За своїм змістом всі валютні операції поділяються на:
операції, пов’язані з переходом права власності та інших прав на валютні цінності, в тому числі операції, пов’язані з використанням як засобу платежу іноземної валюти і платіжних документів у іноземній валюті;
ввезення і пересилання в РФ, а також вивезення і пересилання з РФ валютних цінностей;
здійснення міжнародних грошових переказів;
розрахунки між резидентами і нерезидентами у валюті РФ.
Операції з іноземною валютою і цінними паперами в іноземній валюті поділяються на поточні і ті, що пов’язані з рухом капіталу. До поточних валютних операцій належать: перекази в Російську Федерацію і з неї іноземної валюти для здійснення розрахунків без відстрочки платежу по експорту та імпорту товарів, робіт і послуг, а також для розрахунків, пов’язаних з кредитуванням експортно-імпортних операцій на термін не більше 90 днів (з 01.01.1999 р.); перекази в Російську Федерацію і з неї відсотків, дивідендів та інших доходів по депозитах, інвестиціях, кредитах та інших операціях, пов’язаних з рухом капіталу; перекази неторговельного характеру в Російську Федерацію і з неї, включаючи перекази зарплати, пенсій, аліментів, спадщини, а також інші аналогічні операції й одержання та надання фінансових кредитів на термін не більше 180 днів.
До валютних операцій, пов’язаних з рухом капіталу, віднесено прямі і портфельні інвестиції, надання й одержання фінансових кредитів на термін більше 180 днів, надання відстрочення платежу на термін більше 90 днів по експорту та імпорту товарів, а також інші валютні операції, що не віднесені до поточних.
Банки РФ, які здійснюють операції з валютою, можуть мати 3 види ліцензій: внутрішню, розширену і генеральну. Внутрішня валютна ліцензія дозволяє комерційному банку відкривати валютні рахунки тільки у банках РФ. Розширена валютна ліцензія крім операцій, дозволених внутрішньою ліцензією, надає право встановлювати кореспондентські відносини з шістьма іноземними банками. Генеральна ліцензія надає право на відкриття будь-якої кількості кореспондентських рахунків за кордоном і проведення будь-яких операцій з валютою на території РФ та за її межами.
Переказувати, вивозити і пересилати валютні цінності з Росії при здійсненні операцій, пов’язаних з рухом капіталу, резиденти і нерезиденти мають право в разі дотримання ліцензійного порядку, встановленого Центральним банком РФ. Дотримання цього порядку не вимагається при здійсненні поточних валютних операцій і вивезенні нерезидентами раніше ввезеного в РФ капіталу. Раніше здійснене ввезення валютних цінностей підтверджується декларацією чи іншим документом. Ліцензії на вивезення капіталу надаються Центробанком Росії. Для юридичних осіб передбачено перелік документів, необхідних для одержання ліцензії на вивезення капіталу.
Законодавчо-нормативною основою валютного регулювання в Україні є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93, а також Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. №184/94-ВР.
Нормативно-правове забезпечення валютного регулювання і валютного контролю в Україні, як і в Росії, відзначається численністю різних документів, які приймались президентом, Верховною Радою, урядом, Національним банком, різними міністерствами і відомствами та іншими агентами валютного регулювання і валютного контролю.
Згідно з вищевказаним Декретом КМУ, об’єктом валютного регулювання є валютні цінності, до яких належать: валюта України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, іноземній валюті або банківських металах; іноземна валюта; банківські метали (золото, срібло, платина) та метали іридієво-платинової групи. У Декреті виділено поняття "конвертована валюта" - іноземна валюта, яка віднесена до такої Національним банком України. Суб’єктами валютного регулювання є резиденти і нерезиденти.
