Нарешті, "модель" збирається докупи і виступає як система рівнянь. У малих моделях є один або два десятки рівнянь. Сьогодні великі системи містять від кількох сотень до 10 000 змінних. Оскільки зовнішні і політичні змінні точно визначені (неселення, урядові видатки і ставки оподаткування, монетарна політика та ін.), то система рівнянь моделює важливі економічні змінні на майбутнє.
Часто прогнози бувають досить точними. Наприклад, рецесія 1990-1991 рр. була передбачена багатьма економічними прогнозистами. Правда інколи, особливо коли мають місце важливі зміни в політиці, прогнози не справджуються.
Поряд з основними змінами у фіскальній та монетарній політиці, із драматичними змінами в обмінному курсі долара і назріванням кризи зовнішньої заборогованості, ДРІ та інші прогнозисти не помітили глибокої рецесії і зростаючого дефіциту федерального бюджету. Цей досвід підкреслює, що прогнозування настільки мистецтво, наскільки і наука у нашому мінливому світі. Проте економічне прогнозування все ж існує. З року в рік підвищується процент справджуваних науково обгрунтованих прогнозів.
Загальну тривалість циклу вимірюють часом (місяць, рік і т.д.) між двома сусідніми вищими або двома сусідніми нижчими точками економічної активності.
За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі (малі) - коливання ділової активності 3-4 роки; середні - коливання ділової активності 7-11 років та великі (довгі хвилі) - з періодичністю 40-60 рр.
Короткі цикли.
Короткі (малі) цикли пов'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин.
Малі цикли розмежовуються грошовими кризами.
За змістом грошові кризи виступають як кризи сфери грошового обігу і кризи сфери кредиту.
Середні цикли.
Середні цикли (промислові цикли) пов'язані зі зміною попиту на засоби виробництва.
Матеріальною основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу.
Основною властивістю промислового циклу є коливання темпів зростання ВНП за період часу, коли економічна система проходить чотири фази: пожвавлення, підйом, бум, падіння (див. мал. І.2. - 1).
Тривалість падіння вимірюється часом між вищою і наступною нижчою точками ділової активності, а підйом - між нижчою і наступною вищою точками ділової активності.
Серед найважливіших причин циклічності в економіці більшість економістів називають коливання співвідношеннями між споживанням і інвестиціями.
Рецесія - падіння обсягу національного виробництва протягом 6 місяців і до року.
Депресія - падіння обсягу національного виробництва, яке супроводжується високим рівнем безробіття і триває декілька років.
Економічна криза характеризується:
- перевиробництвом товарів порівняно з платоспроможним попитом;
- падінням рівня цін внаслідок перевищення пропозиції товарів над платоспроможним попитом;
- скороченням обсягів виробництва;
- масовим банкрутством промислових банківських, торгових фірм;
- зростанням безробіття і скороченням номінальної заробітної плати;
- потрясінням кредитної системи та ін.
На відміну від цієї класичної схеми кризи, в Україні, як і в інших країнах СНД, має місце не криза надвиробництва, а криза недовиробництва. Тривалість фази падіння у західних країнах становить від 0,5 до 1,5 року, в Україні вона тривала 5 років. Глибина падіння ВНП і промислового виробництва у країнах Заходу навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, в Україні вона становила понад 25%.
Великі хвилі.
Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин (стрибок у лінії технічного прогресу), оновлення об'єктів інфраструктури.
Великі цикли (хвилі) мають дві фази:
І фаза - висхідна (25-30 рр.).
* Це довготривале піднесення, що виникає на базі революційних стрибків технології і масового її розповсюдження.
ІІ фаза - низхідна (20-25 рр.) ( її ще називають "великою кризою").
* Криза виникає тоді, коли стара структура економіки приходить у конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін. У цей період гостро проявляють себе кризи середніх та малих циклів.
Ми живемо в нелегкі часи. Багато хто з нас не розуміє і важко сприймає все, що відбувається. І це не дивно. Система координат, до якої всі звикли, втрачена , а нова народжується в муках, часто методом спроб і помилок, намагання повернутися до берега, від якого вже далеко відпливли й дістатися до якого вже неможливо.
