Ви знаєте, що дуже довго Швеція була нейтральною державою із власними потужними оборонними ресурсами. Ми розбудували свою індустрію оборони, а відтак були незалежними від інших країн. Але щоб утримувати свій нейтралітет, потрібно постійно доводити силу нашого оборонного потенціалу. I це, можна казати, було традицією після Полтавської битви і ще деяких війн до кінця ХVIII століття. Уже від початку ХIХ ст. Швеція більше не вела війн, оскільки запровадила політику нейтралітету, котра тривала до Другої світової війни. Але в 1939р., коли Радянський Союз напав на Фінляндію, яка для нас була і є сусідньою, братньою країною, Швеція, хоч і не брала участі у війні, але іншими методами, зокрема ресурсами, допомагала фінському народові. Відтоді й аж до 1995р. Швеція цілковито дотримувалася політики нейтралітету. Ми не входили до жодних альянсів у мирні часи, аби мати змогу бути нейтральними і в періоди війни. I такий підхід не є позицією якої-небудь однієї партії — він закладений у платформі всіх демократичних партій Швеції. Обачно Комуністична партія не взяла участі в таких рішеннях. Утім, вона наразі не вважається у нас демократичною.
У 90-х роках у світі відбулися значні геополітичні трансформації: розпався Радянський Союз, посилилися процеси глобалізації, сталися зміни в концепції НАТО та Європейського Союзу. Відтак у 1995р. ми вирішили стати членом ЄС, що означало для нас початок нової політики. Проте членство Швеції в ЄС має певні особливості: вона бере участь у політичному альянсі, але військово залишається нейтральною. Iншими словами, Швеція ніколи не братиме участі у військових операціях, навіть якщо їх проводитиме Європейський Союз, який нині має намір створити свої збройні сили.
Як відомо, нині тривають дискусії щодо прийняття Конституції ЄС.Ми б хотіли, аби там знайшла місце шведська позиція, яка полягає в тому, що Швеція повинна мати гарантії і право не брати участі у війні, якщо до неї вдасться Європейський Союз. Це принцип, якого наша країна досі неухильно дотримувалася. Сподіваємося, що ми зможемо досягти порозуміння в цьому питанні з іншими членами ЄС.До того ж у пропонованій Конституції є деякі прелімінарні формулювання, які дають нам змогу продовжити таку політику, де від нас не вимагатимуть мілітарного союзу. Ми хочемо самі вирішувати брати участь будь-де або ні, бажаємо тримати право прийняття рішення у своїх руках. Скажімо, якщо Балтійські країни, наприклад Естонія, будуть атаковані зовнішніми військовими силами, ми не зможемо стояти осторонь і залишатися нейтральними. I це нові принципи для нас, які завжди розвиваються, змінюються, обговорюються в суспільстві.
Другим напрямом наших геополітичних орієнтирів є співпраця з НАТО. Швеція не є членом НАТО, але має близькі стосунки і співпрацює з цією військово-політичною організацією. Втім — тільки в рамках миротворчих та гуманітарних місій, наприклад у складі миротворчого контингенту в Боснії чи інших країнах третього світу.
Наріжним каменем нашої геополітики є також стосунки з ООН, яка має систему важливих важелів. Швеція дуже сильно підтримує цю Організацію і вважає, що вона й надалі повинна відігравати визначальну роль у міжнародних відносинах. Наприклад, коли розглядалося питання щодо участі в операції в Iраку, ми сказали, що Швеція діятиме відповідно до рішення ООН. На жаль, США увійшли в Iрак попри це рішення, і багато країн підтримали їх, але не Швеція.
Ще за радянських часів Швеція висловлювала намір створити спільний економічний ринок Скандинавських та Нордійських країн, однак СРСР не підтримали нас.А для Фінляндії тоді було важливо неформально мати підтримку від Радянського Союзу. Тому така ідея спільного простору відпала. А тепер є Європейський Союз, де функціонує вільний ринок, що нам, власне, і потрібно. Адже Швеція, яка багато експортує, дуже орієнтована на інші ринки й залежить від відкритої торгівлі.
Для Швеції важливо включити у співробітництво країни Балтійського моря — задля економічної безпеки, політичної стабільності й довіри між країнами. Звичайно, з цього боку, я думаю, можуть відіграти позитивну роль відносини між країнами Балтійського і Чорного морів. Такі думки висловлювалися й раніше — вони шукали шляхів для інтеграції. Наприклад, представники від Ради Чорного моря запрошуються на наради країн Балтійського моря, насамперед для обміну досвідом.
