Усього цього в Україні поки що немає. Тому при запроваджені плаваючого курсу в нинішніх умовах його динаміку визначатимуть ажіотажний попит та спекулятивно-арбітражні операції банків задля отримання надприбутків, пргнення населення позбутися гривні і будь-що придбати долар. Попит і пропозиція, може, й збалансуватися, але це будуть не реальні попит і пропозиція, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю, а спекулятивні попит і пропозиція, зумовлені значними девальваційними очікуваннями. Відтак гривня зазнаватиме шаленого тиску, а НБУ, не володіючи достатніми резервами, зможе протиставити цьому хіба що чергове підвищення відсоткових ставок та зменшення ліквідності і грошової маси, що означатиме – поставити хрест на кридитуванні економіки, інакше кажучи, позбавити підприємства кредитів.
Падіння курсу гривні уже на першому етапі такої “лібералізації” можна зіставити з російським серпневим обвалом, який стався, незважаючи на зниження ліквідності комерційних банків до 28% (!) порівняно з початком року. Зазначимо, що серпневий злет ажіотажного, причому платоспроможного, попиту на іноземну валюту в Україні також відбувся при найнижчому впродовж року показнику ліквідності банків – менше 60% від рівня на початку року. Наведені факти свідчать, що на хвилі ажіотажного попиту обмеження на кшталт зниження ліквідності, підвищення облікової ставки та резервних вимог не спрацьовують, оскільки валютні операції у подібних ситуаціях дають банкам спекулятивні надприбутки. Саме таким операціям і протидіють існуючі валютні обмеження.
Наслідки обвальної девальвації гривні, до чого можуть спричинитися скасування діючих обмежень та перехід на вільно плаваючий курс у нинішніх умовах завищеного, неадекватного реальним потребам зовнішньоекономічної діяльності попиту на валюту, передбачити неважко. Це – розкручування інфляції, катастрофічне падіння виробництва, подальше знедолення народу, параліч бюджету (або його емісійна підтримка, яка призводить до гіперінфляції) та неспроможність влади впливати на ситуацію економічними засобами – тобто йдеться про сценарій уже навіть не російського, а індонезійського розвитку подій.
Аналіз свідчить, що без додаткових обгрунтувань, необхідних розрахунків та оцінок погоджуватися з пропозицією щодо термінового введення режиму вільно плаваючого курсу зі скасування існуючих обмежень на валютному ринку було б передчасно.
Враховуючи вищевикладене, в 1999 році забезпечити курсову, а відтак і загальну фінансову та економічну стабільність можна принаймні на початку року лише за умов збереження основних елементів діючого механізму функціонування валютного ринку, який дає змогу відсікти арбітражно-спекулятивний попит та певною мірою збалансувати сукупний попит і пропозицію в межах реальної зовнішньоекономічної діяльності.
ВИСНОВОК.
Головна проблема валютного ринку в 1999 році – вибір курсової політики. Україна знову надає перевагу політиці валютного коридору, бо вона, на думку урядових структур, найбільш ефективна на сучасному етапі дозволяє тримати економічну ситуацію під контролем.
Політика курсового коридору більш прогнозована і не передбачає великих курсових сплесків. Оцінюючи вірогідний рівень зниження курсу гривні. Колишній голова НБУ Віктор Ющенко зазначив, що він не перевищить 7-9% за рік, якщо дотримуватися всіх параметрів бюджету. За оптимістичними прогнозами, стабільність гривні буде забезпечено.
У січні 1999 року на біржовому ринку України розпочалися торги євровалютою. З уведенням євро, наша країна отримала додатковий стимул для інтеграції в Європу. Частину своїх валюних резервів НБУ уже перевів у нову валюту. З подальшою переорієнтацією економічних зв`язків України на співпрацю з європейськими державами частка євро у валютних резервах НБУ зростатеме.
