Підштовхуються твердими реаліями ринкової економіки, японські металургійні компанії приступили до активної перебудови своєї виробничої структури і господарської практики. Поряд із твердими заходами для раціоналізації виробництва були здійснені великі інвестиції у НИОКР, на основі яких здійснюється модернізація виробничого апарата і розширення продуктової структури; різко збільшуються масштаби закордонного підприємництва при відносному скороченні експортних операцій. Ці процеси далеко не закінчені, чорної металургії має бути ще досить складний пошук свого місця в обновлюваній структурі японського господарства й у новій системі міжнародного поділу праці. При цьому чорна металургія Японії, очевидно, ще досить довго буде зберігати роль світового лідера (у всякому разі, у доступній для огляду перспективі реальних конкурентів, за винятком Китаю, не видно). Може бути, у нинішніх умовах для маленької острівної держави роль лідера в ресурсномісткому й екологічно небезпечному виробництві є аж ніяк не пріоритетної і навіть обтяжної. Напевно, можна було за прикладом ЄС узяти курс на більш різке скорочення галузевого виробництва. Однак керівництво країни, на наш погляд, прийняло дуже розумну промислову політику, спрямовану на поступову, ретельно продуману адаптацію галузевої структури до нових умов, що випливає з логіки і потреб структурної реорганізації всієї економіки країни, починаючи із системи утворення, взаємини держави і бізнесу і способу життя населення.
5. Негативні моменти "Японської моделі" розвитку економіки в аналізі колишнього радника Держдепартаменту США по питанням політики, старшого наукового співробітника Ради по міжнародним відносинам Роберт А. Маннинг.
Тим, хто не стежить за розвитком ситуації в Японії, заява японського прем'єр-міністра Рютаро Хасимото, зроблене минулого місяця , могло показатися вчинком, гідним лідера. У заяві говорилося про скорочення податків на 15 млрд. доларів з метою пожвавлення млявої японської економіки. "Не можна допустити поширення, що почалося в Японії кризи по усьому світі", - змело заявив прем'єр-міністр. На жаль, у Японії форма і зміст - речі найчастіше різні.
Суть проблеми полягає в побоюваннях, на яких натякнув Хасимото: азіатську кризу привів до самій нестабільній за останні 60 років ситуації у світовій економіці, а 70% економіки південно-східної Азії - це Японія. Незважаючи на всі спроби Міжнародного валютного фонду згасити пожежа в економіці серед країн південно-східної Азії, доти , поки фінансова система Японії не прийде в норму, поки не заробить внутрішня політика економічного росту, повного видужання економіки цих країн не відбудеться.
Те, що ми спостерігаємо зараз - це агония "японської моделі", що прекрасно працювала, коли Японія набирала силу, і яка цілком вичерпала себе до дійсного моменту. Судите самі: за шістьох років середній рівень економічного росту ледь складає 1%, йена продовжує знецінюватися, біржовий індекс Никкей стрімко падає і його значення такі, що ще декільком найбільшим банкам грозить руйнування. Ослаблення позицій Японії стає усе більш очевидним, і разом з цим усе більш явної стає погроза економічного спаду в усьому світі.
Спроби "згладити" враження, що японська економіка переживає кризу, початі на минулому тижні японським міністром економічного планування Шкіри Оми, що заявив, що стан японських банків нормальне і що спроби скасування державного регулювання успішні - це злегка нагадувало школу Альфреда Е. Ньюмана по виходу з кризових ситуацій, якщо не "Алісу в країні чудес". Більш ніж очевидно, що Хасимото сильно на словах, а всієї його спроби підкріпити свої слова справою поки зазнають ганебної поразки.
Гірка правда полягає в тім, що Японія, що має другу по величині економіку у світі (у 13 разів більшу, ніж у Кореї), коштує на позиціях повного заперечення, порушуючи тим самим правило №1 для людини, що, працюючи лопатою, сам очутився в ямі. Це правило говорить: перестань копати!
Інакше як пояснити рішення Токіо зробити потурання для деяких банків при введенні нових правил капіталізації, що наберуть сили вже наприкінці березня. І як пояснити наполегливість, з яким Токіо підтримує хибкі фінансові інститути, замість того, щоб домогтися конструктивного скасування командно-фінансово-корпоративної реорганізації шляхом розпродажу активів і узяття під варту злочинців, що було пророблено в Сполучених Штатах під час грошово-кредитної кризи 80-х рр.
