• багаторазово здійснювати спостереження, залучаючи інших осіб;
• збирати інформацію про предмет спостереження різними способами;
• використовувати для спостереження технічні засоби збору і фіксації Інформації;
• зіставляти результати спостереження з даними, одержаними шляхом лікарського контролю і самоконтролю;
• враховувати реакцію учнів І педагога на сам факт спостереження. Предметом педагогічних спостережень можуть бути:
• завдання, засоби, методи навчання І виховання, їх місце в структурі навчально-виховного процесу, відповідність завдань можливостям і бажанням учнів та ефективність їх вирішення;
• діяльність учнів і вчителя, їх поведінка, взаємостосунки, націленість на вирішення завдань занять;
• характер і величина фізичних навантажень, їх відповідність завданням занять, підготовленості учнів;
• володіння учнями технікою виконання вправ, передбачених навчальною програмою;
• елементи техніки та тактичні дії команд, їх ефективність;
• величини просторових переміщень учнів та приладів (амплітуда, дальність польоту тіла або приладу, швидкість бігу, довжина розбігу). У педагогічних дослідженнях використовують різні види спостережень. За обсягом вони можуть бути:
• проблемними, які охоплюють багато взаємозв'язаних явищ та велику кількість досліджуваних;
• тематичними, які мають вузькі рамки об'єкта спостереження, і є найпоширенішими. При цьому недопустима ізоляція об'єкта спостереження від навчально-виховного процесу. За програмою розрізняють:
• розвідувальними спостереження, які не мають чіткої програми (вона модифікується в ході спостережень І проводиться для розробки гіпотези та методики дослідження);
• основними, які жорстко регламентуються чіткими оцінками типу: "так" І "ні". Це дає можливість проводити їх опосередковано за допомогою помічників. За стилем спостереження можуть здійснюватись:
• "Із середини", коли дослідник є учасником педагогічного процесу (туристичного походу, спортивного тренування, фізкультурне—оздоровчого заходу тощо);
• "з боку", коли дослідник є лише свідком подій, що дає Йому можливість поверхово сприймати процес. За інформованістю учнів спостереження бувають:
• відкритими, якщо учні та вчитель знають про спостереження та їхню мету;
• "прихованими", якщо проводяться "інкогніто". У процесі їх здійснення треба докласти багато зусиль для подолання організаційних та етичних проблем. За часом проведення спостереження поділяють на:
• безперервними, якщо вони здійснюються від початку до кінця явища;
• частковими, якщо досліджується лише початок І кінець явища (наприклад, вивчається ставлення учнів до процесу фізичного виховання під впливом певних факторів)
Зрозуміймо, що кожне спостереження характеризується декількома ознаками, які, залежно від завдань його проведення, визначає дослідник.
Контрольні випробування проводяться для:
• визначення рівня розвитку фізичних якостей та фізичного розвитку І функціонального стану організму учнів;
• оцінки ступеня технічної І тактичної підготовки учнів, " порівняння підготовленості окремих учнів І їх груп;
• відбору для занять у ДЮСШ й участі в змаганнях;
• контролю якості тренування окремих учнів і їх груп;
• виявлення переваг та хиб засобів, методів і форм фізичного виховання;
• складання планів навчально-виховного процесу.
Контрольні випробування проводять за допомогою контрольних вправ (тестів), стандартизованих за змістом, формою та умовами виконання.
Певну систему використання контрольних вправ називають тестуванням. При цьому контрольні вправи можуть успішно використовуватись як засоби
фізичного виховання.
Обираючи і застосовуючи контрольні вправи, дотримуйтесь таких вимог:
• вправи повинні бути прості за технікою виконання і доступні учням;
• обрані вправи повинні мати об'єктивні показники виміру,
• контрольні вправи виконуються завжди в однакових умовах,
• тестування проводять на початку в процесі І в кінці дослідження Однією з форм контрольних випробувань е хронометрування занять, методику проведення якого нами вже було розглянуто.
