1) імперативні норми – це категоричні норми, які обов’зкові для всіх;
2) диспозитивні норми – вони приписують варіант поведінки, але при цьому вказують суб’єктамможливість в межах законних засобів врегулювати її на свій росуд;
3) рекомендуючі – це такі норми, які рекомендують різним суб’єктам займатись тією чи іншою підприємницькою діяльністю.
ІV. За формою вираження припису норми поділяються на управомочні, зобов’язуючі, і заборонні.
Управомочні – дають суб’єктам право на здійснення позитивних дій, передбачених законом.
Зобов’язуючі норми – зобов’язують суб’єктів виконати певні позитивні дії.
Заборонні – ці норми встановлюють обов’язок особи утриматись від певного роду дій.
V. По суб’єктах правотворчості: норми представницьких органів державної влади; норми глави держави; норми органів державного управління; норми, встановлені громадськими об’єднаннями, трудовими колективами, загальнонародним чи місцевим референдумом.
VІ. По сфері дії в просторі: загальнодержавні і локальні (місцеві); по сфері дії в часі: постійні – не визначені в часі, тимчасові – норми, які прийняті на невеликий строк.
VІІ. Норми за дією на коло суб’єктів: загальні норми – вони розповсюджують свою дію на всіх громадян, спеціальні – розповсюджують свою дію тільки на певну групу об’єктів; виняткові – ці норми у передбачених законом випадках вилучають, усувають дію норм щодо певних суб’єктів.
В и к о р и с т а н а л і т е р а т у р а :
· Усенко І. Б. Основи правознавства – 1997 р.
· Копєйчиков В. В. Основи конституційного права України.
· Рабінович Г. М. Основи загальної теорії права і держави.