До валютних операцій віднесено:
операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей чи інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
На здійснення валютних операцій, які, згідно з вказаним Декретом, підпадають під режим ліцензування, НБУ видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на проведення разової валютної операції на період, необхідний для її здійснення. Індивідуальному ліцензуванню підлягають: вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей (за винятками); надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах за межами України; здійснення інвестицій за кордон та інше. Індивідуальної ліцензії не потребує вивезення, переказування і пересилання за межі України: а) фізичними особами (резидентами і нерезидентами) - іноземної валюти, раніше ввезеної ними в Україну на законних підставах; б) фізичними особами-резидентами – іноземної валюти в обсязі не більше визначеної Національним банком України суми. Індивідуальної ліцензії не потребує також вивезення (в разі припинення інвестиційної діяльності) за межі України іноземної валюти, раніше ввезеної на її територію як інвестиція; здійснення платежів в іноземній валюті за межі України: а) у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; б) що проводиться резидентами на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав (за винятком оплати валютних цінностей), відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками і т.і.
Наповнення валютного ринку звичайно складається з продажу валюти експортерами та її надходження внаслідок здійснення різних іноземних інвестицій. Досвід минулих років показав, що підприємства-експортери не дуже поспішають продавати свою валютну виручку. Прикладом може бути ситуація на Українській міжбанківській валютній біржі (місце курсоутворення та той час) в І половині 1998 року. В умовах, коли зовнішні джерела надходження валюти практично не існували і не було обов’язкового продажу частини валютних надходжень експортерами, досить часто мала місце ситуація відсутності валютної пропозиції в день торгів, через що НБУ для задоволення попиту на валюту змушений був здійснювати валютні інтервенції, скорочуючи свої валютні резерви. Виходячи з цього, відновлення восени 1998 р. норми обов’язкового продажу експортерами частини валютних надходжень було вимушеним заходом.
Іншим джерелом наповнення валютних ринків Росії та України є різні іноземні інвестиції. Це кредити міжнародних фінансових та економічних організацій, окремих держав і суб’єктів господарської та фінансової діяльності, а також прямі іноземні інвестиції. Ще в минулі роки важливим джерелом наповнення валютних ринків для обох країн була участь нерезидентів на ринках облігацій внутрішніх державних позик.
Попит на валюту звичайно визначається необхідністю здійснення розрахунків за імпорт і виконання платежів по боргових зобов’язаннях, а також бажанням іноземних інвесторів вивезти за кордон інвестиційні прибутки чи весь обсяг інвестицій та іншими чинниками. Особливий тиск валютний ринок відчуває під час масового виведення з країни іноземних інвестицій і при виконанні зовнішніх боргових зобов’язань.
Валютний ринок регулюється насамперед безпосередньою присутністю на ньому центрального банку, який може викуповувати надлишкову (відносно попиту) пропозицію валюти для поповнення своїх валютних резервів і за їх рахунок задовольняти недостатню пропозицію валюти. Валютне законодавство обмежує терміни надходження попередньо оплачених товарів по імпорту та валютної виручки від здійснення експортних операцій. Ці заходи не тільки сприяють стабілізації валютних ринків, але певним чином запобігають так званій втечі капіталу, яка також є дестабілізуючим фактором.
З метою зменшення попиту на валютних ринках в Україні та Росії: обмежено придбання іноземної валюти за кошти в національній валюті з рахунків іноземних банків; є обмежувальна норма, за якою резидент може придбати валюту тільки під певний контракт; також існували, існують чи вводяться обмеження на купівлю валюти банками для власних потреб й обмеження щодо попередньої оплати за імпортними контрактами та інші. Залежно від ситуації, такі заходи можуть скасовуватися та знову вводитись.
Регулювання валютного ринку здійснюється і шляхом використання різних інструментів грошово-кредитної політики: облікової ставки центрального банку, обов’язкового резервування пасивів комерційних банків, обмежень по грошовій масі, операцій центральних банків на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків. Новими інструментами регулювання валютного ринку є депозитні сертифікати НБУ та безкупонні облігації Банку Росії. Вони мають зв’язувати вільні кошти комерційних банків і певним чином заповнити прогалину, що утворилась після ОВДП в Україні та ДКО у Росії.