Тепер Греко-Католицька Церква реабілітована й відновлена у правах. Релігійні громади зареєстровані, проводять службу Божу, благодійницьку діяльність, як й інші християнські осередки.
Християнство зіграло двоїсту роль у розвитку української культури. З одного боку, велика спадщина греко-римського античного світу дісталося нам далеко не в повному виді, тому що пам'ятники античної культури безжалісно знищувалися ранніми християнами. З іншої сторони християнство дуже вплинуло на становлення української культури. Не можна не відзначити великого впливу, що зробило християнство на спосіб мислення і систему цінностей українців, тобто на духовну культуру. Християнська релігія виступає як світоглядна опора свідомості, вираження запиту на святе, чисте життя, що виникає в людини, стомленого плотським активізмом пізньої, античності.
Біблія, біблійні образи і сюжети протягом століть домінували в живописі і скульптурі, вносячи тим самим чималий внесок у формування культу звільненого Христа. Краще, що створило українське зодчество - церковна архітектура, - була покликана прославляти велич бога і церкви. Музика в католицькому храмі , так само як і церковний хор у православних богослужіннях, не могла не робити свого впливу на музичну культуру народів. Біблійні афоризми, образи, сюжети, короткі і ємні поняття (“важкий хрест”, “шлях на Голгофу”, цар Ірод, зрадник Іуда й ін.) століттями формували і харчували системи життєвих сприйнять, оцінок, моральних понять. Найважливіші догмати і постулати церкви про слухняність, терпіння, воздаяння на тім світлі формували в народах представлення про неминучість, дарування понад порядки, що панують на землі. У кращому випадку можна було сподіватися на рятування від них після страшного суду і другого пришестя Христа, а до цього приходилося терпіти і сподіватися на воздаяння в царстві небесному. Словом, протягом багатьох століть, навіть тисячоріч, норми побуту і моралі, представлення й асоціації, традиції культури і добутку літератури - усе це формувалося під сильним впливом християнської церкви.
На древній Русі християнство сприяло появі і розвитку топологічної спільності храмової архітектури, монументальної мозаїки і фрески, іконопису і музики. Російські міста стали прикрашатися храмами й іншими монументальними будинками - фортецями, князівськими палатами і т.д., житла громадян і селян - предметами прикладного народного мистецтва. Особливе значення в середньовічній російській культурі (як і в західній) придбало будівництво храмів, що ставали центрами культурного й інтелектуального життя. Одним із самих знаменитих архітектурних споруджень став величний київський собор Св. Софії. Храм утілює собою спрямованість людини до бога. Купол храму уособлює молитовне горіння до небес, спосіб прилучення до божественного.
Храмова культура сприяла також розвитку монументального живопису й іконопису. Були створені регіональні художні школи в Києві, Новгороді, Ярославлеві, Ростову Великому. Церкви розписуються за допомогою зразків - канонів, вони називалися “таблетками”, а пізніше “прописами”.
Християнізація Русі багато в чому сприяла виникненню української філософії. Через християнство українська філософія змогла, не утративши своєї унікальності, прилучитися до філософської традиції Візантії і через неї - до античної філософії. Митрополит Іларіон став засновником “історичного богослов'я” - продуктивного і життєвого філософського напрямку. Перша спроба осмислити людське існування як цілісність, у єдності особистого, сімейного і державного життя, належить великому князю Володимирові Мономаху. Він створив “практичну філософію”, у якій поряд із глибокими філософськими прозріннями давав практичні ради і розробляв етичні норми.
Список літератури :
1. Кудрявцев В.В. Лекції по історії релігії і вільнодумства.
Навчальний посібник. М., 1997.
2. Полікарпов В.С. Історія релігій. Лекції і хрестоматія. М.,
1997.
3. Радугин А.А. Введення в релігіоведення: теорія, історія і
сучасні релігії . Курс лекцій. М., 1996.
4. Культурологія. Навчальний посібник. Під ред. Драч Г.В. Ростов -на-
Дону, 1995.
5. Чернокозов А.І. Історія світової культури. Навчальний посібник.
Ростову-на-Дону, 1997.
2.Слово церква має не одне значення. Передусім так називається православний храм. Але цим же словом називають і релігійні напрями (на відміну від секти). Тому вислів, наприклад, мусульманська церква потрібно розуміти не як назву храму послідовників Аллаха (там цей храм називається Мечеть), а як саму назву конфесії. Балтисти молятся у молитовному будинку, католики – у костьолі, отже, балтистська церква – це означення саме релігійного напрямку, а не приміщення. Йдеться не про специфіку храмобудування (хоч це й важливий аспект), а про конфесії.
Історія і практика християнства та інших релігійних течій в Україні за останні роки стала предметом частної полеміки як серед світських аналітиків, так і богословів, священослужителів та мирян.