Криза, яка переслідує українську економіку не була і не є неминучою. Багато країн перебували в подібній , навіть гіршій ситуації. І давно вже забули про неї, нічого особливого, надзвичайного не роблячи. Робили цілком прагматичні речі, звичайно, з певними нюансами, особливостями.
Наше життя за останні роки радикально змінилося, до того ж в гірший бік. Те, що було в Україні колись, сприймається сьогодні як недосяжний рай. Різко скоротилося виробництво. Валовий внутрішній продукт, - головний індикатор економічного стану держави, зменшився більш ніж на половину. В таких же обсягах скоротилося промислове виробництво і на 40 % - валова продукція сільського господарства.
Різко погіршився життєвий рівень абсолютної більшості населення. І так невисокі доходи нині стали взагалі жалюгідними. Середня зарплата становить лише п'яту частину зарплати 1991 року.
Очевидні негативні наслідки впливу кризового стану на бюджет. Його доходи різко зменшилися. В цих умовах на критичному рівні фінансуються потреби освіти, науки, культури, охорони здоров'я, оборони, забезпечуються виплати пенсій, стипендій, допомог.
Окремі показники економічного стану України в 1992-1997 рр., (%)
| Економічні показники |
1992 |
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 | 1997 до 1998 |
| Валовий внутрішній продукт | 90, 1 | 85,8 | 77,1 | 87,8 | 90,0 | 96,8 | 45,6 |
| Промислове виробництво | 91,0 | 92,6 | 71,8 | 87,3 | 94,9 | 98,2 | 49,2 |
| Валова продукція сільського господарства | 95,2 | 103,6 | 82,8 | 97,9 | 73,7 | 91,3 | 59,0 |
| Інфляція | 2106,0 | 10255,0 | 501,1 | 281,7 | 139,7 | 110,1 | 646,9 тис. разів |
| Реальна заробітна плата | 62,0 | 48,1 | 83,2 | 104,6 | 87,1 | 98,9 | 22,4 |
Економіка України має всі ознаки затяжної економічної кризи, яка досягла в останні місяці 1993 р. і особливо 1994 р. катастрофічного рівня. Вихід з неї, зупинення падіння виробництва й поступове поліпшення ситуації - проблема, що хвилює сьогодні все населення країни.
Аналіз стану промислового виробництва та сировинної бази свідчить про продовження і посилення падіння виробництва.
Найнебезпечнішим явищем останнього часу є криза неплатежів у результаті якої підприємства не мають оборотних засобів для нормальної роботи: виробництво впало до критичної позначки і в ряді випадків вже перевищило її.
Сьогодні цілком очевидно, що економічна безпека є визначальним компонентом загальної безпеки суверенної України. Саме у сфері економіки країна перебуває за багатьма параметрами біля критичної межі.
Після розвалу СРСР майже у всіх постсоціалістичних державах розпочалися процеси реформ, спрямованих на створення ринкових відносин. Криза, в якій опинилася економіка України, змушує обернутися на пройдений шлях і зробити бодай попередні висновки.
На загальному фоні економічної фінансової, соціальної кризи тривало вивезення капіталу за кордон (за різними оцінками, 20-25 млрд. дол. щороку); закупівля валюти населення становить - 15-18 % від загальних грошових доходів.
Серед ключових причин ситуації, що склалася, багато які з російських авторів відзначають насамперед низький рівень державного регулювання економіки. На їхню думку, автори курсу невдалих реформ, руйнуючи систему державного регулювання, переоцінили роль саморегулювання у ринковій економіці, що було величезною помилкою. Навіть у країнах з усталеною ринковою економікою роль держави не тільки зберігається, а й зростає.
Місія будь-якої держави ґрунтується на виконанні п'яти найголовніших завдань, без чого неможливим є сталий всеохоплюючий розвиток, який веде до скорочення бідності:
- утвердження основ законності;
- підтримання збалансованого політичного становища, забезпечення макроекономічної стабільності;
- фінансування базових соціальних послуг та інфраструктури;
- підтримка незахищених груп населення;
- захист навколишнього середовища.
Однобічний підхід до державного регулювання призвів до спаду виробництва і, як наслідок, зубожіння населення, зростання соціальної напруженості.