Однiєю з найважливiших переваг приватизацii є протиiнфляцiйний ефект. Споживач надає перевагу акцiї,а не товару. Акцiї завжди можна обмiняти на грошi,а товарне завжди. Перемикання грошових доходiв на здобуття акцiй знижує попит на ринках товарiв та послуг,що є досить важливим в iнфляцiйних ситуацiях.
Починати процес роздержавлення треба з найбiльш ефективно працюючих пiдприємств немонополiзованих галузей - торговлi, постачання, будiвництва, сiльського господарства, легкої, харчової, лiсової промисловостi. Причому першими необхiдно перевести в приватне володiння невеликi магазини, ремонтнi майстернi, перукарнi, кафе тощо.
Необхiдно активно формувати iнфраструктуру ринку-систему органiзацiй,що забезпечували б взаємодiю та ефективне функцiонування товаровиробникiв.
Не можна забувати i про створення системи соцiальних гарантiй для тих громадян, хто не зумiє потрапити до сфери вiльного пiдприємництва або програє у конкурентнiй боротьбi. Руйнування старої економiчної системи б'є , в першу чергу, по найслабкiших соцiальних групах-пенсiонерах, iнвалiдах, студентах, дiтях, iнтелiгенцiї. Ринок - це жорстка система вiдносин, i без захисту з боку держави їм не вижити в нових умовах.
Проблема власностi дуже складна,неоднозначна,вимагає вирiшення цiлого комплексу питань. Разом з тим вона посiдає центральне мiсце в економiчнiй реформi i визначає швидкiсть їi проведення.
Умови приватизацiї.
Для того,щоб приватизацiя вiдбувалася з успiхом,необхiднiстю є виконання таких умов.
ПЕРША УМОВА-iснування суб'єктiв державної власностi, тобто установ, якi за законом мають право на продаж чи купiвлю акцiй державних пiдприємств.
ДРУГА УМОВА-iснування розвинутої ринкової iнфраструктури.
ТРЕТЯ УМОВА-достатня ємнiсть фiнансових ринкiв, якi повиннi "обпрацювати" багато акцiй тих пiдприємств,що приватизуються.
ЧЕТВЕРТА УМОВА-розподiл власностi, яка приватизується.
П'ЯТА УМОВА-оптимальний розподiл повноважень мiж центральними i мiсцевими органами державної влади.
ШОСТА УМОВА-створення правової основи приватизацiї.
У проведеннi приватизацiї беруть участь окремi органи,фiзичнi та юридичнi особи. Це -суб'єкти приватизацiї, а також рiзного роду продавцi та покупцi державного майна i посередники. Державнi органи приватизацiї включають Фонд державного майна України та його регiональнi вiддiлення i представництва. Цей Фонд розробляє приватизацiї на поточний рiк i прогноз на перспективу та здiйснює органiзацiю i контроль за приватизацiєю. Вiн пiдзвiтний Верховнiй Радi України. Вперше в Українi така програма була зроблена на 1992 рiк i дано прогноз до 1995 року. Про передбаченi тут масштаби приватизацiї свiдчать данi про розподiл основних виробничих фондiв за формами власностi (1992 рiк-фактично,1993, 1994,1995 роки-прогноз,%):
У державнiй власностi 96 85 66 54
} 2
У недержавнiй власностi 4 15 34 46
Наведенi данi характеризують глобальнi змiни у вiдносинах власностi, що вiдбуваються за сучасних умов в нашiй країнi.
Найвищими темпами здiйснювалося роздержавлення шляхом продажу акцiй вiдкритих акцiонерних товариств. Так, на 1995 рiк їх чисельнiсть,порiвняно з 1993 роком,зросла в 13,6 раза. 3
Така форма приватизацiї,як i в попереднi роки,в сьогоднiшнiх умовах стає основною.
Саме ця форма органiзацiї господарства стає логiчним продовженням орендних вiдносин. Її виникнення пояснюється i тим,що з поширенням акцiй в економiку вносяться елементи розвинутого ринку. Крiм того,акцiонерна власнiсть створює певнi суперечностi мiж iнтересами власникiв-акцiонерiв i працюючих, що є стимулом саморозвитку. Разом з тим,свiтова практика показує, що акцiонернi товариства ефективно працюють лише в тому випадку,якщо вони створенi з майновою вiдповiдальнiстю членiв i функцiонують у ринковому середовищi з великою питомою вагою iнших форм власностi.
2. Ю.В.Нiколенко,"Основи економiчної теорiї"-книгаI.-С.70.
