І. Економічні нормативи, що
регламентують капітальну базу банків
| Показники | Нормативне значення |
| Н1— мінімальна величина капіталу банку | Не менше ніж2 млн. ЕКЮ на 01.04.98 р. 3 млн. ЕКЮ на 01.04.99 р. |
| Н2 — мінімальна величина статутного капіталу банку | Не менше ніж 1 млн. ЕКЮ |
| Н3— показник платоспроможності К/А*ризик | Не менше ніж 8 % |
| Н4— показник достатності капіталу К/За | Не менше ніж 4 % |
Залежно від дотримання нормативів капітальної бази, додержання порядку і строків формування резерву на покриття кредитного ризику Національний банк поділяє комерційні банки на 3 категорії капіталу і рекомендує комерційним банкам здійснювати розподіл капіталу відповідно до встановленої їм категорії. Для тих банків, які своєчасно не сформують капітал згідно з обов'язковими нормативами. Національний банк розробив механізм нарощування капітальної бази.
За сумою сплачених статутних фондів на початок 1998 р. комерційні банки України поділяються на такі групи:
5 млн. ЕКЮ і більше — 24 банки
3 - 5 млн. ЕКЮ — 27 банків
2 - 3 млн. ЕКЮ — 12 банків
1 - 2 млн. ЕКЮ — 36 банків
ІІ. Економічні нормативи, що регламентують ліквідну позицію комерційних банків
| Показники | Нормативне значення |
| Н5 — показник миттєвої ліквідності (К+Кр)/(Рп+Пр) | Не менше ніж 15 %, з 01.01.99 р.—20% |
| Нб — показник загальної ліквідності А/З | Не менше ніж 100 % |
| Н7 — показник співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку Ва/Рл | Не менше ніж 15 "/в, з 01.01.99 р.—20 % |
| Н8 — максимальний розмір ризику на одного позичальника | Не більше ніж 25 % |
| Н9 — норматив «великих» кредитних ризиків | Не більше 8-кратного розміру капіталу |
| Н10 — норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдеру | Не більше ніж 5 % |
| Н11 — норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам | Не більше ніж 40 % |
| Н12 — норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик Мб/К | Не більше ніж 2СР% |
| Н13 — норматив рефінансування Мб0+Цк/К | Не більше ніж 300 % |
| Н14 — норматив інвестування Кін К+ЦП+Ва | Не більше ніж 50 % Коп. |
| Н15— норматив загальної відкритої валютної позиції банку Вп/К | Не більше ніж 40 %, з 01.07.98 р. — 30 % з 01.10.98 р. — 20 % |
| Н16 — норматив відкритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті Він/К | Не більше ніж 20 %, з 01.07.98 р. — 15 % з 01.10.98 р. — 10 % |
| Н17— норматив відкритої валютної позиції в неконвертованій валюті Вн/К | Не більше ніж 10 %,з 01.07.98 р.—5% |
| Н18 — норматив відкритої валютної позиції у всіх банківських металах Вм/К | Не більше ніж 10% ^ ^ |
Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюють відділи нагляду обласних управлінь і Департамент безвиїзного нагляду Національного банку України. За порушення економічних нормативів Національний банк вживає заходів впливу згідно з Інструкцією «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» та Положенням про застосування НБУ заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства.
4.5. Банківський нагляд: методи проведення та заходи впливу
Нагляд за діяльністю банків НБУ та його установи традиційно здійснюють за допомогою двох методів:
— безвиїзний (дистанційний, заочний) нагляд;
— виїзне інспектування банків.
Безвиїзний нагляд — це дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому, а також застосування наглядовими органами певних заходів з метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків. Безвиїзний нагляд грунтується на аналізі звітності, що подасться органам банківського нагляду на регулярній основі і дає їм можливість відстежувати фінансовий стан банків.
Безвиїзний нагляд використовується як система раннього застереження, що дозволяє наглядовим органам приймати рішення про застосування до банків коригуючих заходів до загострення ситуації або до проведення інспекційної перевірки на місці.
