Психологічний аналіз з правосвідомості працівників правоохоронних органів (стр. 2 из 2)

В правосвідомості розрізняються три взаємопов’язані сторони:

1. Пізнавальна – пов’язана з адекватним відображенням правових цінностей в свідомості індивіда. Однак в буденній правосвідомості знання права замінюється побутовими уявленнями, індивідуальним досвідом, традиціями та звичаями, груповими нормами, нормами культурної поведінки.

2. Оціночна сторона індивідуальної правосвідомості виражається в особистому відношенні людини до правових явищ, визначенні їх змісту.

3. Регулятивна функція правосвідомості пов’язана з контролюванням процесу конкретної правозначимої дії і оцінкою її результатів. Регулятивна сторона правосвідомості – прояв правосвідомості в дії, правомірній поведінці.

Правомірна поведінка – поведінка, цілі, способи і результати якої не протирічать основним інтересам суспільства, що вираженні в правових нормах.

Індивідуальна правосвідомість проявляється в мотивах правозначимих поведінкових актів, особливому структурно-особистісному утворенні – солідарності особистості з правом або в правовому негативізмі – запереченні правових цінностей. Солідарність особистості з правом означає, що правомірна поведінка сама по собі стає особистісно прийнятою цінністю, інтересом особистості.

Правосвідомість та пов’язані з нею правова ідеологія і правовий світогляд – одна із основних сфер духовного життя суспільства і особистості, що визначають престиж права, його цінність та ефективність в даному суспільстві. Правосвідомість – явище суб’єктивне, соціопсихічне. Вона в більшій мірі корелює з сутністю права, чим з окремими правовими нормами.

Правосвідомість – психологічна основа реалізації права. Вона залежить від функціонуючого права і сама впливає на його реалізацію.

Правосвідомість механізм загальної правової оцінки соціальнозначимих явищ, що виражається не в кінцевих умовиводах, а в правової інтуїції, почутті правомірності та законності, в звичаї підпорядкованості поведінки індивіда соціальній необхідності, справедливості, правоті. Правосвідомість членів суспільства визначає правотворчість і в кінцевому результаті – його долю. В якості правової ідеології і правового світогляду правосвідомість утворює ядро правової культури суспільства, визначає рівень розвитку пава в даному суспільстві, ступінь правовиконання в даному суспільстві, здатність членів суспільства до правового мислення, наукової організації законодавства, реалізації застосування правових процедур. Вищий рівень правосвідомості проявляється в інтерналізації права як вищої соціальної цінності.

Загальні висновки.

Правосвідомість можна визначити як сукупність правових поглядів, що виражають відношення людей до чинного права, його мети, завдань, способів та методів регулювання, до оцінки правомірності його норми та уявлення про майбутню правову систему та окремі її норми.

Правосвідомість впливає на процес державотворення, на реалізацію права та виконання його приписів адресатами. Правосвідомість, що містить у собі усвідомлення ролі і значення права в суспільстві, значною мірою впливає на формування правової держави та створення цивілізованого правопорядку в країні.

Правосвідомість особистості в правовому суспільстві обумовлене пануючими в суспільстві ідеями прав особистості, розумінням сутності права як основного соціального блага, що забезпечує свободу і благополуччя людей. В центрі суспільної свідомості правового суспільства знаходяться не караюча функція права, не уголовно-правова галузь права, а основи громадянського правового регулювання.

Список використаної літератури.

1. Чуфаровський Ю.В. “Психология”.

2. Васильев В.Л. “Юридическая психология”

3. Еникеев М.И. “Основы общей и юридической психологии”, М.: 1996г.

4. Ж. Кабалье “Юридическая психология”

5. Коновалова В.О. “Правова психологія”, Харків, 1996р.