регламентуючи та розпорядчі.
Зміст регламентуючих методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегування повноважень та відповідальності членам організації, визначені орієнтирів діяльності підлеглих, надання методичної, інструктивної та іншої допомоги виконавця.
Розпорядчі методи управління охоплюють поточну оперативну організаційну роботу, тобто визначення і розподіл конкретних завдань виконавця, контроль за їх виконанням, проведення нарад тощо.
Управління підприємством здійснюється всією системою методів управління. Організаційні методи створюють передумови використання економічних методів. Соціально – психологічні методи доповнюють організаційні та економічні і утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління господарською організацією.
1.5. Виробнича та загальна структура
Поняття структури
Структура підприємства – це його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів та систему зв’язків, підпорядкованості та взаємодії між ними. При цьому розрізняють поняття виробничої, загальної та організаційної структур управління.
Виробнича структура
Основу діяльності кожного підприємств становлять виробничі процеси, які виконуються у відповідних підрозділах.
Існує декілька принципів класифікації виробничих структур. В залежності від підрозділу, на закладі якого базується структура, розрізняють цехову, без цехову, корпусну та комбінатську виробничі структури.
За цехової виробничої структури основним виробничим підрозділом є цех, тобто адміністративно відокремлена частина підприємства, у якій виконується комплекс робіт у відповідності з внутрішньозаводською спеціалізацією. За характером своєї діяльності цехи поділяються на основні, обслуговуючі та побічна.
Основні цех виготовлюють продукцію, що призначена для реалізації на сторону, тобто продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства.
Допоміжні цехи виготовляють продукцію, що використовуються для забезпечення власних потреб самого підприємства.
Обслуговуючі цехи та господарства виконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних та допоміжних виробничих процесів.
Побічні цехи займаються, як правило, утилізацією, переробкою та виготовленням продукції з відходів основного виробництва.
У структурі деяких підприємств існують експериментальні цехи, які займаються підготовкою та випробуванням нових виробів, розробкою нових технологій, проведенням різноманітних експериментальних робіт.
На невеликих підприємствах використовуються також безцехова виробнича структура.
За формою спеціалізації основних цехів розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури.
Ознакою технологічної структури є спеціалізація цехів підприємства на виконані певної частки технологічного процесу або окремої стадії виробничого процесу.
Ознакою предметної структури є спеціалізація цехів на виготовлені певного виробу або групи однотипних виробів, вузлів, деталей з використанням різноманітних технологічних процесів та операцій.
Переважна більшість підприємств використовує змішану виробничу структуру, за якою частина цехів спеціалізована технологічно, а решта предметно.
В залежності від наявності основних та допоміжних процесів розрізняють підприємства з комплексною та спеціалізованою структурою виробництва.
Формування виробничої структури здійснюється під впливом багатьох факторів. Головними з них є:
- виробничий профіль підприємства;
- обсяги виробництва продукції
- рівень спеціалізації
- місце знаходження підприємства
Загальна структура
Будь-яке підприємство – це сукупність не тільки виробничих підрозділів. Поряд з виробничою існує і поняття загальної структури підприємства.
Загальну структуру утворює сукупність всіх виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів підприємства.
Підприємство очолює директор. Перши заступником підприємства є головний інженер. Економічну службу очолює головний економіст.
2. Організаційна структура управління
У відповідності з виробничою структурою підприємства формуються органи управління дільниць, цехів та підприємств в цілому. Одночасно з цим поділ праці в сфері управління зумовлює відокремлення однорідних робіт за функціями управління та зосередженням цих робіт у підрозділах апарату управління.
2.1. Поділ управління
Управлінських персонал підприємства поділяється на лінійний та функціональних.
Лінійний персонал забезпечує безпосереднє керівництво виробництвом.
Функціональний допомагає лінійним керівництвом використовувати функції управління своїми підрозділами.
Між лінійними керівництвами і посадовими особами апарату управління виконують певні організаційні відносини. Сукупність лінійних і апаратних органів управління та відносини між ними утворюють систему управління підприємством.
