ШВЕЙЦАРІЯ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРОСТОРI
Сто років тому Швеція належала до бідних аграрних країн, основним джерелом існування яких було сільське господарство. Тоді індустріалізація тільки-но починалася. Перетворення Швеції у сучасне індустріальне суспільство відбулося завдяки тому, що наша країна має значні (на загальноєвропейському рівні) запаси природних ресурсів: деревини, залізної руди, гідроенергії. Ці ресурси, використовувані для виробництва лісоматеріалів, паперу і чавуну, заклали основу орієнтованої на експорт промисловості Швеції. Iнвестиції в галузі, що базуються на сировинних матеріалах, використання гідроенергії, електрифікація та розширення залізничної і телефонної мереж привели до підвищення попиту на продукцію машинобудування та зумовили появу великих компаній.
Ще до початку Другої світової війни завдяки наявності сировинних матеріалів, кваліфікованих кадрів та інноваційних талантів Швеція спромоглася досягнути рівня Великобританії за таким показником, як доход на душу населення. Оскільки участі у війні нашій країні вдалося уникнути, її промисловість та інфраструктура виявилися неушкодженими, а відтак 50—60-ті роки характеризувалися швидко зростаючим добробутом шведів. Виріс попит на автомобілі, побутові товари тривалого користування й інші споживчі товари. Витрачалися великі кошти на житлове будівництво і створення державної системи забезпечення соціального добробуту.
Звичайно, у сучасній економіці Швеції ліс, залізна руда і вироблювані з них напівфабрикати грають уже другорядну роль, а провідне місце належить машинобудуванню, електротехніці й електроніці. Однак Швеція, як і раніше, залишається одним із найбільших у світі виробників та експортерів залізної руди, якісної сталі, пиломатеріалів і целюлозно-паперової продукції.
До середини 1970-х років економіка Швеції розвивалася винятково високими темпами, поступаючись лише Японії. Можна вважати, що високі темпи росту були значною мірою досягнуті завдяки розвитку шведських промислових підприємств, які вже на ранньому етапі зрозуміли важливість присутності на зовнішніх ринках.
Варто відзначити, що сьогодні економіці країни властивий дуже високий ступінь монополізації. У провідних галузях промисловості, судноплавстві, банківській справі переважають великі концерни, як-от: «SKF», «ACEA», «Erіcsson», «Electrolux», «SAAB-Scanіa», «Volvo Group». Ці й багато інших фірм знаходяться в тісному зв'язку з великими банками. Особливістю є зосередження значних капіталів у руках окремих сімейств. Наприклад, сімейство Валленбергів контролює компанії, біржова вартість яких перевищує 1/3 акціонерного капіталу всіх зареєстрованих на біржі фірм.
Високий рівень концентрації промислового виробництва та капіталу у Швеції став одним із важливих факторів, що сприяв збільшенню витрат на науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки (НIОКР). Шведські багатонаціональні компанії входять у число підприємств із найбільш наукомістким виробництвом у світі, і за минулі роки основна частина цих НIОКР припадала саме на Швецію.
Протягом багатьох років наші промислові компанії є найактивнішими міжнародними інвесторами, про що свідчить такий показник: частка ВНП на душу населення у Швеції дорівнює $23 540 — 14 місце у світі. Сьогодні 60% працівників, зайнятих у шведських багатонаціональних компаніях, працюють за межами Швеції.
Серед найважливіших особливостей економіки Швеції слід назвати її «яскраво виражену експортну спрямованість»: на зовнішньому ринку реалізується близько 25% валового національного продукту і понад 30% промислових товарів. Водночас, країна сильно залежить від імпорту, за рахунок якого покривається до 25% потреб Швеції в товарах і послугах. Це можна пояснити процесами інтеграції, що відбуваються в Європі.
Чимало людей, серед них і українців, думає, що економіка Швеції є державною, особливо, коли йдеться про «шведський соціалізм». Однак нам, шведам, цей вираз, який усі пам'ятають ще від радянських часів, ні про що не говорить. Поглянувши крізь історію на розвиток шведської індустрії, можна побачити, що вона завжди була приватною. Звичайно, держава має майно, але його частка не перевищує 10% індустрії. За традицією, переважно державними були такі галузі економіки, як лісництво, електроенергетика. Нині залишається державною певна частина рудовидобування. Шведський державний сектор найбільш розвинутий у сфері соціальних послуг.Наприклад, у таких галузях, як охорона здоров'я, освіта, соціальне страхування, що становлять половину сфери послуг, частка держави дорівнює близько 90%.
Загалом майже 85% усіх шведських компаній з числом зайнятих понад 50 людей належать приватному капіталу. Iнша частина припадає на державу і кооперативи. До речі, починаючи з 1965 року, частка кооперативного майна є досить сталою.
Водночас, необхідно завважити, що державне власництво у Швеції базується на тих самих ринкових економічних принципах, що і приватне власництво. Iншими словами, держава діє стосовно малих підприємств, акціонерних компаній, а також отримання прибутку для держпідприємств на засадах ринкової економіки.
