План
1. Сутність функцій та методи процесу управління
1.1. Вступ. Необхідність управління.
1.2. Особливість підприємства як системи
1.3. Функції та принципи управління.
1.4. Методи управління
1.5. Виробнича та загальна структура
2. Організаційна структура управління підприємствами різних форм власності.
2.1. Поділ управління
2.2. Організаційна система управління будь-яким суб’єктом господарюванням
2.3. Організаційні форми управління.
2.4. Типи організаційних структур управління.
3. Задача
3.1. Умова
3.2. Теорія
3.3. Розв’язок
4. Використана література
1. Сутність функцій та методи процесу управління
Вступ
Із зростанням масштабів суспільного виробництва, поглибленням суспільного поділу праці зростає роль системи управління економікою. Така система являє собою свідомо організаційний, цілеспрямований і активний вплив різних суб’єктів управління на процес розвитку та функціонування суспільного способу виробництва, окремих його ланок. Ядром системи управління є цілеспрямований вплив на потреби, інтереси та цілі окремих індивідів, колективів людей, цілих верств і прошарків в інтересах досягнення поставленої мети.
1.1Необхідність управління
Згідно з основним положенням теорії систем будь – яких об’єктів, явищ чи процес (включаючи підприємство) можна розглядати як систему.
Під системою розуміють сукупність взаємопов’язаних у єдине ціле елементів.
Елемент системи це частина цілого, яку при даному розгляді не треба роз’єднувати на складові.
Таким чином будь-яка система:
по-перше, складається з двох або більше елементів;
по-друге, кожний елемент системи має характерні лише для нього властивості;
по-третє, між елементами системи існують зв’язки, за допомогою яких вони впливають одне на одне;
по-четверте, система не може існувати поза часом і простором. Система має часову сутність, а також свої кінцеві границі та оточуюче середовища.
1.2 Перша особливість підприємства як системи полягає у тому, що підприємство – це відкрита система, яка може існувати лише за умов активної взаємодії з оточуючим середовищем.
Підприємство сприймає з проміжного та загального зовнішнього середовища основні фактори виробництва та перетворює їх на виходи у зовнішнє середовище. При цьому умовою життєздатності системи є вигідний обмін „входу-виходу”.
Друга особливість підприємства як системи: воно являє собою штучну систему, яка створена людиною заради її власних інтересів, перш за все спільної праці. Тому очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці.
Розрізняють дві форми поділу праці: горизонтальну та вертикальну.
Перша форма – це поділ праці на складові частини загальної діяльності шляхом розкладання роботи на окремі завдання. Результатом горизонтального поділу праці є формування розподілів підприємства, які виконують певні частини загального трансформаційного процесу.
Управління, яке у широкому розумінні являє собою діяльність пов’язану з координацією роботи інших людей, також є складовою системою. Диференціація та координація самої управлінської праці, формування рівнів управління здійснюється за допомогою вертикального поділу праці.
1.3. Функції та принципи управління.
Кожне підприємство чи організація є складною соціально – економічною системою, яка поєднує у виробничому процесі різноманітні матеріальні елементи, людські ресурси та інформаційні зв’язки.
Підприємства розрізаються між собою за розмірами, сферами діяльності, технологічними процесами тощо. Проте всі вони як системи мають деякі спільні характеристики. Тому в діяльності керівників будь-яких підприємств можна визначити і певні загальні риси до яких в першу чергу відносяться функції управління.