Співпраця Скандинавських і Балтійських країн є природною, оскільки культура, традиції, демократія, інші цінності у цих двох групах країн є дуже східними, майже однаковими. З цих самих причин досить легко включити до системи співробітництва, скажімо, Німеччину, Польщу і також Росію. Мабуть, не така ситуація для суспільства Чорного моря, але, я думаю, що прагнення розвивати різноманітні форми співробітництва є дуже важливим.
Не можна відкидати ідею проведення вісі між цими морями, як було раніше, за часів вікінгів. Ми пам'ятаємо, що такі вертикальні сигнали йшли, і вони мали природний ефект. I сьогодні це також може додати до стабільності й довіри між нашими країнами. Але, звичайно, всі країни Чорного морі повинні мати можливість суверенно та вільно реалізовувати свої бажання, без тиску і впливу з боку інших держав. Швеція готова підтримати ідею створення Балто-Чорноморської геоеконоічної вісі, якщо це буде природне неагресивне співробітництво, яке може посилити стабільність регіону.
Стан і динаміка економічної співпраці між Україною та Швецією. Якими можуть бути її найбільш перспективні форми?
По-перше. Нині спостерігається зростання експорту та інвестицій зі Швеції в Україну. Був період після 1998р., коли ми помітили незначний спад, але наразі динаміка зазначених показників вирівнялася й навіть покращилася.
По-друге. Обсяг шведського еспорту в Україну набагато більший, приблизно на порядок, ніж експортний потік у зворотному напрямку. У 2002р. експорт зі Швеції в Україну становив понад 1 млрд. шведських крон, а з України у Швецію — близько 200 млн. Але в обох напрямках є тенденція зростання.
По-третє. Шведська продукція є високотехнологічною і високої якості, а тому, звичайно, недешевою. Наші товари — це високі технології в галузі біотехнологій, телекомунікацій, захисту навколишнього середовища, технологічні промислові лінії, що враховують екологічні потреби. На жаль, готовність українського ринку до таких технологій у багатьох випадках є досить низькою. Наприклад, продукція, яка є ергономічною на виробництві, має високу якість і високу ціну, на жаль, поки що не знаходить попиту на українському ринку.
За статистикою, зі Швеції в Україну сьогодні експортується найбільше телекомунікаційних систем (стаціонарний і мобільний зв'язок), а також транспортних засобів (вантажівки та автомашини). Успіх у цій сфері зумовлений тим, що деякі потужні шведські компанії-продавці мають можливість фінансувати або кредитувати торгові операції з українськими партнерами завдяки лізингу. Натомість шведські виробники, що належать до малого або середнього бізнесу, досить слабо представлені на українському ринку.
Нині в Україні працюють близько 50 великих шведських компаній, тоді як, приміром, у Польщі — понад 300, більшість з яких — малий і середній бізнес.Подібна картина є свідченням відмінності у рівнях розвитку українського та польського ринків. Однак із розширенням ЄС до України буде вливатися більше інвестицій. Ті шведські компанії, які досягли успіху на теренах Польщі та Балтійських країн, уже готові йти далі, в тому числі на український ринок, що стоїть наступним у східному напрямку після польського. Цьому сприятиме й той факт, що Україна невдовзі відкриє торгове представництво у Швеції.
Верховна Рада ратифікувала Кіотський протокол щодо екології, чим показала європейськість країни. У зв’язку з цим відкриваються нові великі можливості для українсько-шведського співробітництва в галузі екології та впровадження технологій захисту навколишнього середовища.
Однак для розвитку співпраці між підприємствами малого і середнього бізнесу України та Швеції бракує, на мою думку, адекватного підходу до малого підприємництва з боку українського політикуму. Ще з часів СРСР традиційно акцент ставиться на підтримці великих фабрик, заводів, землеволодіння. Проте у Швеції основу суспільства складають маленькі та середні підприємці, середній клас — і це дуже важливо. Ми бачимо, що менталітет українців поступово міняється, однак хотілося б дещо пришвидшити цю тенденцію, що допоможе як Україні, так і нашим відносинам з нею.
У шведських бізнесменів є також зацікавленість у аграрному секторі України. Але прямим інвестиціям зі Швеції у цю сферу (втім, як і в інші галузі) перешкоджає нестабільність принципів законодавчого регулювання. Постійні зміни законодавства, а також недостатній розвиток судової системи і виконання законів відлякують інвесторів від українського ринку.
Тому сьогодні Швеція співпрацює з Україною переважно через гранти, сприяючи розвиткові різних державних сфер України. Зокрема, ми виділили кошти на якісний та ефективний аудит державного бюджету України, оскільки для політиків і суспільства загалом важливо знати, як використовуються гроші, і чи відповідає це передбаченим статтям.Подібна робота вже проводилася разом із Міністерством економіки, Кабінетом Міністрів України.