ТЕМА:МЕТОДИ ОЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ. ВИЗНАЧЕННЯ ГРУП ЗДОРОВ'Я ТА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.
МЕТА РОБОТИ: Оволодіти методиками проведення антропометричних досліджень та гігієнічної оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Загальні закономірності росту і розвитку дитячого організму.
2. Критерії і показники здоров'я дітей і підлітків. Методика комплексної оцінки стану здоров'я дітей і підлітків.
3. Групи здоров’я. Фізичний розвиток як оцінка стану здоров’я. Основні показники фізичного розвитку.
4. Правила антропометрії. Вимоги до таблиць стандартів фізічного розвитку.
5. Поняття про біологічний та календарний вік. Показники рівня біологічного розвитку дітей та підлітків.
5. Методи гігієнічної оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків (метод сигмальних відхилень, оцінка за шкалами регресії, комплексний метод, центильний метод).
ЗАВДАННЯ:
1. Оволодіти методиками комплексної оцінки стану здоров’я та проведення антропометричних досліджень (визначення довжини та маси тіла, обводу грудної клітки, життєвої ємкості легень, сили м'язів).
2. Оцінити фізичний розвиток школярів з використанням методу сигмальних відхилень та комплексного методу.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. — К.: Вища школа. 1983. — С. 248—252.
2. Покровский В.А. Гигиена. — М., Медицина, 1979. — С.93—114.
3. Общая гигиена // Румянцев Г.И., Воронцов М.П., Гончарук Е.Г. и др. — М.: Медицина, 1985. — С.338—346.
4. Даценко И.И. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. — К.: Здоров’я, 1999. — С.576—578.
5. Общая гигиена. Руководство к практическим занятиям // Под ред. И.И.Даценко.— Львов: Вища школа, 1988.— С.258—283.
6. Минх А.А. Методы гигиенических исследований.— М., Медицина, 1971. — С. 207—218.
7. Гигиена детей и подростков // Под ред. В.Н.Кардашенко. — М.: Медицина, 1988. — С. 197—261.
8. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене детей и подростков // В.И.Берзинь и др. — К.: Вища шк., 1989. — С. 118—126.
9. I.В.Сергета Практичні навички з загальної гігієни. — Вінниця, 1997. — 96 с.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття студенти оволодівають методиками комплексної оцінки стану здоров’я, проведення антропометричних досліджень та гігієнічної оцінки фізичного розвитку.
МЕТОДИКА КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я
ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
Вивчення стану здоров’я є одним найважливіших розділів роботи лікаря, що обслуговує дітей та підлітків. Важливість цієї роботи полягає, насамперед в тому, що саме у дитячому віці формується фізичне та психічне здоров'я людини, її стійкість до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища.
Нині прийняті наступні критерії комплексної оцінки стану здоров'я:
1. Наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань.
2. Рівень функціонального стану основних систем організму.
3. Ступінь опірності організму несприятливому впливу.
4. Рівень досягнутого розвитку і ступінь його гармонійності.
Відповідно до указаних критеріїв розроблена схема розподілу дітей за групами здоров'я.
Виділяють 5 груп здоров’я:
Перша група здоров’я — Здорові діти з нормальним розвитком та нормальним рівнем функцій.
Друга група здоро’я — Здорові діти, що мають функціональні та деякі морфологічнівідхилення, а також знижену опірність до гострих та хронічних захворювань.
Третя група здоров’я — Діти, які страждають хронічними захворюваннями в стані компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму.
Четверта група здоров’я — Діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації, зі зниженими функциональними можливостями організму.
П’ята група здоров’я — Діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані декомпенсації, зі значно зниженими функциональними можливостями організму.
Розподіл дітей за групами здоров'я дозволяє виявити осіб, що мають фактори ризику щодо розвитку патологічних зрушень, дітей з початковими формами захворювань та функціональними відхиленнями і розробити комплекс заходів з охорони та зміцнення їх здоров'я, профілактики хронічних захворювань.
