Основна відмінність перевірки від оцінки фактичних даних полягає в тому, що перевірка здійснюється як за допомогою практичних (оперативно-розшукових, слідчих і судових дій), так і логічним шляхом.
Перевірка фактичних даних, отриманих в результаті оперативно-розшукової діяльності, здійснюється шляхом співставлення легалізованої інформації з негласною, яка не може бути використана у кримінальному судочинстві (агентурні повідомлення, відомості спеціальних інформаційно-пошукових систем “Скорпіон”, “Оріон”, матеріали служби кримінального пошуку, оперативно-технічних підрозділів тощо). Результатом доказової перевірки є отримання даних, доповнюючих інформацію, що перевіряється, які виключають та пояснюють неповноту, суперечливість інформації, що перевіряється, необхідність проведення повторних оперативно-розшукових заходів та процесуальних дій. Іншими словами, у зазначеній формі відбувається з’ясування змісту отриманої інформації, а через нього – уточнення і розвиток знання про факти і обставини, що мають значення для діяльності органу дізнання, слідчого у досудових стадіях.
Оцінка ж матеріалів оперативно-розшукової діяльності та їх джерел супроводжує кожен крок осіб і оперативних підрозділів по збиранню і перевірці доказової інформації та їх джерел. Як окремий самостійний елемент процесу виявлення, збору і фіксації фактичних даних в ОРД – оцінка – чітко проявляється тоді, коли необхідно прийняти (а у випадках, передбачених законодавством, і письмово обгрунтувати) рішення – проміжне, етапне або підсумкове для окремої стадії кримінального процесу або для всього провадження кримінальної справи від порушення до відновлення кримінальної справи за нововиявленими обставинами.
До змісту оцінки матеріалів, отриманих при здійсненні ОРД, входить встановлення їх достовірності, належності, допустимості та достатності для вирішення як окремих питань – порушення кримінальної справи, затримання підозрюваного тощо, так і оперативно-розшукового забезпечення розслідування злочину у стадії попереднього розслідування, а можливо і у стадії судового розгляду.
Достовірність оперативно-розшукових даних означає, що вони вірно й адекватно відображають матеріальні й нематеріальні сліди, що зафіксовані на відео-, кіно-, фотоплівці; результати розвідувального опитування громадян, візуального спостереження, прослуховування телефонних переговорів тощо.
Належність фактичних даних визначається їх придатністю для встановлення наявності чи відсутності обставин скоєння злочину, його кваліфікації відповідно до норм кримінального закону (“забарвлення” справи оперативного обліку), а також інших обставин, що мають характер допоміжних або супутних по відношенню до розслідуваної кримінальної справи.
Допустимість даних визначається можливістю легалізувати, тобто надати законної сили джерелам їх отримання, умовам і способам одержання. Наприклад, виявлення знарядь вчинення злочину шляхом негласного оперативного огляду, в подальшому – процесуальне вилучення шляхом обшуку чи виїмки; встановлення осіб, які вчинили злочин, пред’явлення для впізнання потерпілому, встановлення особливих прикмет, а також слідів злочину, слідче або медичне освідування тощо.
Достатність фактичних даних визначається тоді, коли у сукупності вони уможливлюють встановлення всіх передбачених законом обставини оперативно-розшукового документування на тому рівні знання про них, який необхідний для прийняття правильного рішення про реалізацію або легалізацію оперативно-розшукових матеріалів.
Повнота оперативно-розшукових даних є достатньою тоді, коли оцінка відомостей, що наявні в них, здійснюється шляхом зіставлення цих відомостей зі змістом процесуальних джерел інформації – показань обвинуваченого, свідків, потерпілого, учасників очної ставки, впізнання тощо.
При перевірці та оцінці фактичних даних, отриманих в результаті оперативно - розшукової діяльності з грубим порушенням норм чинного оперативно - розшукового законодавства, конституційних та інших прав громадян, а тим більше, якщо вони отримані в результаті злочинного порушення нормативно-правових норм, що визначають умови й порядок збирання і перевірки оперативно-розшукових даних та їх джерел, завжди викликає сумнів стосовно їх достовірності та недопустимості для використання в кримінальному процесі.
Оперативно-розшукова діяльність, як і будь-яка пізнавальна діяльність, спрямована на виявлення нових елементів – оцінку отриманих даних, пошук та фіксацію додаткової інформації, перевірку версій, легалізацію негласних даних тощо. Природно, що майже завжди уявлення про обставини неочевидного злочину спочатку є поверховим, відривочним і тільки у процесі подальших оперативно-розшукових заходів стає більш точним і повним, так само як і відсутність уявлення про особу, яка вчинила злочин, закінчується її встановленням та викриттям.
Кримінально-процесуальне та оперативно-розшукове законодавство визначає, що оперативно-розшукові заходи та слідчі дії, спрямовані на збирання доказів та їх джерел, є виключно компетенцією осіб, які здійснюють процесуальну та оперативно-розшукову діяльність.
Цілком закономірно, що законодавець знайшов правильний шлях загального визначення тактичних способів збирання фактичних даних, надавши право оперативним підрозділам самостійно визначати тактику того чи іншого способу збору, механізму фіксації оперативно-розшукової інформації.