Близько 300 млрд. доларів (занижена офіційна цифра в даний момент складає 235 млрд. і постійно росте) у прострочених позичках нікуди не дінуться. Новий план рекапитализации, розроблений Міністерством фінансів і враховуючий суму в 98 млрд. доларів, швидше за все не вирішить проблему, а тільки ускладнить її. А при індексі Никкей нижче 15000 банківські портфелі продовжать знецінюватися.
Це значить, що банки, щоб задовольнити свої потреби в капіталі, будуть змушені скоротити кредити, а це приведе до ослаблення економіки і до нездатності списати прострочені позички; у підсумку порочне коло замкнеться. Після шести років низького економічного росту, незважаючи на незліченні "програми реформ", стало очевидним, що в сформованій картині щось не так.
Як пояснити помітну політичну пасивність Японії? У самий розпал подій ведуча опозиційна партія Японії саморозпустилася, залишивши після себе групу дрібних партій, що намагаються створити єдиний фронт. Після того, як до влади в 1995 р. знову прийшла ліберально-демократична партія (у 1993 р. вона утратила владу вперше майже за сорок років), політична перебудова в Японії, що торкається й економіку, йде черепашачим ходом. Відкіля ж повинно виходити тиск, здатне подвигнуть правлячу ЛДП на уживання хворобливих заходів, необхідних для закладення основ нового економічного росту?
Так і хочеться провести аналогію з колишньою японською імператорською армією: деякі з її вищих офіцерських чинів не захотіли під час Другої світової війни побачити на фатальне приречення навіть після того, як плин повернувся проти Японії. Недавно було процитоване висловлення Еисуке Сакакибари, заступника міністра фінансів Японії і затятого захисника японської моделі капіталізму. Він сказав, що не допустив би руйнування ні однієї великої японської компанії. Сакакибаре належить багато робіт, у яких розписуються достоїнства Японії і недоліки західних індустріальних країн.
Тоді питання можна сформулювати так: чи вистачить в економічних магнатів Токіо, що, треба відзначити, у післявоєнний період підняли свою країну до позахмарних висот, такту і мудрості прийняти нові форми, що підуть за серйозною фінансовою реорганізацією? Чи дозволять вони найбільшим банкам розоритися, чи дозволять цілком скасувати зручну систему Кейрецу і чи дадуть волю ринковим силам?
Якщо індекс "Ніккей" опуститься нижче 13000, відповідь на це питання дадуть відцентрові сили в економіці Японії. Але поки це случиться Сполучені Штати, можливо, випробують різкий торговий дефіцит, тому що Японія може спробувати вирішити свої проблеми за рахунок експорту, і все це не говорячи вже про продовження азіатської кризи, про економічний спад у Японії і т.д..
Зрештою , немає іншої реальної альтернативи для Японії крім прийняття повістки, що складає усього з трьох пунктів: подальшого зниження податків з метою стимулювання внутрішнього попиту, усунення проблеми прострочених позичок і скасування державного регулювання в економіці. Якщо Японія хоче стати найбільшою державою в чи регіоні у світі (не говорячи вже про постійне місце в Раді безпеки ООН), вона повинна встати на міцні рейки і везти за собою потяг лідерства, будучи його локомотивом.
Якщо військова роль Токіо обкреслена статтею 9 мирної конституції Японії, то економічне і політичне життя не мають обмежень. Єдиним гальмом країни є повільність і заперечення.
6. Висновок
Багато чого в японській промисловій політиці визначається своєрідною національною специфікою і, очевидно, не може бути цілком відтворене в інших умовах. Однак значна частина того, що перевірено і підтверджене практикою цієї країни, може бути сприйняте в якості корисного і повчального досвіду.
При розгляді питання "Японської моделі" розвитку економіки яскраво видні позитивні моменти , але хотілося б і відзначити думки скептиків. З думкою п. Роберта А. Маннінга можна звичайно не погодитися, але суть кожної проблеми повинна бути освітлена з усіх боків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Японія 1988. Щорічник.-М.:Наука
2. Японський парадокс: (Реальності і протиріччя ка-
питалистического керування)/Б.З.Мильнер,
И.С.Олейник, С.А.Рогинко.-М.:Думка,1985
3. Країни світу: Короткий политий.-екон. справоч-
никнув.-М.:Политиздат, 1989.
4. Японія. Регіональна структура економіки./Під
ред. В.Я.Виборнова.-М.:Наука, 1987.
Роберт А. Маннинг, За матеріалами серії статей "Важко бути богом". - 1998 рік.
За матеріалами газети "Метали Євразії" - 1998 рік