ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 3-4, ст.27 ) { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2905-III ( 2905-14 ) від 20.12.2001, ВВР, 2002, N 12-13, ст.92 N 675-IV ( 675-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 28, ст.213 N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 898-IV ( 898-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.313 - набирає чинності з 01.01.2004 N 1103-IV ( 1103-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 7, ст.48 N 1119-IV ( 1119-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 7, ст.57 N 1158-IV ( 1158-15 ) від 11.09.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.67 } { Додатково див. Закон N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1626-IV ( 1626-15 ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 26, ст.361 N 1694-IV ( 1694-15 ) від 20.04.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.83 N 1709-IV ( 1709-15 ) від 12.05.2004, ВВР, 2004, N 35, ст.416 N 2059-IV ( 2059-15 ) від 06.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.25 N 2229-IV ( 2229-15 ) від 14.12.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.103 } { Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 5-рп/2005 ( v005p710-05 ) від 22.09.2005 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 - зміни діють у 2006 році N 3415-IV ( 3415-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 26, ст.209 N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006, ВВР, 2006, N 21, ст.170 } Розділ I ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Глава 1 Основні положення Стаття 1. Земля - основне національне багатство 1. Земля є основним національним багатством, що перебуває підособливою охороною держави. 2. Право власності на землю гарантується. 3. Використання власності на землю не може завдавати шкодиправам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршуватиекологічну ситуацію і природні якості землі. Стаття 2. Земельні відносини 1. Земельні відносини - це суспільні відносини щодоволодіння, користування і розпорядження землею. 2. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи,органи місцевого самоврядування та органи державної влади. 3. Об'єктами земельних відносин є землі в межах територіїУкраїни, земельні ділянки та права на них, у тому числі наземельні частки (паї).Стаття 3. Регулювання земельних відносин 1. Земельні відносини регулюються Конституцією України( 254к/96-ВР ), цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до нихнормативно-правовими актами. 2. Земельні відносини, що виникають при використанні надр,лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферногоповітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами пронадра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря,якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Стаття 4. Земельне законодавство та його завдання 1. Земельне законодавство включає цей Кодекс, іншінормативно-правові акти у галузі земельних відносин. 2. Завданням земельного законодавства є регулювання земельнихвідносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичнихосіб, територіальних громад та держави, раціонального використаннята охорони земель. Стаття 5. Принципи земельного законодавства Земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі яктериторіального базису, природного ресурсу і основного засобувиробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян,юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичнимиособами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння,користування і розпорядження землею, крім випадків, передбаченихзаконом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки. Глава 2 Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин До повноважень Верховної Ради України в галузі земельнихвідносин належить: а) прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин; б) визначення засад державної політики в галузі використаннята охорони земель; в) затвердження загальнодержавних програм щодо використаннята охорони земель; г) встановлення і зміна меж районів і міст; ґ) погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом)особливо цінних земель; д) вирішення інших питань у галузі земельних відносинвідповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ). Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим угалузі земельних відносин на території республіки належить: а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власностітериторіальних громад; б) забезпечення реалізації державної політики в галузівикористання та охорони земель; в) погодження загальнодержавних програм використання таохорони земель, участь у їх реалізації в межах територіїАвтономної Республіки Крим; г) затвердження та участь у реалізації республіканськихпрограм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорониземель; ґ) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та наданняземельних ділянок із земель державної власності, що проводятьсяорганами виконавчої влади; д) координація діяльності районних і міських (містреспубліканського значення) рад у галузі земельних відносин; е) координація діяльності місцевих органів земельнихресурсів; є) координація здійснення контролю за використанням таохороною земель; ж) внесення до Верховної Ради України пропозицій щодовстановлення та зміни меж районів, міст; з) встановлення і зміна меж сіл, селищ; и) вирішення інших питань у галузі земельних відносинвідповідно до закону. Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі земельних відносин До повноважень обласних рад у галузі земельних відносин натериторії області належить: а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власностітериторіальних громад; б) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та наданняземельних ділянок із земель державної власності, що проводятьсяорганами виконавчої влади; в) забезпечення реалізації державної політики в галузівикористання та охорони земель; г) погодження загальнодержавних програм використання таохорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території; ґ) затвердження та участь у реалізації регіональних програмвикористання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель; д) координація діяльності місцевих органів земельнихресурсів; е) організація землеустрою; є) внесення до Верховної Ради України пропозицій щодовстановлення та зміни меж районів, міст; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ; з) вирішення земельних спорів; и) вирішення інших питань у галузі земельних відносинвідповідно до закону. Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин До повноважень Київської і Севастопольської міських рад угалузі земельних відносин на їх території належить: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача земельних ділянок комунальної власності увласність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земелькомунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальноївласності в порядку, передбаченому цим Кодексом; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; д) припинення права користування земельними ділянками увипадках, передбачених цим Кодексом; е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятихземельних ділянок; є) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та наданняземельних ділянок із земель державної власності, що проводятьсяорганами виконавчої влади; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; з) організація землеустрою; и) координація діяльності місцевих органів земельнихресурсів; і) здійснення контролю за використанням і охороною земелькомунальної власності, додержанням земельного та екологічногозаконодавства; ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припиненнявикористання земельної ділянки громадянами та юридичними особами вразі порушення ними вимог земельного законодавства; й) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу)земельних ділянок; к) внесення у встановленому порядку пропозицій до ВерховноїРади України щодо встановлення та зміни меж міст; л) вирішення земельних спорів; м) вирішення інших питань у галузі земельних відносинвідповідно до закону. Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі земельних відносин До повноважень районних рад у галузі земельних відносин натериторії району належить: а) розпорядження землями на праві спільної власностівідповідних територіальних громад; б) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та наданняземельних ділянок із земель державної власності, що проводятьсяорганами виконавчої влади; в) координація діяльності місцевих органів земельнихресурсів; г) забезпечення реалізації державної політики в галузіохорони та використання земель; ґ) організація землеустрою та затвердження землевпоряднихпроектів; д) внесення до Верховної Ради Автономної Республіки Крим,обласних рад пропозицій щодо встановлення і зміни меж районів,міст, селищ, сіл; е) вирішення земельних спорів; є) вирішення інших питань у галузі земельних відносинвідповідно до закону. Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин Повноваження районних у містах рад у галузі земельнихвідносин визначаються міськими радами. Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузіземельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності увласність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земелькомунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальноївласності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповіднихтериторіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельнихресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земелькомунальної власності, додержанням земельного та екологічногозаконодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використанняземель громадянами і юридичними особами у разі порушення нимивимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та наданняземельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районнимподілом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), наданняземельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення ізміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносинвідповідно до закону. Глава 3 Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельнихвідносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах,визначених цим Кодексом; б) реалізація державної політики у галузі використання таохорони земель; в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку,визначеному цим Кодексом; г) координація проведення земельної реформи; ґ) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавнихпрограм використання та охорони земель; д) організація ведення державного земельного кадастру,державного контролю за використанням і охороною земель таздійснення землеустрою; е) встановлення порядку проведення моніторингу земель; є) вирішення інших питань у галузі земельних відносинвідповідно до закону. Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин До повноважень центрального органу виконавчої влади з питаньекології та природних ресурсів у галузі земельних відносинналежить: а) участь у розробленні та реалізації загальнодержавних ірегіональних програм використання та охорони земель; б) організація моніторингу земель; в) участь у розробці нормативних документів у галузі охорониземель та відтворення родючості ґрунтів; г) здійснення державної екологічної експертизиземлекористування; ґ) внесення пропозицій щодо формування державної політики вгалузі охорони та раціонального використання земель; д) здійснення міжнародного співробітництва з питань охорониземель; е) вирішення інших питань у галузі земельних відносинвідповідно до закону. Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин До повноважень центрального органу виконавчої влади з питаньземельних ресурсів у галузі земельних відносин належить: а) внесення пропозицій про формування державної політики угалузі земельних відносин і забезпечення її реалізації; б) координація робіт з проведення земельної реформи; в) участь у розробленні та реалізації загальнодержавних,регіональних програм використання та охорони земель; г) ведення державного земельного кадастру, в тому числідержавної реєстрації земельних ділянок; ґ) здійснення землеустрою, моніторингу земель і державногоконтролю за використанням та охороною земель; д) здійснення державної експертизи програм і проектів зпитань землеустрою, державного земельного кадастру, охорониземель, реформування земельних відносин, а такожтехніко-економічних обґрунтувань цих програм і проектів; е) розроблення економічного і правового механізму регулюванняземельних відносин; є) участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвиткуринку земель; ж) здійснення міжнародного співробітництва в галузі земельнихвідносин; з) вирішення інших питань у галузі земельних відносинвідповідно до закону. Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим угалузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах,визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконаннязагальнодержавних і республіканських програм з питань використаннята охорони земель; в) координація здійснення землеустрою і державного контролюза використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу)земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку,визначеному цим Кодексом; д) здійснення контролю за використанням коштів, що надходятьу порядку відшкодування втрат сільськогосподарського ілісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом)земельних ділянок; е) вирішення інших питань у галузі земельних відносинвідповідно до закону. Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузіземельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах,визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконаннязагальнодержавних і регіональних (республіканських) програм зпитань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролюза використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу)земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах,визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл,селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходятьу порядку відшкодування втрат сільськогосподарського ілісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом)земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельнихресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносинвідповідно до закону. Стаття 17-1. Повноваження державних органів приватизації До повноважень державних органів приватизації у галузіземельних відносин належить: продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, якіпідлягають приватизації.( Кодекс доповнено статтею 17-1 згідно із Законом N 3235-IV( 3235-15 ) від 20.12.2005 ) Розділ II ЗЕМЛІ УКРАЇНИ Глава 4 Склад та цільове призначення земель України Стаття 18. Склад земель 1. До земель України належать усі землі в межах її території,в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які заосновним цільовим призначенням поділяються на категорії. 2. Категорії земель України мають особливий правовий режим. 3. Україна за межами її території може мати на правідержавної власності земельні ділянки, правовий режим якихвизначається законодавством відповідної країни. Стаття 19. Категорії земель 1. Землі України за основним цільовим призначеннямподіляються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронногопризначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики,оборони та іншого призначення. 2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані увласність або користування громадян чи юридичних осіб, можутьперебувати у запасі.{ Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV( 3404-15 ) від 08.02.2006 } Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земель 1. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюєтьсяна підставі рішень органів державної влади та органів місцевогосамоврядування відповідно до їх повноважень. 2. Зміна цільового призначення земель провадиться органамивиконавчої влади або органами місцевого самоврядування, якіприймають рішення про передачу цих земель у власність або наданняу користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проектиземлеустрою або приймають рішення про створення об'єктівприродоохоронного та історико-культурного призначення. 3. Зміна цільового призначення земель, які перебувають увласності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативоювласників земельних ділянок у порядку, що встановлюється КабінетомМіністрів України. 4. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами,провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади зпитань охорони навколишнього природного середовища та лісовогогосподарства.{ Статтю 20 доповнено частиною четвертою згідно із ЗакономN 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006 } Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначенняземель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади таорганів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельнихділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок абовизнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до законугромадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядкувстановлення та зміни цільового призначення земель. Глава 5 Землі сільськогосподарського призначення Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання 1. Землями сільськогосподарського призначення визнаютьсяземлі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції,здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальноїдіяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури абопризначені для цих цілей. 2. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічнінасадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи іпрогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крімтих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, земліпід господарськими будівлями і дворами, землі тимчасовоїконсервації тощо). 3. Землі сільськогосподарського призначення передаються увласність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянськогогосподарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасанняхудоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для веденнятоварного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам танавчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам тазагальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей,пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам таорганізаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - дляведення підсобного сільського господарства. 4. Землі сільськогосподарського призначення не можутьпередаватись у власність іноземним громадянам, особам безгромадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.{ Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV( 3404-15 ) від 08.02.2006 } Стаття 23. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення 1. Землі, придатні для потреб сільського господарства,повинні надаватися насамперед для сільськогосподарськоговикористання. 2. Визначення земель, придатних для потреб сільськогогосподарства, провадиться на підставі даних державного земельногокадастру. 