3. Ю.В.Нiколенко,"Основи економiчної теорiї"-книгаI.-С.73.
З цiєї точки зору велике значення має те,як поширюються акцiї. Їх слiд продавати, за думкою багатьох економiстiв, переважно за грошi населення, а не за фонди пiдприємств. Коли акцiонерами стають не стiльки приватнi особи, скiльки державнi пiдприємства, навiть вiдомства, то приватизацiя фактично не вiдбувається. Але практика свiдчить про те, що на перших етапах акцiонування наших пiдприємств контрольний пакет акцiй (кiлькiсть акцiй, що дає змогу контролювати роботу пiдприємства,його кошти, визначати економiчну полiтику) зберiгається за державою. Рядовi ж робiтники володiють у даному випадку практично символiчною часткою акцiонерного капiталу, i тому дуже швидко в них губиться заiнтересованiсть у пiдвищеннi ефективностi виробництва та при- бутковостi фiрми. Необхiдно також розробити й механiзм отримання акцiй робiтниками, що поступають на роботу вже пiсля перетворення пiдприємства на акцiонерне товариство.
Процес роздержавлення та приватизацiї призводить до зрощення орендних форм господарювання з акцiонерними. За думкою провiдних спецiалiстiв та керiвникiв пiдприємств,саме поєднання орендної та акцiонерної форм господарювання стане визначальним у становленнi ринкової економiки. На початок 1990 ро- ку в нашiй країнi близько 300 пiдприємств проводило свою дiяльнiсть з притягненням елементiв акцiонерних форм господарювання. Перехiд на оренду, в свою чергу, прискорює процес перетворення державних пiдприємств в акцiонернi товариства.
Це пiдтверджує й досвiд країн Схiдної Европи. Найбiльш перспективним напрямом активiзацiї пiдприємницької дiяльностi, створення умов для конкуренцiї вважається тут розвиток акцiонерних форм господарювання. Перетворення пiдприємств в акцiонернi товариства повинно допомогти подоланню знеособлення та монополiзацiї власностi,подоланню бюджетного дефiциту,низької ефективностi господарювання,марнотратства та поганої якостi продукцiї - всього того, чим дискредитувала себе протягом десятирiч державна власнiсть. Процес приватизацiї стає однiєю з головних потреб радикалiзацiї економiчної реформи, важливим засобом оздоровлення економiки.
На даний перiод в недержавнiй власностi створюється до половини, а то i бiльше,валового внутрiшнього продукту. Процес приватизацiї буде продовжуватись i надалi. Та необхiдно навести порядок, бо приватизацiя перетворюється на так звану "прихватизацiю",а це викликає незадоволення людей,тому необхiдно вдосконалювати юридичну основу i чiтко витримувати прийнятi норми.
В умовах сучасної ринкової економiки приватизацiя державної власностi не є самометою або втiленням iдеологiчних симпатiй чи антипатiй. Здiйснюючи приватизацiю,держава прагне умiстити свою дiяльнiсть в окресленi ринком межi, добиваючись високої ефективностi ринкового господарства.
ВИСНОВОК.
Не слiд ототожнювати роздержавлення власностi з приватизацiєю. Процес роздержавлення як комплекс заходiв, спрямованих на усунення монополiї держави на власнiсть,формування конкурентного ринкового середовища, вiдбувається як у ме жах державної власностi, так i поза ними.
Приватизацiя є радикальною складовою процесу роздержавлення, сутнiсть ячкої полягає у змiнi державної форми власностi на рiзновиди приватної.
Зазначенi процеси -дуже необхiднi заходи,рiшучiсть i послiдовнiсть в проведеннi яких, зрештою, призведуть до трансформацiї перехiдної економiки в змiшану економiку стабiльного соцiального орiєнтованого суспiльства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛIТЕРАТУРИ:
1. С. В. Мочерний;"Основи економiчної теорiї".;Київ 1997.
2. Ю. В. Нiколенко;"Основи економiчної теорiї".;Київ "Либiдь" 1998.
3. Г. Н. Климко,В.П.Нестеренко;"Основи економiчної теорiї".;Київ "Вища школа"- "Знання" 1997.
4. А. Я. Лившиц,И.Н.Никулина;"Введение в рыночную экономику".; Москва "Высшая школа" 1994.
5. О. Ф. Бичкова,Ю.В.Мушинський;"Форми власностi сьогоднi".;Київ "Знання" 1992.
6. Конспект.