2.2. Організаційна система управління будь-яким суб’єктом господарюванням – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.
Дедалі характернішим для організаційної структури стає їх нетривалість і нестійкість.
На великих підприємствах вона змінюється кожні 5 років, на малих – щороку. Тому при виборі структури рекомендується враховувати такі важливі фактори, як невизначеність середовища, складність продукції, поведінка споживача, фактор часу та ін. Внаслідок постійної мінливості середовища, зумовленої динамізмом підприємницької діяльності, збільшенням конкуренції і ризику, головними критеріями здатності фірми до виживання є гнучкість і адаптивність, здатність до інновації.
При створенні підприємницької організації, крім гнучкості і адаптивності, враховують і інші важливі критерії вибору структури (таб.1.).
Організаційна структура підприємства ринкової економіки порід із гнучкістю, адаптивністю, та здатністю до інновацій повинна мати такі переваги, як керованість і підприємницький дух. Саме ці якості, разом узяті, зумовлюють тісну взаємодію формальноїі неформальної структур.
Доповнюючи формальну структуру., неформальна бере на себе невирішені нею проблеми, формує нові комбінації людей, які враховують інтереси кожного.
Неформальна структура не тільки доповнює формальну, а й є джерелом багатьох проблем. Насамперед, це формування системи цінностей, стимулів, ролей, які не завжди збігаються з цілями підприємства. Тому із самого початку потрібно організуватися на необхідність збільшення цих двох структур. Тільки так можна досягнути успіху.
В організаційній структурі управління кожний її елемент (виробничий чи управлінський підрозділ) має своє певне місце та відповідні зв’язки, які і забезпечують їх взаємодію. Наведенні елементи системи управління поділяються на лінійні, функціональні та між функціональні.
Лінійні зв’язки виникають між підрозділами та керівництвами різних рівней управління.
Функціональні зв’язки характеризують взаємодію керівників, що виконують певні функції на різних рівнях управління.
Міжфункціональні зв’язки мають місце між підрозділами одного і того ж рівня управління.
Таблиця 1. Характеристики організаційних структур
| Цілі та завдання структури | Ступінь відповідності організаційним категоріям | |||
| лінійне функціонування | управління по продукту | управління по проекту | вечурні форми | |
| Одержання фундаментальних результатів | В | С | Н;С | Н |
| Підвищення професійно-кваліфікаційного рівня | В | С | С | Н |
| Вимоги до управлінської підготовки персоналу | Н | С | С | ДВ |
| Досягнення короткострокових цілей комплексу робіт, програм тощо | Н | С | С;В | ДВ |
| Залучення основних категорій персоналу до суміщення професій | Н | Н | С | В |
| Простота передачі розроблених форм, методів, технологій та ін. | В | С | С;Н | Н |
2.3. Організаційні форми управління.
На практиці організаційні форми управління реалізуються у різних типах підприємств, об’єднань, гос. товариств, визначених законодавствами України:
- серед підприємств – індивідуальні, сімейні, колективні, державні, спільні, орендні;
- із об’єднань – асоціації, корпорації, концерни, консорціуми;
- до господарських - акціонерні товариства відкритого і закритого типу, товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю, повні і командитні товариства.
2.4. Типи організаційних структур управління.
В практиці господарювання традиційно розрізняють декілька типів організаційних структур управління.
1. Лінійна – це така структура, між елементами якої існують лише одно канальні взаємодії. За лінійної структури кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адміністративні та спеціальні функції у відповідному підрозділі.
2. Основу функціональної структури становить поділ функцій управління між окремими підрозділами апарату управління. Функціональна структура забезпечує компетентне керівництво по кожній функції управління і забезпечує чутливість до нових явищ у зовнішньому середовищі.
3. Лінійно-функціональна структура управління спирається на підрозділ повноважень та відповідальності по функціях управління та прийняття рішень по вертикалі (рис.2.1)
4. Виникнення дивізіональної організаційної структури управління пов’язане з поглибленням поділу управлінської праці. За дивізіональної структури кожний виробничий підрозділ має свою власну досить розгалужену структуру управління, що забезпечує його автономне функціонування.