Останнім часом держава прагне усунути міжвласництво, передати свою частку у приватні руки. Цей процес, який дістав назву «дерегуляція», досить активно сьогодні проходить у Швеції. У результаті частка приватної індустрії збільшується, а державної власності — зменшується. Понад те, питання стосовно розвитку суспільства Швеції шляхом державного власництва взагалі ніколи не стояло. Політика наша є така, що уряд бажає контролювати, стимулювати виробництво не через власництво, а через регуляцію законів і добровільні угоди на ринку праці.
Таким чином, існуючу у Швеції економічну систему можна охарактеризувати як змішану економіку, що поєднує основні форми власності: приватну, державну, кооперативну.
Податкові ставки у Швеції, відверто кажучи, не низькі, а податкова база досить широка.
Податкова система
Податкова система Швеції містить значну кількість прямих та непрямих податків і різних зборів. Найважливішими прямими податками є місцевий та національний податок на прибуток і національний податок на капітал. Національний податок на прибуток стягується з резидентів із усього доходу, а з нерезидентів — з доходів, отриманих зі шведських джерел. Компанія вважається податковим резидентом, якщо вона утворена (зареєстрована) у Швеції чи має постійне представництво на її території. Ставка податку на прибуток корпорацій встановлена в розмірі 28%. Не існує ніяких місцевих податків для корпорацій.
Підприємці також сплачують значні кошти у фонди медичного й пенсійного страхування, на забезпечення інших соціальних гарантій працівників. Роботодавець зобов'язаний виплачувати внески в соціальні фонди за своїх працівників (резидентів Швеції) у розмірі 32,82% валової заробітної плати, включаючи вартість додаткових виплат і пільг.Громадяни ЄС, що працюють у Швеції, керуються законодавчими актами ЄС.Знижена ставка внесків у розмірі 21,39% установлена на підприємницький і трудовий доход громадян, вік яких перевищує 65 років. У деяких сільських північних районах Швеції діюча ставка може бути знижена на 5—10%. Попри те, що велику частину податку в соціальні фонди сплачує роботодавець, працівник, вік якого не перевищує 65 років, також повинний сплачувати внески на індивідуальне медичне страхування — 3,95% і пенсійне забезпечення — 1%.
Вагома роль у доходах бюджету різних рівнів належить прибутковому податку з громадян. Фізичні особи вважаються резидентами Швеції для цілей оподатковування, якщо вони присутні в країні понад 183 дні у рік. Резиденти Швеції зобов'язані сплачувати національний і муніципальний прибутковий податок на доход, отриманий як у Швеції, так і за її межами, а нерезиденти — тільки з доходів, отриманих на території Швеції.
Доход у розмірі не більше 209 100 шведських крон обкладається муніципальним податком за ставкою приблизно 32%. Якщо доход перевищує названу суму, з нього стягується ще національний податок у розмірі 25%. Таким чином, максимальна ставка прибуткового податку (муніципального й національного) — 57%.
Доход від капіталу обкладається окремо за ставкою 30%.
Доходи від непрямих податків фактично повністю спрямовуються до державного бюджету. Основними з них є податок на додану вартість та акцизні збори (їх налічується 16 видів). Швеція підписала договори про уникнення подвійного оподаткування ПДВ із 60 країнами світу. Система обкладання податком на додану вартість (ПДВ) у Швеції подібна до тієї, що існує всередині ЄС.Підприємство, що має обороти, які підлягають обкладанню ПДВ, у розмірі понад 1 млн. шведських крон, повинне бути зареєстроване в місцевих податкових органах як платник ПДВ. Звичайна ставка ПДВ — 25%. Знижена ставка — 12% на продукти харчування і туристичні послуги. Низька ставка — 6% на газетні видання.
Якщо порівняти шведський рівень податків з українським, то можна побачити, що сьогодні рівень оподаткування у Швеції навіть вищий, ніж в Україні. Однак у шведській системі є чимало переваг, яких бракує у вашій країні. По-перше, всі громадяни та підприємства Швеції наділені рівними правами, і немає такої кількості винятків, що існують наразі в Україні. По-друге, система оподаткування у Швеції прозора, зрозуміла та стабільна, хоч ставки податків можуть знижуватися за вимогами часу. По-третє, і найважливіше: кожен швед знає, куди використовуються його податки, може контролювати виплати і впливати на рішення Уряду щодо витрачання грошей, які отримуються з доходів. I це дуже важливо для того, щоб суспільство мало довіру як до влади, так і до податкової системи. Я вже зазначав, що основними напрямами витрат державного бюджету є утримання таких сфер, як охорона здоров'я та соціальне забезпечення. I пересічний швед, який сплачує занадто високі податки, розуміє, що він отримає гарантоване медичне та пенсійне забезпечення.
Основними характеристиками банківської сфери Швеції є високій ступінь стабільності та концентрації банківського капіталу.