Сортування цих параметрiв (вiд вищих до нижчого) дає можливiсть створити групи деталей, подiбних за конструкцiєю i технологiсю їх обробки, для котрих можливо застосування типових технологiчних процесiв, що i є основою для розробки конкретних процесiв.
Основнi етапи розроблення типових технологiчних процесiв:класифiкацiя об’сктiв виробництва, їх кiлькiсне оцiнювання та аналiз конструкцiй типових представникiв; вибiр заготовки та методiв їївиготовлення; вибiр технологiчних баз i виду обробки; розроблення технологiчного маршруту та операцiй; розрахунок точностi, продуктивностi й економiчної ефективностi варiантiв; оформлення типових технологiчних процесiв.
Типiзацiя технологiчних процесiв має велике значення для систематизацi узагальнення i поширеняя передових високопродуктивних технологiчних процесiв. Типiзацiя технологiчних процесiв скорочус трудомiсткiсть технологiчного пiдготування у 2—З рази, а обсяг технологiчної документацiї у 8—1О разiв. Типовi технологiчнi процеси широко застосовуються, головним чином, при механiчнiй та термiчнiй обробцi деталей в умовах дрiбносерiйного i одиничного виробництв.
Подальшим розвитком типiзацiї технологiчних процесiв є розроблення групової технології, що найефективнiша при невеликихпартiях оброблюваних деталей i частому переналагодженнi устаткування.
Груповий технологiчний процес призначений для спiльного виготовлення або ремонту групи виробiв рiзноманiтної конфігурації. Вiн має складатися з комплексу групових технологiчних операцiй, що виконуються на спецiалiзованих робочих мiсцях у послiдовностi технологiчного маршруту виготовлення визначеної групи виробiв. У процесi розроблення групових технологiчних операцiй варто передбачати достатню величину iх сумарної трудомiсткостi для роботи без переналагодження технологiчного оснащення (допускасться тiльки часткове пiдналагодження).
Основою розробки групового технологiчного процесу i вибору загальних засобiв технологiчного оснащения є комплексний вирiб, що може бути одним з виробiв групи чи штучно створеним (умовним).
Основнi етапи розроблення групових технологiчних процесiв:
−аналiз вихiдних даних;
− групування виробiв;
− кiлькiсна оцiнка груп предметiв;
−нормування технологiчного процесу.
Іншi етапи аналогiчнi основним етапам розроблення типових технологiчних процесiв.
Групова технологiя створює умови для застосування методiв серiйного i великосерiйного виробництв навiть при невеликiй кiлькостi виготовлення кожного окремого виробу, що дає змогу використовувати всi переваги цих методiв органiзацiї виготовлення партiї продукцiї для задоволення певних замовлень споживачiв i загальних потреб ринку.
Використання типових i групових технологiчних процесiв сприяє пiдвищенню продуктивностi працii зниженню собiвартостi продукцiї за рахунок застосування най прогресивнiшого технологiчного устаткування, процесу виробництва в цiлому та оснащеняя. При цьому скорочуються кiлькiсть рiзноманiтних технологiчних маршрутiв, трудомiсткiсть i тривалiсть технологiчної пiдготовки виробництва.
2.5. Обгрунтування вибору технологiчного процесу.
При проектуваннi технологiчних процесiв може розроблятися кiлька варiантiв, з яких вибирають такий варiант, що за всiх iнших рiвних умов дає можливiсть виготовити деталь з найменшими витратами на її виробництво, з найменшою собiвартiстю.
Вибiр варiантiв технологiчних процесiв здiйснюсться на основi зiставлення технологiчної собiвартостi. До її складу входять тiльки такi елементи величина яких рiзна для порівнювальних варiантiв. При цьому всi витрати на виготовлення виробу треба подiлити на змінні (Взм), рiчний розмiр яких прямо пропорцiйно залежить вiд рiчного обсягу випуску виробу (Nрч) та умовно постійні розмiр яких не залежить вiд змiни обсягу виробництва.
До змінних належать такi витрати: на основнi матерiали за ви нятком відходiв; на паливо (для технологiчних цiлей); на рiзнi види енергiї (для технологiчних цiлей); на основну та додаткову заробiтну плату виробничих робiтникiв з вiдрахуваннями на соцiальнi цiлi; на експлуатацiю унiверсального технологiчного устаткування на експлуатацiю iнструменту та унiверсального оснащения.
До умовно-постiйних належать витрати: на експлуатацiю устаткування оснащения та iнструменту, спецiально сконструйованих для здiйснення технологiчного процесу за даним варiантом; на оплату пiдготовчо-завершального часу.
Загальна формула технологiчної собiвартостi для операцiї (i-j) мас такий вигляд:
Cтех=∑ Взм* N+∑ Вум.пт ,
Пiсля визначення технологiчної собiвартостi за двома варiантами процесу розраховують величину рiчного критичного обсягу продукції за кожною операцiєю.
Якщо зiставлення варiантiв технологiчного процесу здiйснити графiчно, то буде очевидно, що критичним обсягом виробництва продукцi є абциса точки перетину двох прямих з початковими ординатами Вум.пт1 та Вум.пт 2, для кожного варiанта рiвняння його технологiчної собiвартостi.
Таким чином, визначення абциси цiєї «критичної точки» є завершальним етапом технiко-економічних розрахункiв, якi встановлюють сфери найдоцiльнiшогозастосування кожного з варiантiв, що зiставляються i якi обмежуються певним розмiром програм Nрч .
Наприклад, треба вибрати ресурсозберiгаючий технологiчний процес, який складасться з чотирьох операцiй, кожна з яких має два варiанти виконання табл.1
Економічні параметри варіантів технології
| № п/п | Варіанти технології | Взм,грн/шт. | Вум.пт,грн/рік |
| 1 | Виготовлення паст1 варіант2 варіант | 150120 | 120000150000 |
| 2 | Трафаретний друк1 варіант2 варіант | 200150 | 270000200000 |
| 3 | Термообробка паст1 варіант2 варіант | 12070 | 250000300000 |
| 4 | Захист тонкоплівних елементів1 варіант2 варіант | 350250 | 250000350000 |
Для першої операції Nкр=(150000-1200000)/(150-120)=1000 шт.Технологічна собівартість родукції на першій операції при обсязі Nкр=1000 шт. становить:
Стех1=150*1000+120000=270000грн.;
Стех1 =120*1000+150000=270000грн.;
Також визначають Nкр та Стех за варіантами на всіх операціях.На розрахункових даних будуємо графік зміни собівартості продукції і визначаємо зони з найменшими витратами.
Рис.1 графік зміни тетнологічної собівартості за1 і 2 варіантами
Виходячи з заданої програми N=800 шт.,вибираемо на першій операції 1 варіант,тому що N=800шт. менше Nкр =1000шт.,що забезпечує нижчу собівартість продукції.аналогічно діємо на всіх операціях.
Загальна технологiчна собiвартiсть продукцiї заданої програми становить:
Стех.заг =(150+150+120+250)*800+(120000+200000+250000+350000)=1456 тис.грн.Собівартість одиниці продукції Стех.од=1456000/800=1860 грн.
Якщо треба визначити економiчний технологiчний процес з бiльшої кiлькостi варiантiв (наприклад, з п’яти), тодi будується орiєнтовний граф, дуги якого являють собою технологiчнi операції. Для оцiнки використання ресурсiв при можливих варiантах виготовлення деталей (виробу) вводиться цiльова функцiя Стех, тобто сума технологiчних собiвартостей за кожною з запрограмованих операцiй, з тим щоб їх сума була мiнiмальною:
Визначити оптимальний варiант технологiчного процесу можна шляхом вибору маршруту в заданому орiєнтовному графi, що має мiнiмальну сумарну собiвартiсть
Показники ефективності технологічної підготовки виробництва
1 .Технологічності:
а)коефіцієнт уніфікації виробу:
Ky = Nyн/N3aг,
де Nyн- номенклатура уніфікованих деталей у виробі;
N3aг- загальна номенклатура деталей у виробі;
б)коефіцієнт стандартизації виробу:
Кст= Ncт/Nзаг"
де NCT- номенклатура стандартних деталей у виробі, ДСТ, СТП;
в)коефіцієнт наступності виробу:
Кн= Nз/Nзаг,
де N3- номенклатура деталей, запозичених з раніше освоєних виробів;
г)узагальнений показник технологічності:
Kкнп=(Nyн+Nct+N3)/Nзаг=KCT+Ky+KH.
2 .Використання матеріалів:
ввм= Qд/Qзаг,
де Qд –сумарна вага деталей у даній конструкції;
Qзаг— норма витрати матеріалів на виріб (вага заготівель).
З. Питома трудомісткість:
Тпит=Тзаг/х
де х—основна експлуатаційна характеристика машини
(продуктивність, вантажопідйомність, потужність, корисний обсяг).
4 Питома фондомісткість
Фпит=Фбал/х
5 Питома енергоємність:
Епит=Зен/х
де Ззн - вартість усіх видів енергії, необхідної для виробництва
виробу.
6 Питома собівартість:
Суд=З/х.
2.6. Документацiя технологiчних процесiв.
Документи на технологiчнi процеси варто оформляти вiдповiдно до вимог стандартiв «Єдиної системи технологiчної документацiї» (ЄСТД). Спроектований технологiчний процес записують у технологiчних картах, на основi яких скла-дають матерiальнi специфiкацiї i вiдомостi необхiдного iнструменту та iншого оснащення. Технологiчнi карти залежно вiд рiвня деталiзацiї i типу виробництва розподiляються на: маршрутнi, операцiйнi та операцiйно –iнструкцiйнi .
Маршрутнi технологiчнi карти мiстять перелiк цехiв, а всерединi цехiв — перелiк технологiчних операцiй iз зазначенням устаткування, технологiчного оснащения, розряду роботи норми часу на кожну операцiю. Вони вико-ристовуються в умовах одиничного i дрiбносерiйного виробництв з великою номенклатурою продукцiї, коли їх буває достатньо для обробки деталей або виконання складальних операцiй. Цi карти є основою для мiжцехового пла-нування (розцеховки) на пiдприсмствах таких типiв виробництв.