Але найважливішою є проблема створення єдиного загальноєвропейського центрального контрагента (а single European CCP). Справа в тому, що фрагментована західноєвропейська розрахунково-клірингова система дуже перенапружена. Тому необхідно терміново зменшити зайві фінансові потоки та спробувати уникнути системної кризи. Багато регулятивних організацій створюють зараз спеціальні робочі групи для вивчення цих проблем. Європейські уряди виступають за створення панєвропейського ринку капіталів, встановивши в плані розвитку фінансових послуг в ЄС (EU's Financial Services Action Plan) термін (2005 р.) для усунення всіх регуляторних бар'єрів на шляху до цієї мети. Найкоротший шлях до цього – в створенні єдиного загальноєвропейського ЦКА. Справа в тому, що реальною перевагою для клієнтів може бути лише зменшення витрат на кліринг, а цього можна досягти лише у разі використання ЦКА, який буде функціонувати як посередник і «кліринговий будинок» між покупцем і продавцем. За такого підходу об'єднання торгових майданчиків буде додатковим елементом реформи, що дає змогу завершити дублювання інвестиційних операцій, а також операційних і адміністративних витрат.
Ще 6 грудня 2000 р. Європейський фондовий форум опублікував проект створення такої організації. Проект закликав до негайних кроків щодо створення єдиного загальноєвропейського ЦКА, який надаватиме клірингово-розрахункові послуги на європейському ринку капіталу, передбачаючи, що за основу будуть взяті такі принципи:
· ринок «оптових» операцій із капіталом концентрує всі розрахунки, включаючи кліринг і заліки (netting) в одній установі, що має забезпечити значну економію адміністративних витрат;
· користувачі будуть мати більшість у правах власності та управлінні такою структурою;
· тарифи на послуги такої структури відображатимуть собівартість послуг.
Проект передбачає пріоритетність створення такого ЦКА для обслуговування ринку корпоративних акцій, але надалі він має охопити своїми послугами операції з усіма цінними паперами та їх похідними. В 1975 р. Комісія США з цінних паперів провела відповідні дослідження, які підтвердили, що консолідація семи клірингових палат, які тоді були, в одну єдину дає змогу розраховувати на економію більш ніж 60% витрат. За експертними оцінками, для Європи така економія може становити близько 1 млрд. євро в рік.
Скорочення витрат і обсягів розрахункових операцій (за рахунок уникнення їх дублювання) – це не єдині переваги, яких очікують від створення єдиного ЦКА. Багато мільйонів можна зекономити за рахунок зменшення капітального ризику внаслідок так званого «портфельного ефекту». Справа в тому, що клірингові палати стягують маржу і беруть заставу від учасників розрахунків для того, щоб покрити ризик невиконання ними своїх зобов'язань із платежу (дефолта default). Тому фрагментована розрахунково-клірингова структура приводить і до фраґментації заставних пакетів (у кожному фінансовому інструменту і кожній країні), а їх концентрація в одного центрального контрагента значно підвищить ефективність їх використання.
Успішний розвиток загальноєвропейського ЦКА потребує забезпечення приходу операцій з фондових бірж, а отже, взаєморозуміння і співпраці з останніми. Крім цього, нині не має загальноєвропейського регуляторного режиму для клірингових палат (на відміну, наприклад, від банків або інвестиційних компаній), і навряд чи без нього зможе існувати єдиний ЦКА. Звичайно, операційні компанії торгових майданчиків є власниками (або співвласниками) розрахунково-клірингових структур, що створює для них можливість отримання додаткового прибутку за допомогою штучного завищення цін на їх послуги (оскільки вони займають на ринку монопольне становище). Європейський фондовий форум виступає за те, щоб єдиний ЦКА був власністю його користувачів. Критики ж такого підходу аргументують свою точку зору тим, що подібні структури часто неконкурентоспроможні і втрачають стимул для інновацій. Така організація буде монополією, що зумовлюватиме постійні нарікання ринкового середовища, і ЕФФ залишиться лише сподіватися на те, що потенційні переваги змусять учасників ринку змиритися з таким становищем. Такої думки, зокрема, дотримуються П. Кент (Pen Kent) і Д. Фокс (Darren Fox) з Європейського фондового форуму. Хоч очевидно, що монополізація означає не лише можливість цінових або інших зловживань, а й недопустиму концентрацію ризику в одному місці. Тому дане питання навряд чи можна вважати закритим.
