У разі поліпшення фінансового стану банк переводиться у загальний режим роботи згідно з постановою Правління Національного банку. В разі погіршення ситуації в банку під час дії режиму фінансового оздоровлення (максимальний термін 12 місяців) Правління НБУ може прийняти рішення про переведення банку на особливий режим контролю за його діяльністю з боку відповідальних виконавців регіонального управління НБУ.
Банку, що працює в режимі фінансового оздоровлення, забороняється займатися окремими банківськими операціями (наприклад, залученням вкладів фізичних осіб), в той самий час для підтримки такого банку НБУ може надати стабілізаційну позику.
Якщо протягом встановленого строку фінансовий стан банку не поліпшиться. Правління Національного банку приймає рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення та про призупинення діяльності банку.
4.6. Створення системи гарантування депозитів
В останні роки в Україні розробляється проект закону «Про гарантування вкладів фізичних осіб». Цілі створення системи гарантування (страхування) депозитів:
- захист економічних інтересів вкладників банків;
- підтримка стабільності банківської системи;
- стимулювання заощаджень, необхідних для інвестицій у реальний сектор економіки.
У світовій практиці діють дві системи гарантування депозитів:
- американська система (державна система, використовує різні засоби вирішення проблемних ситуацій у банківській сфері, виконує наглядові функції, фінансове підтримується державою, більшість банків країни є учасниками цієї системи);
- німецька система (недержавна система, характерна обмеженістю або відсутністю формування страхового фонду, діє за принципом добровільної участі банків у системі).
У країнах Європейської співдружності реалізується програма запровадження уніфікованих засобів гарантування депозитів. Директивою ЄС від 30 травня 1994 р. «Про програму гарантування депозитів» передбачені такі положення:
- кожна країна, яка є членом ЄС, повинна мати одну або декілька програм гарантування депозитів;
- участь у програмі гарантування депозитів є обов'язковою для всіх кредитних інститутів;
- кредитні інститути, які не є членами програми гарантування депозитів, не мають права приймати депозити;
- мінімальний рівень покриття встановлений у розмірі 20 000 ЕКЮ на одного вкладника;
- програма гарантування депозитів вступає в дію, коли депозити стають недоступними.
В Україні банки до прийняття закону про страхування (гарантування) депозитів зобов'язані по депозитах фізичних осіб (у розмірі 15 %) створювати обов'язкові резерви шляхом придбання облігацій внутрішньої державної позики з подальшим їх блокуванням у Депозитарії НБУ.
5. КРЕДИТНО-РОЗРАХУНКОВЕ
ОБСЛУГОВУВАННЯ УРЯДУ
5.1. Касове виконання державного
бюджету
Центральні банки, виступаючи в ролі банкіра й радника уряду з фінансових питань, як правило, ведуть рахунки державних установ і відомств (міністерства фінансів, казначейства), акумулюючи фінансові надходження та здійснюючи платежі за дорученням власників коштів. Світовий досвід доводить, що центральні банки відіграють помітну роль в організації і здійсненні касового виконання державного бюджету.
В Україні згідно із Законом «Про банки й банківську діяльність» касове виконання державного бюджету організовує Національний банк України.
До середини 1993 р. в Україні діяла банківська система виконання державного бюджету, що перейшла у спадок від СРСР із його централізованою економікою та однорівневою банківською системою. Виконання державного бюджету трутувалося на принципі авансування витрат на кредитній основі. З другої половини 1993 р. фінансування витрат державного бюджету стало здійснюватись у межах доходів, що реально надійшли до державного бюджету, а також за рахунок кредитів, наданих Національним банком Міністерству фінансів.
Щоб поліпшити управління державними фінансами. Президент України у 1995 р. підписав Указ «Про державне казначейство». Основні завдання цього відомства: організація виконання державного бюджету і державних позабюджетних фондів, контроль за використанням бюджетних коштів, а також облік касового виконання бюджету і складання відповідної звітності.