Режим валютного курсу·
| Режим валютного курсу | Кількість країн | |
| на 01.01.90 р. | на 01.01.96 р. | |
| Прив`язка до однієї або кількох країн | 94 | 67 |
| Гнучкий підхід, введення обмежень по відношенню до однієї валюти або групи валюти | 13 | 14 |
| Більш гнучкий підхід (коригування відповідно до серії показників, кероване або вільне плавання валютного курсу) | 46 | 99 |
Всього | 153 | 180 |
Приклади режимів обміну валют у країнах з перехідною економікою*
| Країна | Режим курсоутворення |
| Польща Січень 1990 р. | Прив`язка (peg) до долара США |
| Травень 1991 р. | Прив`язка до кошика валют (долар США 45%,німецька марка 35%, англійський фунт 10%, французький франк 5%, швйцарький франк 5%) |
| З жовтня 1991р. | Повзуча прив`язка (crawling peg) (для підтримки міжнародної конкурентоспроможності Польщі) |
| Росія З липня 1996 р. | Повзуча прив`язка (crawling peg) до долара США.До цього був валютний коридор |
| Чеська республіка | Прив`язка до валютного кошика (німецька марка 65% , долар США 35%), межі допустимого коливання +7.5% |
| Угорщина | Повзуча прив`язка (1.2% на місяць) до валютного кошика (долар США –30%, євро—70%) |
| Естонія | Валютний коридор (Currency Board) (прив`язка до німецької марки) |
| Литва | Валютний коридор (Currency Board) (прив`язка до долара США) |
| Латвія | Паваючий курс (мають місце інтервенції центрального банку) |
| Болгарія | Плаваючий курс (мають місце інтервенції центрального банку) |
| Хорватія | Плаваючий курс (інтервенції центрального банку проводять тільки з метою уникнення великих коливань обмінного курсу) |
| Румунія | Плаваючий курс (мають місце інтервенції центрального банку) |
| Словенія | Вільно плаваючий |
| Україна | Валютний коридор (так зване кероване плавання) |
Переваги та недоліки плаваючих валютних курсів*
Аргументи “за” | Аргументи “проти” |
| 1. Курс визначається в основному ринковими силами. Головний принцип ринкової економіки поля- гає в тому, що ринки успішно та ефективно розподіляють ресур- си. | 1. Ринки рідко працюють з ідеальною ефективністю, тому існує ризик виникнення такої ситуації, коли обмінний курс буде перебувати, можливо протягом тривалого часу,на не-обумовленому економічними прогнозами рівні |
2. Якщо ринки працюють ефективно і курс вільно плаває, то в спекулянтів не буде можливості отримувати прибуток за рахунок центрльного банку | 2. Майбутня траєкторія обмінного курсу буде невизначеною, що може створити труднощі для компаній у сфері планування та ціноутворення. В деяких випадках можна застрахуватися від такої невизначеності, використовуючи вторинні ринки (наприклад, форвардні, ф’ючерські або опціонні угоди), проте такі дії супроводжуватимуться додатковими витратами. |
| 3. Попит та пропозиція національної валюти по відношенню до іноземної, і навпаки, буде балансуватитися ринком. У центрального банка не має потреби здійснювати інтервенції (за винятком випадків, пов`язаних із виконанням доручень від імені його власних клієнтів). Тому зовнішні потоки не будуть впливати на внутрішні монетарні агреговані показники проводитиметься незалежна грошово-кредитна політика, яка не буде постійно орієнтуватися грошово-кредитну політику інших країн . | 3. Свобода проведення незалежної внутрішньої грошово-кредитної політики може бути поркшена. Наприклад |
| Аргументи “за” | Аргументи “проти” |
4. Фіксований курс, якщо він стабільний, забуспечує компаніям надійну основу для планування та ціноутворення, тим самим даючи змогу розвитку інвестиційної діяльності та міжнародної торгівлі. | 4. Якщо фіксованому курсу в будь-якій мірі не довіряють, він може піддатися спекулятивним атакам. Це може матиме негативні наслідки для монетарної стабільності в економіці або для іноземних резервів. У кінцевому результаті спекуляції можуть зумовити відмову від фіксованого курсу. |
5. Фіксований валютний курс обмежує внутрішню грошово-кредитну політику: якщо її цілі знаяно відрізняються від цілей тієї країни, до валюти якої прив’язана національна валюта, може виникнути небажаний притік або відтік капіталу, що потребує втручання центрального банку. Притік коштів може посилити інфляцію; а відтак – відчутно зменшити іноземні резерви країни. Стримуючий фактор у сфері грошово-кредитної полдітики часто розглядається як дисциплінуючий захід проти прийняття економічної політики країни, до валюти якої прив’язана національна валюта. | 5. Не існує надійного способу, щоб визначити, чи є вибраний курс оптимальним та стабільним. Ні уряд, ні центральний банк не можуть з впевненістю сказати, що вони краще за ринок знають, в якій точці знаходиться курс рівноваги. |
| 6. Фіксований курс буде бажаним, якщо правильно визначити курс рівноваги та підтримувати його на певному рівні. | 6. Хоча фіксований валютний курс може бути важливим для монетарних цілей, він не відповідатиме реальному курсу, який у деяких випадках може розглядатися як індикатор або ціль. |
| 7. Режим фіксованого курсу, який дисциплінує грошово-кредитну політику, може застосовуватись у випадках, якщо фінансові інструменти та фінансові ринки недостатньо розвинуті для проведення ринкової грошово-кредитьної політики. | 7. Фіксований курс передбачає, щоб центральний банк був готовий до проведення інтервенцій на валютному ринку з метою його підтримки. Після цього потрібно прийняти рішення про те, що робити з внутрішніми наслідками інтервенцій (наприклад, чи потрібно робити ”стерилізацію”). |
| 8. Центральному банку потрібно мати достатню кількість резервів. | |
| 9. Орієнтація на грошово-кредитну політику іншої країни не завжди буває вигідним. |
* Вісник НБУ, лютий 1999, с.10.
* Вісник НБУ: статистичні дані НБУ, інформація Центрального банку Росії в Internet, лютий 1998р., с. 11.
*Лэттер Т. Выбор режима валютного курса.—С.16.
* Круль О.Я.Шляхи забезпечення стабільного розвитку валютно-курсоаої політики в Україні // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України.—Суми:Ініціатива, 1998.--С.16.