Інспекційні перевірки банків на місцях повинні проводитися кваліфікованими спеціалістами банківського нагляду, які здатні оцінити ступінь ризиків, на які наражається той чи інший банк, і визначити якість управління цими ризиками. Інспектування дозволяє органам банківського нагляду відстежувати такі аспекти діяльності банків:
- достовірність звітності;
- дотримання законів і нормативних актів;
- надійність управління банком;
- стійкість фінансового стану банку.
Оптимальний варіант банківського нагляду передбачає координацію зусиль безвиїзного нагляду та інспектування, тому що ці наглядові методи є взаємодоповнюючими.
Економічний аналіз діяльності банків дозволяє наглядовим органам визначити в процесі нагляду узагальнюючу (рейтингову) оцінку фінансового стану комерційного банку. При визначенні необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої всі банки можна розглядати під єдиним кутом зору. Такою системою є загальновідома система САМЕЬ. Рейгингову оцінку визначають департаменти безвиїзного нагляду (попередній рейтинг) та інспектування Національного банку України, а також відповідні підрозділи регіональних управлінь НБУ.
Департамент безвиїзного нагляду на основі аналізу звітності комерційного банку формує «попередній» рейтинг. Якщо ця оцінка становить «3», «4» і «5» і при цьому банк не знаходиться в режимі фінансового оздоровлення, ліквідації, банкрутства або припинення діяльності, він підлягає терміновому інспектуванню. Якщо банк знаходиться в одному із наведених режимів, нагляд за його діяльністю буде здійснювати департамент з питань роботи з проблемними банками та відповідні підрозділи регіональних управлінь НБУ.
Система рейтингу банків включає визначення таких показників: - достатність капіталу;
- якість управління;
- ліквідність. Сукупний рейтинг банку визначається таким чином:
- за кожним із наведених показників нараховуються бали від 1 (сильний) — до 5 (незадовільний);
- бали підсумовуються і діляться на п'ять для визначення сукупної рейтингової оцінки.
Сукупний рейтинг характеризує загальний фінансовий стан банку: «сильний», «задовільний», «посередній», «граничний», «незадовільний». Національний банк України на основі аналізу діяльності банку, враховуючи його рейтинг, визначає, в якому режимі працюватиме банк:
- у звичайному режимі згідно з отриманою ліцензією;
- у режимі фінансового оздоровлення;
- в особливому режимі фінансового оздоровлення;
- в режимі призупинення діяльності, коли вирішується питання про його реорганізацію або ліквідацію.
До комерційних банків, які порушують банківське законодавство, Національний банк вживає заходів впливу. Вибір таких заходів впливу проводиться з урахуванням:
- характеру допущених комерційним банком порушень;
- причин, які зумовили виникнення виявлених порушень;
- загального фінансового стану комерційного банку;
- значущості комерційного банку на ринку послуг. Заходи впливу до комерційних банків:
1) непримусові — лист із зобов'язанням; письмове попередження;
2) примусові — підвищення норми обов'язкових резервів; відкликання ліцензії на здійснення окремих або всіх банківських операцій; усунення керівництва комерційного банку від управління; призначення тимчасової адміністрації для управління банком; стягнення за рішенням суду штрафу в розмірі неправомірно отриманого доходу; ліквідація банку;
3) переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення представляє систему непримусових та примусових заходів, спрямованих на усунення порушень у діяльності банку, які призвели його до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану.
Підставою для переведення комерційного банку у режим фінансового оздоровлення є віднесення банку до категорії проблемних, відсутність необхідного рівня капіталу, порушення банківського законодавства. Переведення здійснюється відповідно до постанови Правління Національного банку України.
Комерційний банк розробляє програму фінансового оздоровлення і надає п регіональному управлінню НБУ, яке, у свою чергу, проводить її експертизу і разом із своїми висновками подає відповідному департаменту системи банківського нагляду України. Зміст програми фінансового оздоровлення:
- аналіз причин, які спричинили погіршення фінансового стану та збиткову діяльність комерційного банку;
- конкретні заходи фінансового оздоровлення із зазначенням термінів їх виконання та розрахунок економічного ефекту від їх упровадження;
- прогнозні показники діяльності банку після вживання заходів фінансового оздоровлення;
- кошторис витрат щоквартально в цілому по банку та з розподілом по філіях.