У 1997 р. Кабінет Міністрів і Національний банк України прийняли спільну постанову, яка передбачає поетапне запровадження в Україні казначейської системи виконання державного бюджету. На першому етапі, починаючи з 1997 р., поступово запроваджується касове виконання державного бюджету через територіальні органи Державного казначейства за видатками. На другому етапі передбачається поступове запровадження касового виконання державного бюджету через казначейську систему за доходами. (Проблема створення бюджетного банка)
Щоб підвищити надійність зберігання бюджетних коштів та посилити контроль за їх рухом і використанням Кабінет Міністрів і Національний банк України визначають коло комерційних банків, уповноважених здійснювати касове виконання державного бюджету і державних позабюджетних фондів. З Національним банком і уповноваженими комерційними банками головне управління Державного казначейства укладає угоди на здійснення відповідних розрахунково-касових операцій.
Через уповноважені банки кошти державного бюджету акумулюються на централізованому доходному рахунку Головного управління Державного казначейства України в ОПЕРУ Національного банку. Потім, згідно з розподілом бюджетних коштів, який здійснюють головні розпорядники (міністерства, відомства). Головне управління Казначейства переказує кошти своїм територіальним управлінням, щоб забезпечити фінансування видатків державного бюджету. Фінансування та оплату витрат розпорядників коштів (бюджетних установ і організацій) здійснюють безпосередньо територіальні управління Казначейства з єдиного казначейського рахунку, відкритого в уповноваженому комерційному банку.
5.2. Кредитування уряду й
обслуговування державного боргу
У країнах з розвинутою ринковою економікою кредитні відносини Центрального банку з урядом складаються по-різному. Так, у США Центральний банк безпосередньо не кредитує уряд і не купує державні цінні папери безпосередньо у емітента на первинному ринку. Німецький федеральний банк може надавати кредити уряду федерації, але в обмеженій сумі. Банк Японії згідно з законом про банк може надавати незабезпечені кредити уряду і займатися андеррайтингом державних позик.
Згідно з Законом України «Про банки й банківську діяльність» Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету. Але за рішенням Верховної Ради України Національний банк може надавати Міністерству фінансів України кредит на загальних умовах.
До 1996 р. кредити Національного банку були майже единим джерелом покриття дефіциту державного бюджету. Обсяг емісійних кредитів Національного банку уряду України передбачався в Законі про державний бюджет на відповідний рік. На 1998 р. не планується використання кредитів НБУ для покриття дефіциту державного бюджету.
Згідно з законопроектом «Про Національний банк України» центральному банку забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України. Операції з купівлі та продажу цінних паперів Національному банку дозволяється проводити тільки на вторинному ринку.
В загальній сумі вимог Національного банку основне місце займають вимоги до уряду (табл. 5). В умовах дефіциту державного бюджету і недостатності внутрішніх і зовнішніх джерел для його покриття Національний банк України в деяких випадках здійснює операції з торгівліОВДП на первинному ринку, виступаючи таким чином у ролі кредитора уряду.
Відповідно до діючого законодавства Національний банк здійснює обслуговування державного борту.
Національний банк України виконує функцію генерального агента Міністерства фінансів з обслуговування розміщення облігацій внутрішньої державної позики та проведення платежів за ними.
Національний банк України організує продаж облігацій на первинному ринку в формі аукціонів, а також шляхом продажу за фіксованими цінами (табл. 7). Покупцями облігацій на торгах, що проводяться Національним банком, виступають комерційні банки та їх філії. Банкам надасться право купувати облігації за рахунок власних і залучених коштів, а також за рахунок коштів клієнтів за їх дорученням. Операції нерезидентів на ринку облігацій обслуговують уповноважені комерційні банки, які уклали відповідні договори з Національним банком України.
Рішення про час, місце й форму проведення торгів, обсяги та умови розміщення облігацій приймається Міністерством фінансів України за погодженням з НБУ в межах загальної суми емісії, визначеної Кабінетом Міністрів. Розміщення облігацій здійснюється у вигляді електронних торгів з використанням телекомунікаційної мережі передачі даних. Учасники торгів подають заявки на придбання облігацій Національному банку. Міністерство фінансів на основі аналізу пропозицій з придбання облігацій визначає ціну відсікання. За результатами проведення торгів Національний банк надсилає учасникам офіційне повідомлення про результати аукціонів. Виконуючи функції платіжного агента уряду, НБУ здійснює контроль за надходженням коштів від учасників торгів і організує перерахування коштів до доходної частини Державного бюджету.