У роботі зі школярами викладач повинний уміти чітко і грамотно висловлбвати свої думки, уважно спостерігати за класом, почувати його і знаходити з ним спільну мову, правильно використовувати наочні прилади й ілюструвати матеріал. Для успішної роботи кожен педагог повинний:
- досконально знати матеріал дисципліни в обсязі програмних вимог, а також основні положення педагогіки і психології школи;
- володіти методикою підготовки і проведення відповідних видів практичних занять;
- чітко, ясно і грамотно висловлювати свої думки;
- мати уявлення про зміст і обсяг матеріалу, який викладається по суміжних дисциплінах, і про місце фізичної культури в загальній системі підготовки фахівця;
- вести наукову працю і володіти сумою практичних навичок, необхідних фахівцю для ведення навчальної дисципліни;
- знати сучасний рівень науки і поточну літературу в обсязі практичних занять;
- представляти загальний розвиток і тенденції у фізкультурі і спорті;
- проводити консультації в межах курсу практичних занять.
Метою фізичного виховання у школі є формування фізичної культури школяра, невід’ємного компонента загальної культури майбутнього фахівця, здатного реалізувати її в навчальній, соціально-професійній діяльності й у родині.
Курс фізичної культури передбачає рішення наступних задач:
- включення школяра в реальну фізкультурно-спортивну практику по творчому освоєнню фізичної культури, її активного використання у всебічному розвитку особистості;
- сприяння різнобічному розвитку організму, збереженню і зміцненню здоров’я, підвищенню рівня товариськості, фізичної підготовленості, розвитку професійно-важливих фізичних якостей і психомоторних здібностей майбутніх фахівців;
- оволодіння системно упорядкованим комплексом знань, що охоплюють філософську, соціальну, природонаукову і психолого-педагогічну тематику.
- формування потреби школярів у фізичному самовдосконаленні і підтримці високого рівня здоров’я через свідоме використання всіх організаційно-методичних форм занять фізкультурно-спортивною діяльністю;
- формування навичок самостійної організації дозвілля з використанням засобів фізкультури і спорту;
- оволодіння основами сімейного фізичного виховання, побутової фізкультури.
Фізичне виховання у навчальних закладах проводиться протягом усього періоду навчання і здійснюється в наступних формах:
Навчальні заняття:
- обов’язкові заняття (практичні, теоретичні, консультації), що передбачаються в навчальних планах по всіх спеціальностях в обсязі трьох годин у тиждень і включаються в навчальний розклад протягом усього періоду навчання понад установлений педагогічний обсяг навчального навантаження;
- консультативно-методичні заняття, спрямовані на створення для школярів методичної і практичної допомоги в організації і проведенні самостійних занять фізкультурою;
- індивідуальні заняття для школярів, що мають слабку фізпідготовку чи відстають в оволодінні навчальним матеріалом, що організуються за особливим розкладом протягом навчального року, канікул.
Позашкільні заняття:
- фізичні вправи в режимі навчального дня (малі форми самостійних занять у виді комплексів “хвилина бадьорості” і подібних);
- заняття в секціях, неформальних групах і клубах по фізичних інтересах;
- масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи.
Комплексне використання усіх форм фізичного виховання повинне забезпечити включення фізкультури в спосіб життя школярів, досягнення оптимального рівня фізичної активності.
Для оцінки фізичного стану організму людини і його фізичної підготовленості використовують антропометричні індекси, вправи-тести і т.д.
Фізкультурно-художні свята.
Для фахівця фізкультурно-художнє свято – це комплексний захід, який включає в себе не тільки спортивні (змагання, показові виступи, конкурси, вікторини, ігри, лотереї та ін.), а й художні, мистецькі фрагменти.
Свята проводяться для відзначення видатних подій, знаменних історичних дат у житті людей.
Свято не має чітко визначеної форми, вона може змінюватися залежро від бажань учасників, самодіяльність яких не тільки реґламентуюється, а й заохочується. Водночас, свято має певні обряди, які дають йому стабільності. Тому кожне свято повинно мати свою, характерну обрядову структуру, яка надає йому оригінальності та неповторності.
Обряди – це соціальне явище, що являє собою комплекс символічних, традиційно закріплених умовних дій, спрямованих на оформлення певних подій у житті людей, держави, приурочених окремим етапам трудової діяльності та відзначенню певних календарних дат.
