Підвищення температури в районах з холодним кліматом знизить смертність від переохолодження, застудних захворювань, але негативних наслідків від такого потепління буде значно більше. Глобальне потепління матиме прямі наслідки для здоров'я людей: підвищаться серцево-судинні, респіраторні захворювання. Зросте кількість травм, психологічних розладів, що пов'язано, насамперед, із підвищенням інтенсивності і тривалості природних аномалій — повеней, смерчів, ураганів. Зросте захворюваність через розширення середовища проживання особливо шкідливих комах, брак продуктів харчування і води. У бідних країнах населення більше постраждає, ніж у багатих. Проте вразливість багатих держав зростатиме в міру старіння їх населення.
Глобальне потепління клімату, яке проявляється в змінах кліматичних умов, стало однією з причин ускладнення прогнозованості небезпечних явищ та можливого зменшення періоду завчасного передбачення нападів стихії. Отже, господарський комплекс країни та населення постійно мають бути готовими до погодних та інших природних аномалій і явищ, а відтак і пов'язаних із ними надзвичайних ситуацій. Двічі за три роки Закарпаття зазнавало руйнівної сили паводків (1998, 2001), руйнівні смерчі, шквали, крупний град, зледеніння спостерігалися на Волині (1987), Тернопільщині (2000), Вінниччині (2000), Житомирщині (2001), Одещині (2001) та в цілій низці інших областей. У 2001 році загальна площа уражених пожежами лісів склала 2960 га. У 2002 році ця площа уражених пожежами лісів вже склала 3387 га, із них верховими пожежами охоплено – 390 га, а протягом липня-вересня 2002 року лише на торфовищах було зафіксовано 38 осередків пожеж на площі понад 350 га. У 2003 році в лісовому фонді України виникло 4527 пожеж, якими зачеплено територію 2833 га та 123 га нелісових земель. Тільки за останні 20 років кількість міст і селищ із сталими проявами підтоплення зросла удвічі – з 265 до 541, а загальна площа підтоплених територій у цих містах і селищах збільшилася з 88,6 тис. га до 196,2 тис. га. Скажімо, в Рівненській області процесами підтоплення охоплено близько 52% загальної площі, Волинській – 82%, Житомирській – 83%. У деяких містах і селищах міського типу розміри площ підтоплення сягають іноді 50% їх території. Також у стані стійкого підтоплення перебуває 454 сільські населені пункти. З огляду на вплив техногенного навантаження, найбільш несприятливі умови з підтопленням склалися в містах Вугледар, Керч, Кременчук, Кривий Ріг, Котовськ, Маріуполь, Одеса, Первомайськ, Сєвєродонецьк, Слов'янськ, Херсон та низці інших....
Через теплу погоду надто розмножилися миші. Якщо раніше на одному гектарі помічалося не більше 5-6 мишиних колоній, то нині в деяких регіонах їх нараховують близько 90.
Миші “підстрижують” озимину. Значно більша проблема може чатувати на аграріїв навесні, коли розпочнеться вегетація, а за нею й стрімкий ріст озимини. Адже миші, проривши численні нори, можуть спровокувати штучну посуху: через ті нори волога не буде доходити до кореневої системи рослин.
Також через глобальне потепління отримали потужний поштовх до розповсюдження різноманітні віруси.
У господарський обіг в Україні втягнуто 92% території і практично вже немає жодного гектара екологічно чистої землі. Щорічно об'єм забруднюючих речовин, який припадає на 1км2 території, в 3,2 рази вищий, ніж у країнах Західної Європи. Внаслідок катастрофи на ЧАЕС понад 5 млн. га забруднено радіонуклідами. В містах лавина сміття і скрізь спостерігається надмірне шумове і теплове забруднення довкілля. Над промисловими центрами і містами постійно висять хмари диму, сажі, вихлопних газів та різних газоподібних відходів виробництва з величезною кількістю хімічних речовин. Більшість підприємств обладнані малопотужними очисними спорудами, а деякі їх взагалі не мають. Майже 50% ріллі пошкоджується водною і вітровою ерозіями, зникають деякі види рослин і тварин, зникають малі і замулюються середні та великі річки. Внаслідок забруднення довкілля і вживання забруднених продуктів харчування поширюються різні хвороби і скорочується тривалість життя. Все це - результат недбалого ставлення до природного середовища.
