Високі темпи урбанізації в нашій країнi, збільшення кiлькостi міст, особливо великих, зумовили потребу складання схем районних планів приміських зон великих міст, яки виконують санітарно-гігієнічні, постачальницькі, обслуговуючі і розвантажувальні функції.
Поряд з районним плануванням промислових районов і вузлів сільських районів, приміських зон і санаторно-курортних районів виняткового значення набули районні плани спеціального призначення.
Схеми районних планів спеціального призначення розробляють у районах, які сформувалися эдебільшого на основi видобувних галузей промисловості або в зонах потужних гідротехнічних та енергетичних споруд, зрошувальних систем. Особливістю розробки схем у цих районах є максимальне врахування масштабів ресурсної бази розвитку відповідної галузі промисловості і перспективних можливостей зміни спеціалізації господарства району.
Доцільність будвництва будь-якого об'єкта або промислового комплексу, а також рішень, передбачених схемами районних планів, визначається глибоким техніко-економiчним обгрунтуванням i характеризується віповідною економічною ефективністю.
Основними показниками, що характеризують економічну ефективність районних планів, є роль:
районів у забезпеченні випуску запланованого асортименту промислових виробів і сільськогосподарської продукції;
районів і промислових комплексів у розвитку економічних (адміністративних) районів країни і зростанні культурного рівня населення;
промислових комплексов у зміцненні обороноздатності країни.
Економічна ефективність схем районних планів забезпечується передусім за рахунок:
групового розмiщення промислових підприємств (створення спільних підсобних і допоміжних підприємств, єдиної теплоелектро-, шляхової мережі і транспортних засобів, єдиноі системи інженерних комунікацій, спільної будівельної бази);
раціонального вибору території для розміщення в межах районів нового промислового будівництва і нових населених пунктів;
своєчасного вилучення з обігу територій, що знаходяться в зоні перспективних гірничих відпрацювань.
*****
Найважливіші завдання районного програмування в Україні вже були визначені, але ще раз коротко перелічимо їх. Це посилення системного підходу до програмування розвитку регіонів, конкретне визначення відповідних за виконання даної програми осіб та органів, залучення інвестиційних коштів, особливо з-за кордону, підтримка інноваційної діяльності на основі вітчизняних наукових розробок та ін. Щодо конкретніших напрямків розвитку господарства. В роки Радянського Союзу в Україні стояла проблема надзвичайного розвитку важкої промисловості в порівнянні з легкою. Тепер же, навпаки, легка промисловість розвинена досить добре в порівнянні з важкою, в неї йде найбільший потік часних інвестицій. Тому основна частина державних інвестицій повинна бути в важку промисловість та сільське господарство. Неабияке значення мало б для України створення бізнес - інноваційних структур, користуючись багатим досвідом, наприклад Східної Німеччини.
Список використаної літератури
Економіка України:
1.1996 р. №4. Симоненко В. Інвестиційна політика: регіональний аспект.
2.1996р. №3. Гришин І., Колот І. Розвиток регіональної інноваційної діяльності.
3.1996р. №6. Симоненко В. Регіональна політика: системний підхід.
4.1996р. №10. Заяць Т. Механізм регулювання територіальних ринків робочої сили.
5. Розміщення продуктивних сил України. За ред. Є.П.Качана. Київ. Вища школа, 1997.