Форми.
· Обліково- установчі.
1) Виявлення екологічно небезпечних джерел, об’єктів, територій.
2) Інвентаризація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.
3) Класифікація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.
· Реєстраційно- ліцензійні.
1. Реєстрація екологічно небезпечних джерел, об’єктів, зон, територій.
2. Пасиортизація екологічно небезпечних підприємств.
3. Сертифікація екологічно небезпечної продукції.
4. Ліцензування екогогічно небезпечних видів діяльності.
5. Посилене нормування викидів і скидів шкідливих фізичних впливів екологічно небезпечних об’єктів.
· Експертно- оціночні.
1. Проведення екологічних експертиз об’єктів, небезпечних для стану навколишнього природного середовища, здоров’я і життя людей.
2. Запровадження попередньої оцінки екологічного впливу тих об’єктів.
3. Проведення відкритих громадських слухань.
4. Обговорення населенням проектів екологічно небезпечної діяльності, що намічаються до реалізації.
· Інформаційно- прогностичні.
1. Систематичне інформування державних органів про екологічний стан та стан захворюваності людей.
2. Періодичне інформаційне екологічне забезпечення населення.
3. Моделювання, програмування і прогнозування зміни екологічного стану внаслідок дії екологічно небезпечних джерел і об’єктів.
Регулятивно- стимулюючі заходи-система юридичних норм і правил, спрямованих на регулювання відносин , забезпечення дотримання пріоритетів, нормативів, стандартів, лімітів та інших вимог у галузі екологічної безпеки.
· Нормативно- технічні засоби
1. Стандарти в галузі екологічної безпеки.
2. Нормативи екологічної безпеки.
3. Правила проектування і експлуатації екологічно небезпечних об’єктів.
4. Норми радіо екологічної безпеки.
5. Правила поводження з екологічно небезпечними речовинами та джерелами.
· Нормативно- правові засоби.(Законодавчі акти)
1. Імперативи.
2. Пріоритети.
3. Принципи.
· Нормативно- економічні засоби(Підзаконні акти)
1. Нормативні плати (Договірне цільове фінансування розвитку екологічно безпечних технологій і виробництв)
2. Платежі (Страхування за екологічний ризик).
3. Пільги (Кридитні, позикові, податкові)
· Нормативно- обмежувальні (організаційні засоби)
1. Нормування екологічно небезпечної діяльності.
2. Лімітування екологічно небезпечної діяльності.
3. Надання дозволів на здійснення екологічно небезпечної діяльності.
4. Регламентування екологічно небезпечних об’єктів.
5. Зонування екологічно небезпечних територій.
Розпорядчо- виконавчі заходи-цілеспрямована діяльність спеціально уповноважених органів щодо реалізації заходів та функцій в сфері забезпечення екологічної безпеки.
· Структурно- функціональне забезпечення.
1. Верховна Рада України( визначає повноваження органів місцевого самоврядування, органів управління в галуз забезпечення екологічної безпеки)
2. Коміся з питань ядерної політики екологічної безпеки при Президентові України (Вироблення науково обгрунтованих пропозицій з питань формування державної ядерної політики та екологічної безпеки).
3. Національна комісія по радіаційній безпеці населення України (Незалежний орган зрадіаційної безпеки населення, розробляє і затверджує норми радіаційної безпеки.)
4. Кабінет Міністрів України (Постійна урядова комісія з питань техногенно –екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій).(Організація, координація і контроль за діяльністю щодо забезпечення техногенно –екологічної безпеки).
5. Відділ комплексного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.
· Система органів у галузі екологічної безпеки.
1. Президент України (Вживає заходів до забезпечення національної безпеки).
2. Рада Національної безпеки України при Президенті Ураїни (забезпечення національної безпеки.
3. Мінздоров’я України (Розробляє, затвержує і вводить у дію нормативи екологічної безпеки, норми радіаційної безпеки).
4. Координаційний комітет з питань якості та безпеки продуктів харчування при Мінздоров’я України (координація та здійснення контролю за роботою органів системи державного контролю якості та безпеки продуктів харчування).
5. Держкомітет у справах захисту прав споживачів (Здійснює радіологічний, хімікотоксилогічний і фізикохімічний контроль за продуктами харчування).
6. Міністерство транспорту України (Формування основних наприямів екологічної безпеки на транспорті, забезпечкнння безпеки).
