По-друге, злочинність досліджується в рамках більш загальної системи – суспільства. Виявляються зовнішні зв’язки злочинності з різними характристиками суспільства, виділяються головні.
Злочинність розглядається в цьому аспекті у взаємозв’язку з іншими негативними соціальними відхиленнями (пияцтвом, наркоманією, тіньовою економікою тощо) і у цьому випадку нерідко її аналіз здійснюється в рамках виділення такої системи, як “соціальні відхилення”. Вона також розглядається у зв’язку з економікою, політикою, іншими сферами життєдіяльності.
Історичний метод.
Забезпечує вивчення злочинності в історичному розрізі, в русі. При аналізі злочинності береться, як правило, тривалий період, який дозволяє виявити стійкі характеристики та тенденції злочинності, а також її взаємозв’язку з іншими явищами.
В останні роки в науці виділяють декілька періодів, які відображать різні етапи життя українського суспільства: соціалістичний різних періодів, періоди перебудови та реформ.
При вивченні регіональних відмінностей злочинності застосовується порівняльно-історичний метод як різновидність історичного. При цьому здійснюється:
а) порівняння однотипних явищ на протязі одного і того ж періоду (наприклад, злочинності серед неповнолітніх, у різних регіонах);
б) порівняння одних і тих же характеристик у різні періоди в кожному із регіонів.
Порівняльний метод.
Порівнюється злочинність у різник державах, різних регіонах країни, злочинність осіб різної статі, віку, соціального положення і т.д. При цьому з’являється можливість стримати нові дані про причини злочинності, оскільки відмінності злочинності відображаються на відмінностях соціально-економічних та інших характеристик держав, регіонів тощо.
Динамічні та статистичні методи.
Ці методи дають різні знання. Динамічні закономірності – це закономірності розвитку. Їх застосування веде до виявлення причинних залежностей.
Статистика, знаходячи та оцінюючи загальні властивості, встановлює загальні статистичні закономірності, які грунтуються на дії закону великих чисел, але не пояснює внутрішнього механізму формування закономірностей, не вичленовує причинних залежностей.
Пошук статистичних закономірностей здійснюється шляхом знаходження та оцінки загальних властивостей явищ.
При статистичному дослідженні використовуються узагальнені показники, до яких пред’являються такі основні вимоги:
1) Сукупність як об’єкт вивчення повинна бути однорідною за складом
(не можна, наприклад, порівнювати так звану тяжку злочинність, яка реєструвалась до внесення змін у закон і містила більше діянь, які входять до складу тяжких, і також злочинність після внесення цих змін);
2) Досліджувана сукупність повинна бути досить масовою, оскільки на
результат тоді можуть вплинути випадкові відхилення. Тому кримінологи не аналізують злочинність у розрізі місяців року, по кварталах.
У процесі дослідження нерідко застосовується вибіркове спостереження, але при цьому важливо забезпечити отримання представницьких (репрезентативних) даних.
4. Застосування в кримінології конкретно-
соціологічних методів.
Конкретно-соціологічні методи – це методи вивчення соціальних явищ в їх конкретному проявленні в конкретних умовах місця та часу. Цей комплекс методів включає такі:
1) визначення документів;
2) опитування у формі анкетування та інтерв’ю;
3) спостереження (внутрішнє та зовнішнє);
4) експеримент.
Вивчення документів.
Розробляються програми вивчення кримінальних справ чи інших документів (заяви про злочин, статистичні звіти, т.д.). Відповідні результати вивчення обробляються, і на їх основі робляться висновки про існування певних закономірностей.
Метод опитування.
Опитування проводяться або заочно (анкетування), або очно (інтерв’ю). У першому випадку розробляється анкета з переліком питань. Питання можуть носити закритий характер, коли, наприклад, після питання ставляться варіанти відповідей: тільки “так”, “ні”, “не знаю”. “Відкрите” питання передбачає, що відповідь на нього може бути дана в будь-якій формі. Такі питання досить важкі для опрацювання. Їх в основному використовують на початковому етапі дослідження, коли не можна передбачити всі можливі варіанти відповідей.
Як правило, в кримінологічних дослідженнях виправдовує себе так зване анонімне опитування, коли опитуваний не зазначає свого прізвища та адреси. Але це не виключає наявності в анкеті питань про вік, стать і т.п. даних.
Інтерв’ю являє собою бесіду з особою, яка вчинила злочин, а також з іншими особами.
Інтерв’ю відрізняється від інших видів спілкування наступним:
- це зустріч віч на віч;
- це не простий обмін інформацією, а розмова, якій властиві динаміка та пластичність;
- відсутня зверненість між учасниками (один учасник інтерв’ює іншого, а інший відповідає на його запитання, але сам їх не задає).