Слово “обряд” означає “приводити в належний вигляд (обряджати), впорядковувати, прикрашати”.
Мета обряду – за допомогою символів і символічних дій висловити, передати, закріпити традиційні для суспільства (соціальної групи) ідеї, ідеали, норми, цінності, зразки життєдіяльності, викликати в його учасників адекватні почуття, настрої, переживання.
До активної участі у святі залучаються всі учні, педагоги, батьки, громадські організації. При цьому активна участь у спортивних заходах не виключає участі в інших фраґментах свята, а заохочується його організаторами.
Спортивно-художні вечори.
Спортивно-художні вечори можуть присвячуватися різним подіям у житті колективу фізичної культури. Це може бути, наприклад, “Вечір спортивної слави”, присвячений підбиттю підсумків фізкультурної і спортивної роботи школи за рік. Вечори можуть присвячуватися високим досягненням команди або окремих спортсменів школи, проводитися за типом спортивно-художніх КВК, “нумо, хлопці”, “нумо, дівчата” тощо. У будь-яких випадках вони є ефективною формою реалізації ідеї синтезу спорту і мистецтва, спробою об’єднати спортивні заходи з художніми.
Завдання вечора – заохочення фізкультурників і спортсменів школи, пропаганда їхніх досягнень і розумного способу життя та залучення до систематичних занять фізичною культурою нових поколінь школярів.
Випуск стінної газети – загальношкільної, класної, предметного гуртка, сатиричної та інших. Така діяльність сприяє розвитку спостережливості, вміння аналізувати, визначати власну позицію щодо фактів і явищ життя.
Радіо- і телепередачі, художні фільми. У школах практикують спеціальні радіопередачі про всі аспекти її життя і тих, хто так чи інакше відзначився останнім часом. Шкільне радіо транслює репортажі з засідань учнівського комітету, комісії дисципліни і порядку, іншу інформацію.
Розділ 2. Організаційні форми виховної роботи.
2. 1.Поняття позакласної та позашкільної виховної роботи.
Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у позанавчальний час. Таку роботу називають позакласною та позашкільною.
Позакласна робота — різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи. Позакласна робота проводиться в позанавчальний час у вигляді занять з гімнастики, легкої атлетики, лижної підготовки та туризму, в секціях, гуртках.
Позакласна робота є добровільною, тому не повинна включати в себе обов'язкових видів змагань, обов'язкових звітових показників і документів. Навчальні плани позакласних занять також мають не примусовий, а рекомендований характер. Позакласні заняття повинні розвивати навики самостійної роботи школярів.
Позашкільна робота – освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.
Завдання позакласної та позашкільної роботи – закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування у них наукового світогляду, вироблення умінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.
Завдання основних напрямів всебічного розвитку особистості.
Всебічний розвиток людини, що є головною метою виховання, охоплює розумове, моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання в їх нерозривному зв”язку, взаємозалежності та взаємозумовленості. Кожен з цих напрямів має свій зміст і конкретні завдання.
Завдання розумового виховання.
1. Озброєння учнів знаннями основ наук.
2. Формування наукового світогляду.
3.Оволодіння основними мислительними операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація).
4. Вироблення вмінь і навичок культури розумової праці.
Завдання морального виховання.
1.Формування в учнів моральних понять, поглядів і переконань.
2. Виховання моральних почуттів.
3. Вироблення навичок і звичок моральної поведінки.
Завдання трудового виховання.
1. Психологічна підготовка особистості до праці.
2. Практична підготовка до праці.
3. Підготовка школярів до свідомого вибору професії.
Завдання естетичного виховання.
1. Формування естетичних понять, поглядів і переконань.
2. Виховання естетичних почуттів.
3. Виховання потреби і здатності створювати прекрасне в житті та мистецтві.
Завдання фізичного виховання.
1. Виховання здорової зміни, бажання спілкуватися про своє здоров”я, постійно займатися фізичною культурою і спортом.
2. Підготовка до захисту Батьківщини, оволодіння для цього прикладними видами спорту.
3. Підготовка до фізичної праці, виховання працездатності.
Позакласна і позашкільна робота будується на розглянутих раніше принципах виховання, проте вона має і свої специфічні принципи: