Зміст.
Вступ.
Сьогодні наша країна переживає етап переходу від командно-адміністративної системи до системи ринкових відносин. І однією з найважливіших задач формування сучасної ринкової економіки є створення розвинутої та ефективної структури господарських форм в економіці України. Однією з таких форм є господарські товариства. Ця категорія юридичних осіб виступає основним різновидом господарювання в розвинутій ринковій економіці. Йдеться про організаційно-правові форми добровільного об’єднання майна різними суб’єктами цивільного права для досягнення будь-якої господарської мети шляхом утворення нової юридичної особи, яка завжди стає самостійним власником переданого їй засновниками майна.
Слід відмітити універсальність цієї форми колективного підприємства, яка здатна служити організації різних видів господарської діяльності. Деякі господарські товариства як єдині юридичні особи можуть бути учасниками інших господарських товариств або створювати нові аналогічні організації.
Окрім того, господарські товариства виступають як спосіб формування ринкової свідомості основної маси населення, яка традиційно звикла до колективних форм управляння виробництвом.
2. Поняття юридичної особи, її ознаки.
Учасниками цивільних правовідносин, що регулюються сучасним цивільним законодавством, крім громадян, суверенних держав, автономних утворень чи адміністративно-теріторіальних одиниць, виступають різноманітні організації - державні, кооперативні, громадські, господарські товариства, орендні і колективні підприємства, господарські об’єднання (асоціації, спілки). Учасниками цих відносин можуть бути інші організації - спільні підприємства з участю зарубіжних фірм, релігійні організації тощо. Але для того, щоб названі організації могли бути суб’єктами цивільніх правовідносин, вони повинні відповідати зазначеним у законі ознакам, тобто мати права юридичної особи.[1]
Сьогодні Цивільний Кодекс України в ст.23 дає наступне поняття юридичної особи: юридичними особами визнаються организації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або третейському суді.
Виходячи з Закону та практики українські фахівці першою ознакою будь-якої організації як юридичної особи визначають організаційну єдність.
Юридична особа - це не окремий орган (фізична особа), а колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація).[2] Кожна така організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв’язків її членів, внутрішньою структурою та органами, що реалізують її дієздатність. Але незалежно від внутрішньої будови, юридична особа у зовнішніх відносинах виступає як єдина організація. Організаційна єдність юридичної особи виражається і закріплюється в її установчих документах.[3]
Іншою важливою ознакою юридичної особи є наявність у неї відокремленого майна. Наявність відокремленого майна виражається в самостійному балансі організації. Майно юридичної особи відокремлене від майна членів трудового колективу даної організації, від майна держави, чи автономного утворення, адміністративно-територіальної одиниці, від майна інших організацій.[4]
З майновою відокремленістю нерозривно пов’язана і третя ознака юридичної особи - її самостійна майнова відповідальність. Юридична особа відповідає по своїх зобов’язаннях належним їй (закріпленим за нею) майном, на яке може бути звернене стягнення згідно ст.32 Цивільного Кодексу України, і ст.7 Закону «Про власність» та іншим законодавчим актам України.
Так як юридична особа - самостійний учасник цивільного обігу, то однією з її ознак є виступ у цивільному обігу від свого імені. Кожна юридична особа має своє найменування. Від свого імені вона набуває майнових і особистих немайнових прав і несе обов’язки, вступаючи в різноманітні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Кредитори юридичної особи мають право звертатися з вимогами, що випливають з її зобов’язань, тільки до даної юридичної особи. Інші осби не можуть діяти від імені юридичної особи без її згоди.
Ознакою юридичної особи є також її здатність бути позивачем або відповідачем в суді, арбітражному чи третейському суді.[5]
В разі потреби захисту порушених цивільних прав юридична особа стає стороною - позивачем або відповідачем у цивільному, арбітражному процесі або третейському розгляді цивільного спору. Ця ознака виступає кінцевим зовнішнім виразом самостійності та цивільної правосуб’єктності юридичної особи.
Всі зазначені ознаки юридичної особи повинні розглядатися в єдності, сукупності, бо лише разом вони розкривають суть юридичної особи.
Існують також другорядні, похідні ознаки юридичної особи такі як рахунок в банку, печатка тощо, вони є елементами цивільної правосуб’єктності.
3. Поняття господарського товариства, критерії класифікації товариств.
Види товариств.
Господарські статутні товариства кваліфіковано законом як організаційно-правову форму підприємства, заснованого на колективній власності. Ця форма має істотні особливості щодо створення, діяльності, юридичного статусу товариства. Тому товариства діють на підставі Закону України від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства», який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також права і обов’язки їх засновників і учасників. Статутні товариства є різновидом підприємств, тому вони діють також на підставі законодавства про підприємства.
Господарськими товариствами визначаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку (ч.1, ст.1 Закону України «Про господарські товариства»).
Всі товариства згідно з Законом України «Про господарські товариства» є юридичними особами (ч.3, ст.1 Закону України «Про господарські товариства»). Проект Цивільного Кодексу України зазначає це положення в самому визначенні господарського товариства: господарськими товариствами визнаються юридичні особи з поділеним на частки учасників статутним (складеним) капіталом.[6]
Історично товариства є традиційною формою підприємництва. Світовий бізнес відпрацював кілька видів товариств, які різняться:
по-перше - способами формування та функціонування статутного капіталу;
по-друге - межами відповідальності учасників за забов’язаннямитовариства.[7]
Згідно з першим критерієм Закон розрізняє акціонерні товариства - товариства капіталів, тобто організації, в яких засновники приймають участь тільки своїми майновими внесками, але не обов’язково - особистою діяльністю та неакціонерні (інші) товариства - особові, тобто організації, де засновники приймають участь не тільки майновими внесками, а й неодмінно й особистою діяльністю.[8]
Відповідно до другого критерію - в залежності від характеру відповідальності учасників товариств за боргами - товариства розподіляються на товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства та командитні.
Господарські товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України, можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені, вони діють на підставі установчих документів, передбачених ст.4 Закону України «Про господарські товариства» (акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору, затверджених учасниками, а ними згідно ст.3 Закону України «Про господарські товариства» можуть бути підприємства, установи, організації - юридичні особи та громадяни - фізичні особи, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів, порядок ліквідації та реорганізації товариства та інші умови згідно чинного законодавства України.
Засновниками та учасниками господарських товариств, нарівні з громадянами та юридичними особами України, також можуть бути іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи та міжнародні організації, крім випадків, встановлених законодавчими актами України (ч.3, ст.3 Закону України «Про господарські товариства»).
Підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства не ліквідуються як юридичні особи.
Згідно ст.2 Закону України «Про господарські товариства» товариства мають власні назви із зазначенням організаційно-правової форми товариства: «Найменування товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних та командитних товариств - прізвища учасників товариства, а також інші необхідні відомості».
Найменування товариства не може вказувати на належність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій. Місцезнаходження (розташування) товариства повинно бути на Україні ».
Згідно ст.5 Закону України «Про господарські товариства» товариство визнається створеним на невизначений строк, якщо в установчих документах не вказано строк його діяльності.