгодженість їхніх дій, гармонія стосунків, оцінок, поглядів, особистих якостей. Можна сказати й Ітак, що сумісність —це оптимальне поєднання індивідуальних якостей людей, яке забезпечує ефективність іїхньої спільної діяльності й спілкування, приносить ^взаємне задоволення. Дослідники виокремлюють кілька рівнів сумісності, які немовби нашаровуються один над
одним: психофізіологічний, психологічний та соціокультур-ний.
Психофізіологічний рівень сумісності визначається вродженими, природними властивостями, наприклад, типологічними особливостями вищої нервової діяльності або біоритмами, особливостями темпераменту. При цьому слід відзначити, що ці риси не є визначальними, оскільки як сумісними, так і несумісними можуть бути люди як з однаковими, так і з різними типами темпераменту.
Чим вищий рівень у структурі особистості займають ті чи ті властивості, тим більшу роль вони відіграють у гармонізації взаємовідносин. Ця теза знайшла своє відображення у законі сумісності: вроджені якості в гармонійних парах повинні бути контрастними, натомість набуті —схожими. Не випадково шлюби людей, які зросли за різних умов виховання та освіти, рідко бувають щасливими; навпаки, ймовірність збігу життєвих
орієнтацій у людей — вихідців із схожого середовища є значно більшою.
Етико-психологічний та соціохультурний рівні подружньої сумісності передбачають гармонію, узгодженість функціонально-рольових очікувань чоловіка та дружини. Які з них викликають найбільш гострі дискусії? Насамперед партнерство в побуті. Маючи однакове навантаження в царині суспільної праці, жінка, як правило, переобтяжена ще й сімейними обов'язками, тому, як вважають фахівці, для гармонійних взаємовідносин важливе значення має здатність ставати на місце
іншої людини/розуміти її труднощі й проблеми, перебирати нц| себе частину ЇЇ обов'язків, допомагати їй. Соціокультурний рівень сумісності досягається спільністю»! світоглядних орієнтацій, життєвих цілей. Іноді навіть велика
ЛЮбоВ НЄ МОЖе ДОПОМОГТИ СУМІСТИТИ Несумісне. ЯКЩО ПІД;
одним дахом зустрічаються двоє людей з різними уявленнями! про життя та життєві цінності, то їм важко дійти спільного знаменника, ні
Сумісність рідко буває повною, проте підвищення її до рівня взаємної толерантності — завдання, яке цілком до снаги будь-якому союзу двох.
Психологи стверджують, що сумісність подружніх пар виробляється впродовж 5—10 років, а іноді й довше. Процес взаємного пізнавання може бути безконечним і перетворюватися на відкриття «Я», якщо члени сім'ї виявляються творчо обдарованими, цікавими, високоінтелектуальними людьми. Від того, наскільки вони зможуть опанувати нові соціальні ролі -— чоловіка та жінки, невістки та зятя. батька та матері —й будувати свою поведінку відповідно до прийнятих норм моралі, залежать духовна атмосфера в сім'ї, її щастя.
Ніхто не може сказати наперед, де й коли знайде собі друга. Навіть тоді, коли виділяємо одного з багатьох, ще не можна сказати, що знайшли споріднену душу. Глибока близькість не терпить душевної скупості. Коли ми маємо душевну й духовну спорідненість, ми говоримо один одному все й не боїмося сперечатися, виявляти несхожість, позаяк повинні навчитися шукати, доводити, відступати й наступати, доки не знайдемо спільної мови, згоди. А запорукою завтрашнього сімейного щастя сьогоднішніх старшокласників є їхнє вміння підтримувати висококультурні, дружні й щирі стосунки з батьками та іншими членами своєї сім'ї.
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ШЛЮБУ
Історія людства, крім позитивного досвіду, внесла й багато негативного у шлюбні порядки та в сімейні стосунки. Насамперед йдеться про варварські норми поневолення жінки й особливо про покупний шлюб. Він був заведений у більшості суспільств давнини й середньовіччя. Шлюбні платежі дали нове життя таким формам
шлюбу, як шлюб «відробітком», «утробний» та «колискова змова». Не зник зовсім і шлюб «викраданням». Усе це, звичайно, не сприяло розвитку рівноправності в сім'ї між чоловіком та жінкою.
Сьогодні зміст шлюбу змінюється. Йому властиві інші ознаки. Шлюб—це захищена державою добровільна спілка між чоловіком і жінкою, які об'єднуються з метою створення сім'ї, народження й виховання дітей. Це вільний, рівноправний і в ідеалі довічний союз, що передбачає дотримання встановлених державою правил.
Зараз для укладання шлюбу необхідні добровільна згода майбутнього подружжя та реєстрація цієї згоди в державних установах.
У розвинених країнах питання про форму шлюбу розв'язують по-різному. Церковний шлюб поширений серед православних у Греції, серед католиків в окремих країнах Латинської Америки, серед мусульман у низці країн Сходу. В Аргентині, Австрії, Бельгії, Голландії, Туреччині, Швейцарії, Німеччині, Японії дійсним визнають лише громадянський шлюб. Альтернативні форми шлюбу — релігійні або громадянські — допускають в Англії, Данії, Італії, Іспанії, Канаді та у деяких штатах США. У багатьох країнах зберігають значення заручини, які закріплюють попередню згоду на укладання шлюбу. У нашій країні громадянський або релігійний шлюб укладають за місяць після подачі заяви до органів ЗАГСу.
Однією з головних умов укладання шлюбу є досягнення певного віку. Для жінок і чоловіків він установлений у 18 років. В Україні шлюбний вік для жінок знижений до 17 років. У Франції цей вік для жінок знижений до 16 років, а в Англії для обох статей —до 16 років. У Польщі він підвищений для чоловіків до 21 року. У Китаї він становить 20 років для жінок і 22 роки для чоловіків. За наявності серйозних підстав шлюбний вік може бути зниженим у Франції, наприклад, президентом республіки, у Німеччині—опікунським судом, в Англії та США—судом, у Швейцарії—урядом кантону, в нашій країні — виконкомами місцевих Рад народних ^ депутатів.