Наш багатостраждальний і довготерпеливий народ ще може чекати кращих часів, але отруєна і зруйнована природа України чекати вже не може. Ось чому у 1990 році Верховна Рада України змушена була визнати територію нашої держави зоною екологічного лиха. Наша держава повинна розглядати проблему оздоровлення довкілля як одну з найважливіших умов виживання нації.
Цілком очевидно, що без виховання національно свідомих і екологічно грамотних громадян вирішити цю проблему неможливо. Це обов'язок кожної культурної людини, складова частина її світогляду, який потрібно виховувати з перших років життя, починаючи з дитячого садочка. Завдання полягає в тому, щоб переконати кожного у необхідності виконання елементарних правил природокористування в побуті, на лоні природи і на робочому місці. Важливо вже з дитинства виховувати у дітей відповідні естетичні смаки, щоб вони розуміли і вміли бачити красу довкілля, узнавати рослини, дерева і кущі "в обличчя", були здатними читати "зелену книгу" природи. Необхідно вчити їх розуміти природу так, як ми вчимо їх грамоти, розвивати любов до рідної землі без дрібної корисливості, виховувати вміння духовно збагачуватися від спілкування з лісами і полями, ріками і навіть комахами.
Любов до України і її природи - поняття нероздільні, і починається вона з того куточка землі, де людина народилася, живе і працює. Від рівня знань, культури і патріотизму залежить, чи зуміємо ми залікувати криваві рани природи, чи вистачить у нас снаги, щоб зазеленіли молодими лісами і садами всі пустирі, відродилися ріки і водойми. Пейзаж України взагалі і кожної ділянки окремо - це такий же елемент національної культури, як і все інше. Наші ландшафти - продукт людської діяльності. Екологічна культура - складова частина загальної культури народу. Наше завдання - перетворити територію України в квітучий сад, а для цього потрібно працювати. Сила патріотизму кожної людини прямо пропорційна кількості вкладеної нею праці на благо рідної України.
У спадщину від колишнього СРСР незалежна Україна одержала глибоку екологічну, економічну і духовну кризу, яка з року в рік поглиблюється. Про рівень екологічної культури нашого населення яскраво свідчить стан міських газонів, скверів, парків і лісопарків. Без поширення екологічних знань, виховання національно - свідомих громадян і любові у них до природи, тобто Батьківщини, вирішити цю надзвичайно складну проблему неможливо.
Причина екологічного лиха та катастроф криється перед усім у свідомості людей, перевернута шкала цінностей, де на першому місці стоїть не любов до всього живого, не досягнення гармонії з природою, а збільшення споживання природних багатств "на душу населення", бездумне "підкорення та перетворення" та образ людини як повновладного і безконтрольного "царя природи". Проблеми екологічного виховання та освіти завжди стояли в центрі уваги. Але сьогодні стоїть задача створення цілісної системи екологічної просвіти, забезпечення її безперервності, в результаті чого кожна людина будь - якого віку матиме можливість одержувати необхідні йому екологічні знання. Зміна мислення людей повинна сприяти екологічному вихованню як невід'ємна частка духовного, морального виховання особи з раннього дитинства і на протязі всього життя. Виховувати любов до природи необхідно змалку. Розмову про бережне ставлення до навколишнього середовища необхідно починати з дітьми дошкільного віку.
Перелік використаної літератури.
Радьо Т. Динаміка Землі та глобальні екологічні проблеми. - «Основа», 2003. - 256 c;
Джигерей В. Основи екології та охорони навколишнього середовища. – „Афіша”, 2001. – 272с.;
Назарук М. Основи екології та соціоекології. – „Афіша”, 2000. – 256 с.;
Апостолюк С.О. Захист атмосфери від шкідливих промислових викидів. – „Основа”, 2005. – 272 с.;
Величко О., Зеркалов Д. Контроль забруднення довкілля. – „Основа”, 2002. – 256 с.