По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» визначає емітента цінних паперів як юридичну особу, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов’язується виконувати обо’язки, що випливають з умов їх випуску; емітент повинен усі зобов’язання, що виникають у зв’язку з випуском цінних паперів, виконувати в строки і в порядку, передбаченому законодавством України; права і обов’язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі). Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Акціонерне товариство є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов’язується своєчасно виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску. Шляхом випуску і продажу акцій акціонерні товариства формують свої статутні фонди, і збільшують їх, якщо це необхідно. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом України «Про цінні папери і фондову біржу», іншими актами про фондовий ринок.
По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у книгах реєстрації актів і набувають статусу акціонерів. Права та обов’язки акціонерів визначені статтями 10,11 Закону України «Про господарські товариства», статтями 4,5,8,9 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу».
По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів. Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товариство належить до товариства з обмеженою відповідальністю, але його відрізняє обов’язкова рівність частки, що припадає на кожну окрему акцію.
Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення господарських об’єднань (участі в існуючих об’єднаннях). Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізувати інші права власника дочірнього підприємства.[13]
Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак. Ці реквізити затверджуються правлінням товариства і реєструються в Торговопромисловій палаті України.
Види акціонерних товариств передбачені в ст.25 Закону України «Про господарські товариства»: «До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі».
Отже, закон за способом функціонування акцій розрізняє відкриті та закриті товариства.
Треба зазначити, що закрите акціонерне товариство може бути реоганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.
Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи,які згідно з ст.2 Закону України «Про підприємництво» та іншими законодавчими актами можуть бути суб’єктами підприємницької діяльності. Ст.26 Закону України «Про господарські товариства» спеціально визначає функції засновників і тим самим відмежовує цих осіб від учасників.
Засновниками є особи, які виконують передбачені законом дії щодо заснування товариства. Основна особливість їх правового статусу полягає в тому, що вони несуть відповідальність як перед тими, хто підписався на акції, так і перед третіми особами за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації товариства.
Учасники - це особи, які виконують обов’язки передплатників на акції перед товариством засновників та акціонерів перед акціонерним товариством.
Громадяни України можуть бути засновниками та учасниками акціонерних товариств згідно з правилом «крім випадків, передбачених законодавчими актами України», тобто, якщо вони не мають обмежень підприємницької правосуб’єктності згідно з ст.2 Закону України «Про підприємництво», ст.16 Закону України «Про державну службу» та ін.
Згідно із зазначеним правилом засновниками та учасниками акціонерних товариств можуть бути особи без громадянства; стосовно іноземних громадян діє Декркт Кабінету міністрів України «Про режим іноземного інвестування» та інше законодавство про іноземні інвестиції.
Недержавні юридичні особи можуть бути засновниками акціонерних товариств практично без обмежень, якщо їх статутами (положеннями) не встановлено заборони займатися підприємницькою діяльністю.
Державні юридичні особи (установи, організації) можуть бути засновниками й учасниками акціонерних товариств за «дозвільним» принципом.
Державні підприємства відповідно до Декрету Кабінету міністрів України від 31 грудня 1992 року «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених з участю державних підприємств» безпосередньо не можуть бути засновниками акціонерних товариств (крім банків).
Іноземні юридичні особи, міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками товариств нарівні з українськими юридичними особами (відповідно до законодавства про іноземні інвестиції).
Отже, виходячи з зазначених вище положень, створення акціонерного товариства покладається на засновників, які мають у зв’язку з цим спеціальну засновницьку компетенцію (ст.ст.26, 30, 31, 35 Закону України «Про господарські товариства»). Закон України передбачає процес створення акціонерного товариства, який складається з цілого ряду послідовних стадій.
Як вже було зазначено, установчим документом акціонерного товариства є його статут, в якому, крім відомостей, зазначених у ст.4 Закону України “Про господарські товариства” повинні міститися відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій.
Повним товариством згідно ст.66 Закону України «Про господарські товариства» визначається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов¢язаннями товариства усім своїм майном.[14]
Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. Учасники яким було доручено ведення справ повного товариства, забов’язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконують від імені та в інтересах товариства. Учасник який діяв у спільних інтересах, не маючи повноважень, у випадках, коли його дії не будуть схвалені рештою учасників, вправі ставити вимогу до товариства відшкодувати витрати за умови, якщо доведено, що внаслідок його дій товариство зберегло чи відповідно надбало майно, яке перебільшує за вартістю понесені товариством витрати.
Оскільки всі учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю, вони не мають права від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах, крім акціонерних товариств, які мають однорідну з повними товариствами мету діяльності (ч.1, ст.70 Закону України «Про господарські товариства»).
Ч.3, ст.70 Закону Україні «Про господарські товариства» передбачає відповідальність учасників повного господарського товариства, які порушили правило встановлене ч.1 цієї статті: « учасники повного товариства зобов¢язані компенсувати збитки, заподіяні товариству цими діями».
Повне товариство створюється і діє на підставі установчого договору, як вже було зазначено вище, статуту цей вид господарського товриства не має.
Установчий договір підписується усіма учасниками повного товариства.
Окрім загальних вимог щодо змісту установчих документів господарських товариств, установчий договір про повне товариство повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства. Такі вимоги обумовлені особливим характером ведення справ повного товариства.
Як вже зазначалося, учасники повного товариства несуть солідарну відповідальність за зобов¢язаннями товариства усім своїм майном. Механізм такої відповідальності конкретизовано в ст.74 Закону України «Про господарські товариства». Полягає він в тому, що якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплачування всіх боргів, за товариства у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернене стягнення. Важливим є те, що учасник товариства відповідає за борги останнього незалежно від того, чи виникли вони після або до його вступу до товариства. Якщо борги товариства повністю сплатить один з учасників, він має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.
Як зазначено в ст.71 Закону України «Про господарські товариства», учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за три місяці; вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за шість місяців.