Зміст.
стор.
| Введення | 2 |
| 1.Поняття, природа та види референдумів | 4 |
| 2.Реферерендум, як інститут прямої, безпосередньої демократії | 6 |
| 2.1.предмет та питання референдумів | 6 |
| 2.2.Демократична участь громадян у референдумі | 9 |
| 2.3.Порядок призначення референдуму | 11 |
| 2.4.Порядок голосування та визначення підсумків референдуму | 13 |
| 3. Основні питання проєкту Закона України “Про всеукраїнські та місцеві референдуми”ВисновокСписок використаної літератури | 17 22 25 |
Введення.
Демократичність держави і суспільства насамперед визначається рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки реально існуючі процедури виявлення і здійснення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами. Найбільш ефективно такий вплив може здійснюватись у формі прямого (безпосереднього) народовладдя, під яким розуміється безпосередня участь громадян у здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення під час прийняття державних рішень.
Практика виробила різні форми здійснення безпосереднього народовладдя (прямої демократії). Проте найбільше визнання і поширення дістали вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування і особливо референдум.
Референдуми є однiєю з форм волевиявлення народу як єдиного джерела влади i носiя суверенiтету держави. В них реалiзується право кожного на участь в управлiннi державою безпосередньо або через вiльнообраних представникiв. Гарантiєю цього права є забезпечення нормативного регулювання процесу референдумiв. Встановлення в нормативних актах (Закон України “Про всеукраїнські та місцеві ркферендуми” від 03.07.1991р. зі змінами 19.06.92р. та 11.07.2001р.) принципiв, органiзацiї та порядку проведення референдумiв обмежує, хоча i не виключає повнiстю можливостi порушень законодавства щодо референдумiв.
Референдум, як форма безпосередньої демократії є далеко не новою формою особистої участі населення в рішенні глобальних соціально-економічних і політичних питань, а також у дозволі територіальних і інших внутрішніх і міждержавних проблем.
Після I Світової війни інститут референдуму ввійшов у конституції ряду європейських держав. Після II Світової війни був даний новий поштовх процесу подальшого розвитку й удосконалювання референдуму практично у всіх високорозвинених країнах. Помітно зросла інтенсивність використання даного інституту особливо в 60-80 р.м. У даний час референдум передбачений Конституціями більш 20 держав, ще в 13 він проводився, не будучи закріпленим в Основному Законі цих країн.
Метою даної роботи є розкриття поняття референдуму, його видів, порівняти як відображений інститут референдуму в сучасному законодавстві України,коли і при яких обставинах проводилися референдуми в Україні і які питання вони були покликані вирішувати. Крім цього, перед нами стає питання про відношення населення до референдуму як до механізму демократичного прийняття рішень.
1.Поняття ,природа та види референдуму.
Поняття “референдум” — це голосування усього населення держави (загальнодержавний референдум) або певної йогочастини (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя.
Відповідно до Конституції України від 28.06.1996р. проводяться всеукраїнські референдуми, референдуми Автономної республіки Крим та місцеві (в межах адміністративно-територіальних одиниць) референдуми.
Закони, інші рішення, що прийняті референдумом, мають вищу юридичну силу ,не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, передбаченому Законом України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”.
Завданням референдуму є вирішення важливих питань, не пов'язаних з наданням юридичної сили мандатам якихось осіб. Це може бути затвердження, зміна чи скасування законів, розв'язання в межах держави проблем територіального устрою тощо. Референдум – інститут прямої, безпосередньої демократії.
Залежно від тих чи інших ознак, розрізняють імперативний і консультативний, конституційний і законодавчий, обов'язковий і факультативний видреферендума.
Імперативний і консультативний вид референдума різняться юридичною силою їх результатів. Акт, прийнятий імперативним референдумом, набуває найвищої юридичної сили і не потребує затвердження іншими суб'єктами. А метою консультативного виду референдуму є виявлення точки зору населення щодо якогось питання, яка не має обов'язкової юридичної сили для державних органів, тобто до твердження законопроекту не є обов'язковим ні для Верховної Ради України, ні для кабінету Міністрів України і використовується лише як знаряддя політичного впливу на них. Цей вид референдуму ще називають всенародним опитуванням.
Конституційний вид референдума вирішує питання, пов'язані з прийняттям конституції тієї або іншої країни чи внесенням до неї поправок. Шляхом законодавчого референдуму приймаються закони, спрямовані на регулювання важливих проблем суспільного і державного життя. Обов'язковий референдум проводиться у нашій країні з питань, які згідно з Конституцією можуть бути вирішені лише за його допомогою — щодо зміни територіальнихмеж України (повинен призначатися Верховною Радою),для затвердження змін до розділів І, III, ХПІ Основного Закону нашої держави (призначається Президентом).
Всеукраїнський референдум може проголошуватися Президентом України за ініціативою народу. Цим покладено обов'язок на Президента призначати референдум для вирішення конкретного питання, якщо цього вимагаютьне менш як 3 млн громадян України, які мають право голосу. Для набуття обов'язкової сили цієї вимоги для Президента необхідно, щоб підписи громадян на підтримку референдуму були зібрані не менш як у двох третинах областей України і не менш як по 100 тис. підписів у кожній із них.
Як й у багатьох інших державах, в Україні для прийняття законопроектів, що стосуються податків, бюджету та амністії, проведення референдуму не допускається.
Конкретні питання, пов'язані з організацією та проведенням референдуму, регламентуються Законом від 3 липня 1991 р. "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", з послідуючими доповненнями та роз”ясненнями.
Отдже, референдуми проводяться з метою забезпечення народовладдя і безпосередньої участі громадян в управлінні державними та місцевими справами в Україні , які є способом прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.
2. Референдум, як інститут прямої, безпосередньої демократії.
2.1.Предмет та питання референдумів
Референдуми поділяються по предметах і по суб'єктах ініціативи. Суб'єкти – це президент, парламент ( у випадку ініціювання змін у Конституції, але він також повинен бути затверджений президентом), і народна ініціатива. Предмети референдуму - є зміна території, зміна Конституції. Що стосується народної ініціативи – це ініціювання внесення законопроектів про скасування окремого закону чи частини окремого закону.
Розглянемо що являєтся предметом всеукраїнського та місцевого референдума.
Предметом всеукраїнського референдуму може бути:
¨ затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень;
¨прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень;
¨прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів.
Предметом референдуму Автономної Республіки Крим може бути прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання Автономної Республіки Крим. Предмет місцевого референдуму в Автономної Республіки Крим визначається законодавством Автономної Республіки Крим. Ця частина була додана до Закону “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” 19.06.1992р. разом з прийняттям Закону України “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України”.
Предметом місцевого референдуму може бути:
¨прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
¨прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих і розпорядчих органів.
На всеукраїнський референдум можуть виноситися питання, віднесені Конституцією України до відання України, тобто виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про реалізацію права народу України на самовизначення та входження України до державних федеративних і конфедеративних утворень або вихід з них. Не виносяться питання на цих референдумах, віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури; питання амністії та помилування; питання про вжиття державними органами України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров'я та безпеки громадян; питання, пов'язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України.