В першу чергу, це стосується дітей та підлітків, які відносяться до другої групи здоров'я (діти — реконвалісценти, а також діти, які часто і тривало хворіють, з загальною затримкою і дисгармонійністю фізичного розвитку як за рахунок надлишкової маси тіла, так і за рахунок її дефіциту без ендокринної патології, з порушеннями постави, плоскостопістю, з функціональними зрушеннями збоку серцево—судинної системи, міопією, карієсом, гіпертрофією піднебінних мигдаликів II ступеня, алергічними реакціями, збільшенням щитовидної залози I і II ступенів, астенічним синдромом тощо).
Про ступінь опірності (резистентності) організму судять за даними щодо кількості гострих захворювань та загострень хронічних хвороб протягом минулого року, а також за показниками стану неспецифічної резистентності (вміст Х—хроматину і гетерохроматину в епітелії слизової щоки, глікогену в нейтрофілах, активність лугової і кислої фосфотаз в нейтрофілах, дегідрогенази і сукцинатдегідрогенази в лімфоцитах, лізоциму і лактатдегідрпогенази в слині, ступінь бактерицидності шкіри).
Оцінка функціонального стану систем організму проводиться з використанням клінічних методів, а також за допомогою функціональних проб (проби Мартіне, Штанге—Генга, Летунова, РWС170).
Визначення групи для проведення фізичного виховання здійснюється згідно з даними поглибленого медичного огляду.
У середній школі дітей та підлітків прийнято поділяти на три групи фізичного виховання.
До основної групи фізичного виховання відносять дітей та підлітків, які не мають відхилень у стані здоров’я або мають незначні відхилення та достатню фізичну підготовленість. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до основніої групи, проводяться згідно з навчальними програмами з предмету в повному обсязі, а здача контрольних нормативів здійснюється з диференційованою оцінкою.
До підготовчої групи відносять дітей та підлітків, які мають відхилення у стані здоров’я та достатньо фізично підготовлені,а також дітей реконвалістентів. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до підготовчої групи, проводяться згідно з навчальними програмами з обов’язковим дотриманням принципів поступовості та наступності.
Дані щодо приблизних термінів поновлення занять з фізичної культури після гострих захворювань наведені у таблиці 1.
До спеціальної групи відносять дітей та підлітків, які мають значні відхилення у стані здоров’я тимчасового або постійного характеру. Заняття з фізичної культури проводяться за спеціально розробленими диференційованими програмами та програмами ЛФК.
Таблиця 1
Приблизні терміни поновлення занять фізичною культурою
після гострих захворювань
| Захворювання | Термін поновлення занять після хвороби |
| Ангіна | 2 — 4 тижні |
| Бронхіт, ГРВІ | 1 — 3 тижні |
| Гострий отит | 2 — 4 тижні |
| Пневмонія | 1 — 2 тижні |
| Плеврит | 1 — 2 тижні |
| Грип | 2 — 4 тижні |
| Гострі інфекційні захворювання | 1 — 2 тижні |
| Гострий нефрит | 2 тижні |
| Гепатит інфекційний | 8 — 12 тижнів |
| Апендиціт (після операції) | 1 — 2 тижні |
| Переломи кісток кінцівок | 1 — 3 тижні |
| Струс мозку | 3 — 12 місяців і більше |
МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ
ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
Фізичний розвиток дітей та підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників з їх подальшим вивченням за допомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, комплексного та центильного методів.
До соматоскопічних показників відносять стан шкіряних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, характеристики опорно—рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), ознаки статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних залоз у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток щитовидного хряща гортані, мутація голосу у юнаків),до соматометричних — довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо), до фізіометричних — м’язову силу, життєву ємкість легень, станову силу та ін.
Оцінку фізичного розвитку проводять на основі зіставлення індивідуальних даних з середніми нормативними значеннями (стандартами фізичного розвитку) для кожної окремої віково—статевої групи, які відображують рівень фізичного розвитку дітей та підлітків, що мешкають у подібних умовах перебування.
Оцінка фізичного розвитку методом сигмальних відхилень
Метод сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.
Далі шляхом ділення фактичного відхилення на величину середнього квадратичного відхилення знаходять сигмальне відхилення (s), що і надає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу або меншу сторону відрізняються показники дитини, котрадосліджується, від середніх показників, властивих даному віково—статевому періодові.
Відхилення у межах від -1s до +1s вважають середнім розвитком ознаки, що досліджується, від -1s до -2 s — розвитком нижче середнього, від -2s та нижче — низьким, від +1s до +2s — вище середнього, від +2s та вище — високим.