7. Укрдержхімкомісія- державна міжвідомча комісія України у справах випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин (Розглядає питання про заборону застосування екологічно небезпечних препаратів).
8. Головне управління ветеринарної медецини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства. (Проведення екологічного контролю продуктів харчування рослинного та тваринного походження).
9. Органи прокуратури України (Нагляд за дотриманням норм екологічної безпеки).
· Контрольно –наглядові та інші організаційно- правові форми.
1. Мінекобезпеки України (Контроль за додержанням екологічної безпеки).
2. Держекоінспекція[3]
3. Головна державна інспекція по нагляду за ядерною та радіаційною безпекою[4]
Забезпечувальні заходи –система юридично значимих дій, спрямованих на попередження екологічних правопорушень, захист права людини на екологічну безпеку і пов’язаних з ним інших екологічних прав та застосування до осіб засобів державно-правового примусу у рвзі порушення ними вимог і норм екологічної безпеки.
· Запобіжно- деліктні заходи (омеження екологічно небезпечної діяльності та зупинення екологічно небезпечної діяльності)
1. За сестиматичне порушення нормативів еколгічної безпеки.
2. За порушення нормативів і вимог екологічної безпеки.
· Судочинські заходи.
1. Розгляд справ щодо захисту права громадян екологічну безпеку.
2. Розгляд справ за позивами органів Прокуратури про припинення екологічно небезпечної діяльності[5]
3. Розгляд спав, що виникають із адміністративних правопорушень, вимог і норм екологічної безпеки.
4. Розглядспав про екологічні злочини, що порушують вимоги і норми екологічної безпеки.
5. Розгляд справ про відшкодування шкоди, за подіяної порушенням вимог і правил екологічної безпеки.
· Юридична відповідальність за порушення вимог і норм екологічної безпеки.
1. Дисциплінарна відповідальність.
2. Адміністративна відповідальність.
3. Кримінальна відповідальність.
4. Майнова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю і майну осіб.
ЗАТВЕРДЖЕНЕ
постановою Кабінету Міністрів України
від 12 листопада 1993 р. N 925
ПОЛОЖЕННЯ про Державну екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України
1. Державна екологічна інспекція Мінприроди (надалі- Державна екологічна інспекція) - це система регіональних і територіальних органів державної виконавчої влади, що організовують і проводять контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища.
2. До складу Державної екологічної інспекції входять Головна екологічна інспекція, інспекції охорони Чорного і Азовського морів та екологічні інспекції відповідних територіальних органів Мінприроди Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
3. Державна екологічна інспекція у межах повноважень, визначених цим Положенням, забезпечує контроль за додержанням законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, декретів, постанов, розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів Мінприроди та інших центральних органів державної виконавчої влади.
4. Основним завданням Державної екологічної інспекції є здійснення державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, а саме за: використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської)
економічної зони України, територій та б'єктів природно-заповідного фонду України, додержанням норм екологічної безпеки; додержанням установлених лімітів використання природних ресурсів, нормативів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; додержанням екологічних вимог у процесі зберігання, транспортування, використання, знешкодження та поховання (складування) хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів.
5. Державна екологічна інспекція відповідно до покладених на неї завдань:
1)здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, використанням та відтворенням природних ресурсів центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, громадянами, а також іноземними юридичними і фізичними особами, в тому числі в процесі: експлуатації діючих підприємств, споруд і інших об'єктів, водо-, пило-і газоочисного обладнання, апаратури та інших природоохоронних споруд, включаючи контроль за наявністю та станом обладнання та апаратури для обліку використання природних ресурсів, систем контролю за викидами, скидами забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище додержанням установлених термінів їх атестації; експлуатації механічних транспортних засобів, літаків, суден та інших пересувних засобів і установок у частині додержання нормативів викидів та скидів забруднюючих речовин і допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, встановлених для відповідного типу транспорту; проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; зберігання, транспортування, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів; добування, використання та охорони корисних копалин; використання підземних і поверхневих вод та охорони їх від виснаження, засмічення і забруднення промисловими, побутовими, дренажними та іншими стічними водами і скидами та у ході проведення різних видів робіт на водних і водогосподарських об'єктах і в прибережних водоохоронних зонах (смугах); використання природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони; використання повітряного басейну та охорони атмосферного повітря від забруднення для всіх видів народногосподарської діяльності;