Розбудова незалежної Української держави виявила тяжку історичну спадщину, що дісталася Україні в царині церковного життя та державно-церковних стосунків, Уся наша історія переповнена спробами використання цекви як фактора геополітичних змін, статистськихми виявами держави, щодо церкви, намаганням відродити церкву, яка б стверджувала національну самобутність народу та його природне право на свободу, а також спробами її нищення, нівеновання та уніфікування.
Сьогодні різні політичовані організації або їх члени, порушуючи конституцію, внутрішні закони – релігійних общин і церкви, втручаються до суто релігійної сфери, проголошуючи об”єктами інтересів специфіку богослужіння церковних общин, їхню конфесійну залежність, що викликає численні протести віруючих. Така практика полегшується тим, що широким колам населення України майже нічого не відомо про історію і сучасне становище, тих чи інших церков, нетрадиційних конфесій, які діють на терені країни, про їхне, так би мовити, національне і політичне обличчя.
На Україні, після хрещення, виникають такі релігійні течії:
¨Софійний характер київського християнства;
¨Рух за незалежну руську митрополію і українську православну церкву (XI-XXст.).
¨Українська греко-католицька церква.
¨ нетрадиційна релігійність та Україна.
На основі цих течій на Україні існують такі церкви:
1). Українська Православна Церква, яка до 1990 року називалась Руською Православною Церквою і була Екзорхатом Московської Патріархії. Вона має самостійнвсть у внутрішніх справах.
Основи християнського віровчення визначені у Символі віри, укладеному “отцями церкви” і затвердженому на Нінейському (325) та Константинопольському (381) вселенських соборах. Символом віри називають перелік головних догматів, що становлять основу віровчення будь-якого релігійного напрямку або церкви.
Основою апостолівського християнського вчення є віра в єдиного Бога-Отця, Бога-Сина Ісуса Христа, Бога Духа Святого, що що говорить через пророків; віра в єдину, святу, апостольську церкву, силу хрещення, відпущення гріхів, воскресіння мертвих і життя прийдешнього світу. Важлива роль у християнському культі належить Богородиці, Діві Марії. Заступниці страждених душ.
Християнство визнає маїнства, тобто вважає, що вища сила таємничим способом передає свою благодать при здійсненні обрядів хрещення, милопомазання, євхаристії, покаяння, маслосвяття, священства, шлюбу.
2.Українська Автокефальська Православна Церква, яка знову відродилася і має багатьох прихильників. На Соборі в Києві 5 червня 1990р. ствердила свою незалежність і вибрала Патріарха Київського і всієї України. Автокефалія (грецьк. “авто”- сам, “кефалі” –голова) – це самоуправління, адміністративна незалежність православних церков.
3. Греко-католицька Церква об”єднує віруючих, вихованих на засадах Берестейського Собору 1596р. З перших днів свого існування всі зусилля церкви були спрямовані на зміцнення духовного життя своєї внутрішньої структури, встановлення відповідної адміністрації у єпархіях в межах України, налагодження зв”язків із греко-католицькою церквою у діаспорі. Сьогодні Українсько греко-католицька церква має 11 єпископів, три єпархії )Львівську, Івано-Франківську і Лукачевську) та більше п”яти мільйонів віруючих. Громади греко-католиків є у Києві, Одесі, Миколаєві, Донецьку, Вінниці, Житомирі, Луцьку і.т.д.
Відновлюється структура традиційних чернегих орденів Греко-Католицької Церкви. Серед них головчі ордени-василіани, редемптористи, студити і жіночі василіанки, йосафатки, святого Вікентія (бельгійськи), Присвятої Родини, сестри-служебниці. Всі ордени мають спільне призначення – проводити якомога ширшу місіонерську діяльність серед населення. Проте вони відрізняються певними функціональними особливостями. Наприклад, черниці ордену св.Вікентія здебільшого працюють сестрами милосердя, нянями; йосафатки займаються релігійним вихованням дітей ; черниці ордену Пресвятої Родини обслуговують хворих і людей похилого віку; редемптористки, студити активно займаються місіонерською діяльністю та підготовкою кадрів для церкви.
4. Римо-Католицька Церква, що визнає своїм безпосереднім главою Папу Римського.
Католицизм має багато спільного з православ”ям і водночас відрізняється від інших напрямків у християнстві системою віровчення, культу, своєрідними засобами пристосування до стрімкої зміни соціальної діяльності і нової релігійної свідомості. Католицизм доповнив “Символ віри” новими догматами. Католицизму притаманні догмати християнства, але він має й специфічні риси, особливості, котрих не знає православна церква. Особливості такі: вчення про “чистилище” – місце між пеклом і раєм, має змогу очиститися від грехів і в подальшому переходити в пекло чи рай. Що людина не може заслужити Божої милості самостійно, без допомоги духівництва, яке має значні переваги перед мирянами і повинно мати надзвичайні права і привілеї. Забороняє віруючим читати Біблію, оскльки це є виключним правом духівництва. Католицизм вважає катонічною лише Біблію, яка написана латинською мовою, якою не володіє переважна частна віруючих.Богослужіння в католицькому культі ведеться латинською мовою, незразумілою більшості віруючих.