Функція управління – це певний вид діяльності, в процесі якої здійснюється ефективний вплив на об’єкт управління і розв’язується поставлене завдання, мета та ін. Основними функціями управління з точки зору технологічного способу виробництва є:
- планування – процес визначення межі діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання індивідуальних завдань членів організації для досягнення загального розвитку;
- організація – процес формування структури системи, розподілення завдань, повноважень та відповідальності між членами організації для досягнення загальної мети її діяльності;
- підбір та розстановка кадрів і їх стимулювання – для того, щоб досягти мети організації, керівник повинен не тільки спланувати роботу, але й примусити людей виконувати її. Таким чином для забезпечення цілості організації як системи виконується мотивації;
Мотивація – процес, що спонукає членів організації до спільних погоджених дій, які забезпечують досягнення загальної мети;
- контроль - це процес вимірювання досягнутих за певний період результатів, порівняння досягнутого з запланованим та коригування діяльності, які у сукупності забезпечують виконання організацією своїх планів.
Ще однією функцією управління з точки зору відносин власності є реалізація власниками засобів виробництва свої прав на різні об’єкти власності, своїх цілей управління.
Зазначені функції тісно пов’язані між собою у єдиному процесі управління. Неякісне планування чи не досконала організація, так само як і слабка мотивація або не задовільний контроль, негативно впливають на результати управління та діяльності підприємства в цілому.
В процесі управління всіма об’єктами необхідно чітко сформувати головну мету управління. Визначення такої мети початковий принцип функціонування й розвитку системи управління.
Важливим принципом управління є виконання різними суб’єктами управління взятих на себе зобов’язань, або принцип відповідальності.
Прийняття управлінських рішень повинно ґрунтуватися на знані економічних законів, чинного законодавства, сутності людини тощо.
У західній науковій літературі комплексний підхід до управління організацією як певною соціальною системою розкривається на основі так званої концепції семи С (7-С), або семи характеристик організації:
1) стратегії
2) структури
3) системи
4) складу кадрів
5) стилю керівництва
6) суми звичок
7) сумісних цінностей.
Комплексність управління зросте, якщо будуть братися до уваги не тільки внутрішні характеристики організації, а й зовнішні фактори впливу на неї.
Управління підприємством відображає сукупність взаємопов’язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю.
1.4. Методи управління
Реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб отримати потрібний результат, можливо лише шляхом впливу на неї управляючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які і забезпечують досягнення поставлених цілей. Такі інструменти отримали назви методів управління.
Під методом управління розуміють сукупність способів, прийомів впливу суб’єкта на об’єкт управління для досягнення поставленої мети. Основними об’єктами управління є трудові колективи або окремі особи.
Об’єктом управління є предмет, процес, явище, на які спрямовано управлінську діяльність.
Суб’єкт управління – це особа (менеджер) або орган (апарат управління), що здійснює управлінську діяльність відносно об’єкта управління для досягнення мети.
Управління господарською організацією спрямоване на людей, на коло їх інтересів. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої діяльності.
За своїм змістом їх можна поділити на
- матеріальні
- соціальні
- мотиви (соціального) примусового характеру.
Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально – психологічні та організаційні методи управління діяльністю підприємства.
Усі названі методи управління органічно взаємозв’язані й використовуються не ізольовано, а комплексно. Проте провідними треба вважати саме економічні методи. Організаційні методи створюють передумови для використання економічних методів.
Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні та утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь – якого суб’єкта підприємницької чи іншої діяльності.
Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації. Перший – це управління, орієнтоване на використання створеного на державному рівні економічного елементу загального зовнішнього середовища.
Зміст цього аспекту зокрема складає:
- формування системи оподаткування;
- визначення амортизаційної політики;
- формування митної політики
- визначення мінімального рівня заробітної плати тощо.
Другий аспект пов’язаний з управлінням, орієнтованим на використання різноманітних економічних категорій, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, економічні санкції і т.і.
Соціально –психологічні методи реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Реалізація соціально-психологічних методів управління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціального орієнтування та регулювання, групової динаміки, вирішення конфліктних ситуацій, гуманізації та демократизації праці.
Організаційні методи управління. Вони реалізують мотиви примусового характеру.
Організаційні методи управління – це комплекс способів та прийомів впливу на людей, заснованих на використані організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Всі організаційні методи управління поділяються на