Спостереження.
Цей метод має декілька видів. В кримінології сфера спостережень та їх варіанти мають деяку специфіку порівняно із спостереженнями у соціологічному дослідженні.
Виділяють три основні ролі спостерігача (види спостереження):
1) спостерігач – учасник будь-якої діяльності (за діяльністю чи за її учасникам він веде спостереження);
2) власне спостерігач (який виявляє себе у спілкуванні з тими суб’єктами, за діяльністю яких він повинен спостерігати);
3) включений спостерігач (влаштовується на роботу в організацію або знаходиться десь, не виявляючи себе як спостерігач не бере участі у тій діяльності, за якою спостерігає, але ніби з боку веде таке спостереження).
Експеримент.
Експеримент – це такий метод дослідження, при якому відбувається послідовна фіксація стану об’єкта та контроль за цим станом, який змінюється під впливом деяких факторів, що управляються експериментатором.
В кримінології сфера експерименту обмежена у двох відношеннях.
З одного боку, недопустимо провокувати злочин. Дослідник не звільняється від кримінальної відповідальності за співучасть у злочині у ролі посібника, співвиконавця, т.п. З іншої сторони, заходи по боротьбі зі злочинністю повинні базуватись на законі, загальноприйнятих нормах моралі та не порушувати права та свободи.
В кримінології виділяють також методи прогнозування. Їх поділяють на фонові та профільні. Фонові методи створюють необхідну інформаційну базу для використання вище перерахованих методів дослідження в кримінології.
Профільні – це методи моделювання, експертних оцінок.
Як образно відзначив І.В.Бестужев – Лада, прогнозування – “це не висловлювання про майбутнє, а систематичне дослідження розвитку того чи іншого явища та процесу за допомогою засобів сучасної науки”.
Методика кримінологічного дослідження.
На практиці вказані вище методи застосовуються в сукупності. Причому їх кількість та види залежать від предмета, об’єкта та мети дослідження. Коли розробляється програа дослідження, виділяються такі групи питань:
1) формування проблеми, опис її стану з врахуванням аналізу літератури
та результатів попередніх досліджень, обгрунтування необхідності її дослідження;
2) мета та завдання дослідження;
3) гіпотези;
4) методика дослідження та методики узагальнення отриманих даних.
Узагальнення здійснюється, як правило, за такою схемою:
- відбувається опрацювання відомостей, отриманих у результаті
вивчення статистичних даних чи опитування;
- викремлюється емпіричний факт на базі отриманих данних;
- за емпіричним фактом слідує теоретичний факт.
У результаті аналізу емпіричних фактів робляться теоретичні висновки
про закономірності злочинності в певних умовах.
Досить перспективними в кримінології можуть бути методи моделювання, які застосовуються у ході досліджень у теперішній час.
Взагалі від методів, які використовуються під час досліджень, залежать їх результати, глибина проникнення в закономірності злочинності, її причини та умови, що їй сприяють.
Надійна методика необхідна при вирішенні проблем організації боротьби зі злочинністю, оцінки ефективності попереджувальних, правоохоронних ті інших заходів, що застосовуються при цьому.
Тема № 2.
Злочинність
(заняття 1)
1. Злочинність як об’єкт кримінального вивчення.
Злочин можна розглядати і з позиції кримінального права, і з позиції кримінології.
При кримінологічному підході злочин аналізується, по-перше, одночасно у контексті умов зовнішнього для людини середовища та характеристик самої людини; по-друге, не як одномоментний акт, а як певний процес, що відбувається у просторі та часі.
Ці два аспекти аналізу мають не лише теоретичне, але й практичне значення. Кримінально-правовий аналіз злочину дозволяє виявити систему ознак, необхідних для визначення того, що особа вчинила діяння, передбачене конкретною нормою кримінального закону, і підлягає кримінальній відповідальності у відповідності з нею.
Кримінологічний підхід спрямований на виявлення причин та умов злочину, особливостей характеристик особи, яка вчинила злочин, соціальних наслідків злочинної поведінки.
Закон вимагає дослідження злочину в єдності його кримінально-правової та кримінологічних характеристик. Стаття 65 Кримінально-процесуального кодексу України (у подальшому –КПК) в числі обставин, що підлягають доказуванню при проведенні дізнання, попереднього розслідування та розгляду справи в суді, вказує і такі, як мотиви злочину, обставини, що характеризують особистість обвинуваченого, а також причин та умови вчинення злочину.
Механізм злочинної поведінки.
При розгляді механізму злочинної поведінки зовнішнє для особи середовище та її особистості властивості визначаються у взаємодії, беручи до уваги всі етапи кримінальної поведінки: