Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії,
не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не
відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що
порочать честь і гідність громадян.
Нотаріус чи інша посадова особа, що вчиняє нотаріальні дії,
на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії,
повинні викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити
порядок її оскарження. У разі коли у вчиненні нотаріальної дії
відмовляє нотаріус, він не пізніш як у триденний строк виносить
постанову про таку відмову.
Стаття 50. Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх
вчиненні
Заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену
нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі
подати про це скаргу до районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного суду за місцезнаходженням державної нотаріальної
контори, державного нотаріального архіву, виконавчого комітету
сільської, селищної, міської Ради народних депутатів чи робочого
місця приватного нотаріуса. ( Частина перша статті 50 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )
Скарги на неправильне вчинення нотаріальної дії або на
відмову у її вчиненні консульською установою розглядаються в
порядку, встановленому Консульським статутом України.
Скарги на неправильне посвідчення заповітів і доручень або на
відмову в їх посвідченні посадовими особами, зазначеними у статті
40 цього Закону, подаються до суду за місцезнаходженням лікарні,
іншого стаціонарного лікувально-профілактичного закладу,
санаторію, будинку для престарілих та інвалідів, експедиції,
госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини,
з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця
позбавлення волі.
Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в
його посвідченні капітаном морського судна або судна внутрішнього
плавання, що плаває під прапором України, подаються до суду за
місцем порту приписки судна.
Розгляд таких скарг провадиться районним, районним у місті,
міським чи міськрайонним судом у порядку, встановленому цивільним
процесуальним законодавством України. ( Частина п'ята статті 50 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від
15.05.2003 )
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні
дії, можуть брати участь у справах за скаргами на нотаріальні дії
або відмову в їх вчиненні як заінтересовані особи. При цьому вони
мають права і несуть обов'язки осіб, що беруть участь у справі, в
тому числі мають право оскаржувати рішення та ухвали суду.
Спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії,
розглядається судом у порядку позовного провадження. ( Частина
сьома статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV
( 762-15 ) від 15.05.2003 )
Стаття 51. Заходи, що вживаються нотаріусами та іншими
посадовими особами, які вчиняють нотаріальні
дії, при виявленні порушення закону
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні
дії, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення закону
громадянами або окремими посадовими особами, повідомляють про це
для вжиття необхідних заходів відповідні підприємства, установи,
організації або прокуратуру.
Якщо справжність поданого документа викликає сумнів,
нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії,
вправі затримати цей документ і направити його на експертизу.
Стаття 52. Реєстрація нотаріальних дій
Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи посадовими
особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад
народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.
Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних
свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних
документах встановлюються Міністерством юстиції України.
Стаття 53. Видача дубліката нотаріально посвідченого
документа
У разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом
чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної,
міської Ради народних депутатів, за письмовою заявою осіб,
перелічених у частині другій статті 8 цього Закону, видається
дублікат втраченого документа.
Видача дубліката втраченого документа здійснюється державним
нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів,
посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою виконавчого
комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів,
дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи
посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання.
Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора
видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від
посадових осіб, зазначених у статті 40 цього Закону.
ГЛАВА 5. ПОСВІДЧЕННЯ УГОД
Стаття 54. Угоди, що посвідчуються у нотаріальному порядку
Нотаріуси та посадові особи виконавчих комітетів сільських,
селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні
дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено
обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші
угоди.
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні
дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди
вимогам закону і дійсним намірам сторін.
Стаття 55. Посвідчення угод про відчуження та заставу майна
Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає
реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що
підтверджують право власності на майно, що відчужується або
заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення
забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу
надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття
такого майна у власність у майбутньому. ( Частина перша статті 55
в редакції Закону N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003 )
При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого
будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної
ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність
заборони відчуження або арешту майна.
В разі наявності заборони угода про відчуження майна,
обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і
набувача на переведення боргу на набувача.
Посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,
іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням вказаного
майна.
Угоди про відчуження жилого будинку, стороною в яких є
фізична особа, та будівництво якого не закінчено і здійснюється з
використанням коштів місцевих бюджетів, посвідчуються за наявності
рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної
місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження.
( Частина п'ята статті 55 в редакції Закону N 980-IV ( 980-15 )
від 19.06.2003 )
Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість,
яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після
укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлення
встановленого законодавством документа про право власності
іпотекодавця на нерухомість. ( Статтю 55 доповнено частиною шостою
згідно із Законом N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 )
Після оформлення встановленого законодавством документа про
право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом
іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку
обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором
передбачено, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості,
яка є предметом іпотеки, з повідомленням про це іпотекодержателя.
( Статтю 55 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 980-IV
( 980-15 ) від 19.06.2003 )
Іпотечні договори, іпотекою за якими є майнові права на
нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчуються за умови
подання документів, які підтверджують майнові права на
нерухомість. ( Статтю 55 доповнено частиною восьмою згідно із
Законом N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 )
Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує
бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У
цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право
власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав
власника на збудовану нерухомість. Якщо іпотечним договором
передбачено, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості,
яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя. У разі
зміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна
площі нерухомості, зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус на
підставі документа, який підтверджує право власності на
нерухомість, зобов'язаний зробити відмітку на примірнику
іпотечного договору, що належить іпотекодержателю. При цьому
нотаріус не має права вимагати додаткових документів та згоди
іпотекодавця. ( Статтю 55 доповнено частиною дев'ятою згідно із
Законом N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 )
Стаття 56. Посвідчення заповітів
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні
дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно
до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу чи
іншій посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії.
Посвідчення заповіту через представника, а також одного
заповіту від імені кількох осіб не допускається.
При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається
подання доказів, які підтверджують його право на майно, що
заповідається.
Стаття 57. Порядок зміни і скасування заповітів