3. Для будівництва промислових підприємств, об'єктівжитлово-комунального господарства, залізниць і автомобільнихшляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральнихтрубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденнямсільськогосподарського виробництва, надаються переважнонесільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддягіршої якості. 4. Лінії електропередачі і зв'язку та інші комунікаціїпроводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо. Стаття 24. Земельні ділянки державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій 1. Державним і комунальним сільськогосподарськимпідприємствам, установам та організаціям надаються земельніділянки із земель державної і комунальної власності у постійнекористування для науково-дослідних, навчальних цілей та веденнятоварного сільськогосподарського виробництва. 2. Державні і комунальні сільськогосподарські підприємства,установи і організації можуть орендувати земельні ділянки, щоперебувають у власності громадян та юридичних осіб. 3. У разі ліквідації державного чи комунального підприємства,установи, організації землі, які перебувають у їх постійномукористуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади абооргану місцевого самоврядування переводяться до земель запасу абонадаються іншим громадянам та юридичним особам для використання заїх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянокприпиняються. Стаття 25. Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій 1. При приватизації земель державних і комунальнихсільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельніділянки передаються працівникам цих підприємств, установ таорганізацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти,культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідноїради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з нихземельної частки (паю). 2. Рішення про приватизацію земель державних і комунальнихсільськогосподарських підприємств, установ та організаційприймають органи виконавчої влади або органи місцевогосамоврядування відповідно до їх повноважень за клопотаннямпрацівників цих підприємств, установ та організацій. 3. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частиніпершій цієї статті, передаються безоплатно. 4. Площа земель, що передаються у приватну власність,становить різницю між загальною площею земель, що перебували упостійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установта організацій, і площею земель, які залишаються у державній чикомунальній власності (лісогосподарського призначення, воднийфонд, резервний фонд). 5. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, маютьгарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену внатурі (на місцевості). 6. При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуютьсясільськогосподарські угіддя, які перебували у постійномукористуванні державних та комунальних сільськогосподарськихпідприємств, установ та організацій, за винятком земель, щозалишаються у державній та комунальній власності. Загальний розміробчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідьподіляється на загальну кількість осіб, зазначених у частиніпершій цієї статті. 7. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарахземельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств,установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними. Розміри земельних ділянок, що виділяються для працівниківдержавних та комунальних закладів, підприємств і організаційкультури, освіти та охорони здоров'я та пенсіонерів з їх числа,які проживають у сільській місцевості або селищах міського типу,не можуть перевищувати норм безоплатної передачі земельних ділянокгромадянам, встановлених законом для ведення особистогоселянського господарства. 8. Внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахиснілісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди,водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані увласність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ таорганізацій, що створені колишніми працівниками державних ікомунальних сільськогосподарських підприємств, установ таорганізацій. 9. Органи виконавчої влади або органи місцевогосамоврядування у процесі приватизації створюють резервний фондземель за погодженням його місця розташування з особами,зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотківплощі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійномукористуванні відповідних підприємств, установ та організацій. 10. Резервний фонд земель перебуває у державній абокомунальній власності і призначається для подальшого перерозподілута використання за цільовим призначенням.{ Стаття 25 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1694-IV( 1694-15 ) від 20.04.2004, N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006 } Стаття 26. Використання земельних ділянок з меліоративними системами Земельні ділянки, одержані громадянами внаслідок приватизаціїземель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств,на яких розташовані та функціонують меліоративні системи,використовуються спільно на підставі угоди. У разі відсутностізгоди щодо спільного використання зазначених земельних ділянокпитання вирішується в судовому порядку. Стаття 27. Збереження права на землю сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, особистих селянських і фермерських господарств Сільськогосподарські підприємства, установи та організації,особисті селянські і фермерські господарства, які об'єднуються васоціації та інші організаційно-правові форми, зберігають право насвої земельні ділянки, якщо інше не передбачено договором. Стаття 28. Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств 1. Сільськогосподарським підприємствам, установам таорганізаціям, крім державних і комунальних, землісільськогосподарського призначення можуть належати на правівласності. 2. Право власності на землю цих підприємств може набуватисяшляхом внесення до статутного фонду земельних ділянок їхзасновників та придбання земельних ділянок за договорамикупівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовимиугодами. 3. Реалізація права власності на землю зазначенимисільськогосподарськими підприємствами здійснюється відповідно дозакону. Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій 1. При ліквідації сільськогосподарських підприємств, установта організацій переважне право на отримання земельних ділянокпоруч з населеними пунктами мають власники земельних часток(паїв), які проживають у цих населених пунктах. 