Ідея ЦКА була вдало випробувана в США, де ще з 1976 р. для місцевого центрального депозитарію депозитарно-трастової компанії (Depository Trust Company-DTC) функції ЦКА виконувала Національна корпорація клірингу цінних паперів (National Securities Clearing Corporation-NSCC). Ця корпорація створена свого часу шляхом об'єднання трьох реґіональних ЦКА і нині є найбільшою в світі з обслуговування корпоративних акцій. Опосередковано вона займає вагомі позиції і в сфері обслуговування операцій з іншими цінними паперами, бо є власником великих пакетів акцій інших ЦКА: 24% – в Урядовій корпорації клірингу цінних паперів (Government Securities Clearing Corporation), що обслуговує ринок урядових облігацій; 14% – у Корпорації клірингу цінних паперів ринків (Emerging Markets Clearing Corporation), що розвиваються, створеній для операцій з «облігаціями Бреді» (Brady bonds), а також 10% – у Корпорації клірингу іпотечних цінних паперів (MBS Clearing Corporation). У 1999 р. Корпорація об'єдналася з Депозитарно-трастовою компанією (у Депозитарно-трастову і клірингову корпорацію – Depository Trust & Clearing Corporation) і вже в листопаді почала виявляти інтерес до європейського ринку, створивши разом з Euroclear і Лондонською кліринговою палатою Європейську корпорацію клірингу цінних паперів (European Securities Clearing Corporation ESCC), що надає послуги ЦКА на ринку європейських урядових паперів. Тому є всі підстави вважати, що американці, які обслуговують клієнтів, котрі здійснюють операції по всьому світу, не зупиняться на цьому, а спробують глобалізувати функції ЦКА, наприклад, створивши клірингову палату для інших ЦКА, або повторити операцію зі створення спільного підприємства з іншими ЦКА, але вже на всесвітньому рівні.
Таким чином, резюмуючи короткий огляд новітніх тенденцій на фондовому ринку Європи, можна визначити найважливіші з них:
· сек’юретизація (securitisation) фінансових операцій з акцентом на розвиток корпоративних фінансових інструментів (передусім, акцій і їх похідних);
· активізація участі європейських фінансових інститутів у глобальних операціях (значною мірою під впливом американських конкурентів);
· інтеграція фондового ринку країн Європи (не лише в межах ЄС) і, як результат, міждержавна консолідація інститутів інфраструктури фондового ринку;
· комерціоналізація принципів діяльності організаторів фондової торгівлі;
· сегментація європейського фондового ринку, що посилюється за рахунок появи великої кількості нових національних ринків, які, прагнучи інтегрувати в загальноєвропейський економічний простір, на даному етапі змушені вирішувати проблеми свого становлення, чому й ризикують значно відстати (кількісно і якісно) від групи країн-лідерів.
Без усякого сумніву, європейський фондовий ринок переживає своїй «зоряний час», а результати трансформацій, що виникають, можуть на багато років вперед визначити його майбутнє.
Схема 1. Система європейських фондових бірж.
Джерело: Financial Times, 26.01.01., Europe reinvented. Separate section., pp.8–9.
Лондон і Франкфурт на фінансовому ринку Європи (млрд. євро)
| Лондон | Франкфурт | |
| Ринкова вартість акцій місцевих компаній, що котируються | 2.300,0 | 1.000,0 |
| Ринкова вартість акцій міжнародних компаній, що котируються | 4.400,0 | 31,0 |
| Ринкова вартість молодих компаній, що зростають | 7,0 | 38,0 |
| Вартість акцій, що знаходяться в управлінні інституційних інвесторів | 1.600,0 | 307,0 |
| Розмір ринку національних урядових облігацій | 443,0 | 732,0 |
| Розмір ринку міжнародних облігацій | 3,200,0 | 317,0 |
| Розмір ринку щоденних валютних оборотів | 637,0 | 94,0 |
| Розмір міжнародного банківського кредитування | 1.800,0 | 708,0 |
| Номінальний розмір щоденного обороту деривативів | 339,0 | 174,0 |
| Кількість контрактів з деривативами, що укладаються кожен день | 520.213 | 1.500.000 |
| Активи банківського сектору (в процентах до ВНП) | 128% | 145% |
| Кількість представлених іноземних банків | 555 | 280 |
| Чисельність персоналу, зайнятого в фінансовому секторі | 1000.000 | 175.000 |
Джерело: Institutional Investor, May 1999, p. 37.
[1] Financial Times, May 1, 2001, p. 9.
[2] Financial Times, Jan. 20, 2000, p.23.
[3] Financial Times, Jan. 28, 2000, FT Survey, p. I.
[4] Financial Times, Jan. 26, 2001, Europe reinvented. Section., p. 12.
[5] Ibid.
[6] Financial Times, Junes 28, 2000, FT Survey, p. II.
[7] Financial Times, Feb. 16, 2001. p. 2.
[8] Financial Times, Jan. 26. 2001, Europe reinvented. Separate section, p. 8.
[9] Financial Times, June 28, 2000, FT Survey, p. II.
[10] Institutional Investor, May 2000, p. 37
[11] Ibid, p. 35.
[12] Ibid., p. 39.
[13] Euromoney, February 2000, p. 125.
[14] Global Custodian/Winter 2000, p. 125.
[15] Ibid., p.68.
[16] Ibid., p.66.
[17] Ibid., p.74.
[18] Ibid., p.72.