Умовою набуття товариством прав юридичної особи є його державна реєстрація, внаслідок цієї процесуально-правової дії всі підприємства включаються до державного реєстру підприємств України. Державна реєстрація товариства проводиться за правилами встановленими Законом України «Про підприємства в Україні».
Відповідно до законодавства України товариства мають право створювати на теріторії України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства.
Філіал юридичної особи - це структурно і теріторіально відособлена її частина, яка за місцем свого знаходження виконує всі або найголовніші функції самої юридичної особи: виробничу, наукову тощо.
Представництво - теж частина юридичної особи, але воно здійснює лише окремі функції від імені юридичної особи поза місцем її знаходження (укладає договори, дає згоду на оплату рахунків тощо). Філіали та представництва не мають прав юридичної особи.
Дочірньою може визнаватися організація, яка створена як юридична особа іншою організацією шляхом передачі їй частини свого майна у повне господарське відання або оперативне управління для досягнення цілей, визначених засновником. Засновник затверджує статут дочірньої организації, призначає її керівника і здійснює щодо неї інші права власника, передбачені законодавчими актами. Дочірня організація зазначається в статуті організації, що її створила. Проте дочірня організація не відповідає по боргах своєї основної організації, а ця остання - по боргах дочірньої організації. При неплатіжездатності (банкрутстві) засновника стягнення по йго боргах може звертатись на майно дочірньої організації при умові ліквідації останньї і після задоволення претензій її кредиторів.[9]
Ст.19 Закону України “Про господарські товариства” передбачає випадки припинення господарського товариства:”Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимого антимонопольного законодавства. Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов’язків товариства переходить до його правонаступників.
Товариство ліквідується :
а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;
б) за рішенням вищого органу товариства;
в) на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ними законодавства; на підставі рішення арбітражного суду в порядку, встановленому Законом України “Про банкрутство”;
г) з інших підстав, передбачених установчими документами.
Закон наділяє учасників господарських товариств правами та обов’язками.
Учасники товариства мають право:
брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, крім випадків, передбачених законом;
брати участь у розподілу прибутку товариства і одержувати йго частину (дивіденти);
вийти в установленому порядку із товариства;
одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку передбаченому установчими документами;
інші права, що передбачені законом та установчими документами товариства.
Учасники товариства забов’язані:
додержуватися установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;
виконувати свої забов’язання перед товаристиом, у тому числі ті, що пов’язані з майновою участю, а також робити внески (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, які передбачені установчими документами;
не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;
нести інші обов’язки, якщо це передбачено законом та статутними документами (наприклад: товариство зобов¢язане здійснювати бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність і подає її в установленому обсязі органам державної статистики).
Перевірку фінансової діяльності товариства здійснюють державні податкові адміністрації, інші державні органи в межах їх компетенції, ревізийні органи товариства та аудиторські організації; перевірки не повинні порушувати нормального режиму роботи товариства.
Виходячи з критеріїв класифікації господарських товариств, бачимо, що категорія типу товариств включає в себе загальні для всіх видів товариств ознаки і особливі ознаки окремих їх видів, які відповідним чином закріплені в Законі.
Згідно ч.2, ст.1 Закону України «Про господарські товариства» існують окремі види господарських товариств.
Одним з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України є товариство з обмеженою відповідальністю - це товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ч.1, ст.50 Закону України «Про господарські товариства»).[10]
Називаючи цей вид товариства “товариством з обмеженою відповідальністю”, законодавець не має на увазі обмеження відповідальності товариства як суб’єкта цивільного права (юридичної особи) якимись певними розмірами майна або грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного фонду). Насправді йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які не відповідають за зобов’язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов’заних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів до статутног фонду. Згідно ч.3, ст.50 Закону України “Про господарські товариства” установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено, що учасники , які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов’язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.[11]
Товариство з обмеженою відповідальністю створюється шляхом укладання установчого договору та затвердження статуту учасниками товариства. Установчі документи мають містити відомості про вид товариства, предмет, цілі його діяльності, склад учасників, назву і місцезнаходження, розмір статутного капіталу, розмір, склад, строки і порядок внесення вкладів учасниками товариства, відповідальність учасників за порушення обов’язку внесення вкладів, склад і компентенцію органів управління товариства і прийняття ними рішень - у тому числі і з питань, рішення щодо яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів, - а також інші відомості, передбачені законом.
Правовий статус, аналогічний правовому статусу товариства з обмеженою відповідальністю, має товариство з додатковою відповідальністю - товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких встановлений установчими документами (таке визначення товариства з додатковою відповідальністю дає ст.65 Закону України «Про господарські товаріства».)[12]
Головна відмінність цього виду господарського товариства від товариства з обмеженою відповідальністю полягає в тому, що учасники товариства з додатковою відповідальністю відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
Згідно ч.3, ст.65 Закону України «Про господарські товариства» до товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статтей про товариство з обмеженою відповідальністю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про господарські товариства».
Акціонерне товариство. Згідно ст.24 Закону України «Про господарські товариства» акціонерним визнається засноване на договорі засновників про спільну діяльність та статуті товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за забов’язаннями тільки майном товариства. З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу.
По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій (акція - це різновид цінного паперу) фізичним та (або) юридичним особам.
Згідно з Законом України “Про цінни папери і фондову біржу” акція - це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Оскільки акція є цінним папером, вона має точно визначені законом реквізити: визначення акції, фірмову назву і місцезнаходження товариства, порядковий номер, дату випуску, номінальну вартість, розмір статутного фонду на час випуску акції, ім’я власника (для іменної акції), строк виплати дивідентив та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства. Крім права часткової участі, акція посвідчує членські права акціонера. Ст.4 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” передбачає поділ акцій на класи або види. Юридична суть класу (виду, серії) полягає в тому, що акції одного класу дають їх власникам однакове за обсягом право майнової участі в товаристві. Закон визначає за ознакою класу: привілейовані і прости акції; залежно від передбачених статутами обмежень прав відчуження: іменні акції і акції на пред’явника.