Аналіз документальних матеріалів та опитування
Аналіз документальних матеріалів І опитування мають велике значення на етапі розвідки", оскільки за їх допомогою можна вивчати стан фізичного виховання та окремих його аспектів у практиці роботи школи, підходи І погляди на цей процес окремих категорій працівників галузі, учасників педагогічного процесу
У дослідженнях аналізують різні типи документів За способом фіксації інформації вони можуть бути
• друковані постанови І рішення, газетні статті, методичні розробки І рекомендації тощо,
• аудіо- і відеозаписи (первинні — з "натури" І вторинні),
• рукописні документи робочі плани, конспекти, графіки, щоденники, протоколи змагань тощо За типом авторства документи можуть бути
• державні закони, програми, Інструкції І розпорядження, вимоги, накази тощо,
• громадські рішення, Інструкції, рекомендації, статути, які мають особливе значення в Історичних дослідженнях,
• особисті конспекти, анкети, звіти, мемуари, які вимагають критичного погляду, зважаючи на їх суб'єктивізм
Ефективність опитування залежить від того, чи хоче і чи може респондент кваліфіковано, об'єктивно І щиро відповідати на поставлені запитання Тому в процесі проведення опитування варто спрямувати зусилля на те, щоб одержати правильні І повні відповіді
Найпоширеніші способи опитування анкетування, Інтерв'ю, бесіда
Анкетування — це метод одержання Інформації шляхом письмової відповіді респондентів на систему стандартизованих відповідей анкети
Інтерв'ю — це метод одержання Інформації шляхом усних відповідей респондентів на систему стандартних питань, що ставляться дослідником усно
Бесіда — це метод одержання Інформації шляхом двостороннього або багатостороннього обговорення питання, яке цікавить дослідника
Принципової різниці між видами опитування немає Інтерв'ю та бесіда проводиться за заздалегідь розробленим планом, який у процесі дослідження
може змінюватися шляхом поглиблення й уточнення ЦІ методи можуть використовуватися за малої вибірки обстежуваних
Найпоширенішим способом опитування є анкетування, оскільки воно
• є доступним основній масі дослідників,
• дозволяє охопити великий масив респондентів,
• робить можливою математичну обробку одержаних даних У наукових дослідження використовують різні види анкетування За об'єктом залучення розрізняють
• цілковите (суцільне) опитування, коли ним охоплюють всю генеральну сукупність обстежуваних,
• вибіркове, якщо до опитування залучаються окремі респонденти За способом спілкування використовують
• особисте, коли дослідник контактує з респондентами У свою чергу особисте анкетування може бути груповим І індивідуальним,
• заочне, яке, у свою чергу, може бути поштовим та роздаї ковим При цьому дослідник повинен вирішити проблему повернення анкет, для чого при роздачі чи висилці питальника треба персонально звертатись до респондентів, пояснити мету анкетування, вкласти в листа конверт зі зворотньою адресою, висловити готовність поділитися результатами опитування Анкета складається з трьох частин
• вступної, в якій вказується установа, від якої дослідник проводить опитування, визначаються завдання дослідження І його значення для теорії І практики фізичного виховання та роль респондента в цьому процесі, запевнення в анонімності (якщо анкета анонімна), правила заповнення І способи повернення анкети,
• основної частини, яка містить питання анкети,
• демографічної частини, яка включає паспортну характеристику респондента
При цьому питання основної частини з певною умовністю можна об'єднати у три групи
До першої групи (вони І застосовуються першими) входять питання, що ставлять за мету включити респондента в роботу, "розім'яти" його
До другої групи входять питання, спрямовані на вирішення завдань дослідження
Питання третьої групи допомагають деталізувати відповіді на попередні питання І контролювати правильність відповідей на попередні питання,
Питання анкети класифікуються за різними ознаками, а саме
За змістом питання можуть бути
• про факти, відповіді на які дають Інформацію про дії людей тепер І в минулому та їхні результати,
• про мотиви, відповіді на які дають інформацію про причини тих чи інших дій І їх оцінку (чому респондент робить так?).
• у свою чергу, останні за ситуацією можуть бути:
• безумовні, відповіді на які констатують ставлення до реальної ситуації, в якій перебуває респондент (наприклад, учителя запитують, чи подобається йому професія педагога);
• умовні, які формулюються для уявної ситуації, в якій респондент не перебуває, але міг би перебувати (наприклад, запитують студента, чи хотів би він у майбутньому стати тренером або вчителем). За формою викладу питання поділяють на:
• відкриті (вільні), якщо формулювання не обмежує рамки відповіді;
• закриті, які передбачають набір варіантів відповідей. При цьому набір відповідей може бути за принципом—"так", "ні" та змістові відповіді, які визначають причини ставлення людини до тих чи інших подій, явищ, предметів (наприклад: '1Що Вас приваблює в роботі вчителя?");
• напівзакриті, що поєднують перший і другий варіанти запитань;
• прямі, які формулюються в особистій формі ("Що Ви думаєте про...?'1);
• опосередковані, наприклад: "Дехто вважає... А як думаєте Ви?"). Укладаючи питальник будь-якого змісту бажано дотримуватися певних правил, серед яких:
• питання повинні відповідати завданням дослідження та враховувати рівень підготовленості респондентів;
• за будь-якого опитування не варто ставити питання, на які респонденти не хотіли б відповідати;
• питання повинні бути чітко і грамотно сформульовані;
• сукупно питання повинні складати певну систему, а не випадковий набір;
• формулювання питань повинно спонукати респондентів до коротких і ясних відповідей.
Перш, ніж розпочати масові опитування, треба перевірити якість анкети на невеликій кількості респондентів, щоби:
• уточнити зміст запитань та їх формулювання;
• переконатися, що система питань є повною і сприятиме виріщецню завдань дослідження;
• виявити зайві, незначущі запитання, їх оптимальне число;
• уточнити послідовність постановки питань;
• визначити найважчі питання;
• виявити питання, що можуть виникнути у респондентів, та причини небажання відповідати на окремі з них;
• визначити, чи зрозумілі респондентам правила заповнення анкет