2. Місце розташування земельних ділянок визначається зурахуванням вимог раціональної організації території ікомпактності землекористування відповідно до землевпоряднихпроектів, які затверджуються зборами власників земельних часток(паїв). Стаття 30. Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств 1. При ліквідації сільськогосподарських підприємствнесільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності,розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємствабо за згодою власників земельних часток (паїв). У разінедосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку. 2. Земельні ділянки державної і комунальної власності, якіперебували у користуванні сільськогосподарських підприємств,установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земельзапасу або передаються у власність чи користування відповідно доцього Кодексу. Стаття 31. Землі фермерського господарства 1. Землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власностіфермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членамфермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерськимгосподарством на умовах оренди. 2. Громадяни - члени фермерського господарства мають право наодержання безоплатно у власність із земель державної і комунальноївласності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Стаття 32. Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств 1. Громадянам України - членам фермерських господарствпередаються безоплатно у приватну власність надані їм укористування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю)члена сільськогосподарського підприємства, розташованого натериторії відповідної ради. 2. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян,які раніше набули права на земельну частку (пай). Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств 1. Громадяни України можуть мати на праві власності таорендувати земельні ділянки для ведення особистого селянськогогосподарства. 2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть матиземельні ділянки для ведення особистого селянського господарствана умовах оренди. 3. Використання земель особистого селянського господарстваздійснюється відповідно до закону. Стаття 34. Землі для сінокосіння і випасання худоби 1. Громадяни можуть орендувати земельні ділянки длясінокосіння і випасання худоби. 2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядуванняможуть створювати на землях, що перебувають у власності держави читериторіальної громади, громадські сіножаті і пасовища. Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва 1. Громадяни України із земель державної і комунальноївласності мають право набувати безоплатно у власність або наумовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального абоколективного садівництва. 2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть матиземельні ділянки для ведення індивідуального або колективногосадівництва на умовах оренди. 3. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можутьвикористовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень,вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведеннянеобхідних будинків, господарських споруд тощо. 4. Землі загального користування садівницького товариства єйого власністю. До земель загального користування садівницькоготовариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами,дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об'єктамизагального користування. 5. Приватизація земельної ділянки громадянином - членомсадівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членівцього товариства. 6. Використання земельних ділянок садівницьких товариствздійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств. Стаття 36. Земельні ділянки для городництва 1. Громадянам або їх об'єднанням із земель державної абокомунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянкидля городництва. 2. На земельних ділянках, наданих для городництва, закладаннябагаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальнихбудівель і споруд не допускається. 3. На земельних ділянках, наданих для городництва, можутьбути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захистувід непогоди. Після закінчення строку оренди зазначеної земельноїділянки побудовані тимчасові споруди підлягають знесеннювласниками цих споруд за їх рахунок. Стаття 37. Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю 1. Приватні несільськогосподарські підприємства, установи таорганізації можуть набувати у власність або оренду землісільськогосподарського та іншого призначення для веденняпідсобного господарства. 2. Державні та комунальні несільськогосподарськіпідприємства, установи та організації можуть набувати в орендуземлі сільськогосподарського та іншого призначення для веденняпідсобного господарства. Глава 6 Землі житлової та громадської забудови Стаття 38. Визначення земель житлової та громадської забудови До земель житлової та громадської забудови належать земельніділянки в межах населених пунктів, які використовуються длярозміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, іншихоб'єктів загального користування. Стаття 39. Використання земель житлової та громадської забудови Використання земель житлової та громадської забудовиздійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту,іншої містобудівної документації, плану земельно-господарськогоустрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних тамісцевих правил забудови. Стаття 40. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади абоорганів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно увласність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництвата обслуговування жилого будинку, господарських будівель ігаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понаднорму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власністьземельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовимиугодами. Стаття 41. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів 1. Житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельнимкооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органівмісцевого самоврядування земельні ділянки для житлового ігаражного будівництва передаються безоплатно у власність абонадаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно дозатвердженої містобудівної документації. 2. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельнікооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність зацивільно-правовими угодами. Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків 1. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилібудинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинковітериторії державної або комунальної власності, надаються впостійне користування підприємствам, установам і організаціям, якіздійснюють управління цими будинками. 2. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилогобудинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно увласність або надаватись у користування об'єднанню власників. 3. Порядок використання земельних ділянок, на якихрозташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до нихбудівлі, споруди та прибудинкові території, визначаєтьсяспіввласниками. 4. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на якихрозташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до нихбудівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються напідставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону тавідповідної землевпорядної документації.Глава 7 Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення Стаття 43. Землі природно-заповідного фонду Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водногопростору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливуприродоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну таіншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територійта об'єктів природно-заповідного фонду. Стаття 44. Склад земель природно-заповідного фонду До земель природно-заповідного фонду включаються природнітериторії та об'єкти (природні заповідники, національні природніпарки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки,заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучностворені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічніпарки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Стаття 45. Використання земель природно-заповідного фонду 1. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати удержавній, комунальній та приватній власності. 2. Порядок використання земель природно-заповідного фондувизначається законом. Стаття 46. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання 1. До земель іншого природоохоронного призначення належатьземельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що маютьособливу наукову цінність.{ Частина перша статті 46 в редакції Закону N 3404-IV ( 3404-15 )від 08.02.2006 } 2. Межі земель іншого природоохоронного призначеннязакріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками. 3. Порядок використання земель іншого природоохоронногопризначення визначається законом. Глава 8 Землі оздоровчого призначення Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення До земель оздоровчого призначення належать землі, що маютьприродні лікувальні властивості, які використовуються або можутьвикористовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. Стаття 48. Обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення 1. На землях оздоровчого призначення забороняєтьсядіяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або моженегативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. 2. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортіввстановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної)охорони. 3. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охоронизабороняються передача земельних ділянок у власність і надання укористування підприємствам, установам, організаціям і громадянамдля діяльності, несумісної з охороною природних лікувальнихвластивостей і відпочинком населення. Стаття 49. Використання земель оздоровчого призначення 1. Землі оздоровчого призначення можуть перебувати удержавній, комунальній та приватній власності. 2. Порядок використання земель оздоровчого призначеннявизначається законом. Глава 9 Землі рекреаційного призначення Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення До земель рекреаційного призначення належать землі, яківикористовуються для організації відпочинку населення, туризму тапроведення спортивних заходів. Стаття 51. Склад земель рекреаційного призначення До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянкизелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів,навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас,земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку,пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз,кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметовихтуристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців,дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, іншиханалогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачногобудівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації. Стаття 52. Використання земель рекреаційного призначення 1. Землі рекреаційного призначення можуть перебувати удержавній, комунальній та приватній власності. 2. На землях рекреаційного призначення забороняєтьсядіяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їхза призначенням, а також негативно впливає або може вплинути наприродний стан цих земель. 3. Порядок використання земель рекреаційного призначеннявизначається законом. Глава 10 Землі історико-культурного призначення Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення 1. До земель історико-культурного призначення належать землі,на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники,меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища,могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди іпам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури тамегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець,військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичногокультурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри,квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови містта інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової,військової, культової архітектури, народного зодчества,садово-паркові комплекси, фонова забудова. Стаття 54. Використання земель історико-культурного призначення 1. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати удержавній, комунальній та приватній власності. 2. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальнихпарків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексіввстановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливовпливає або може вплинути на додержання режиму використання цихземель. 3. Порядок використання земель історико-культурногопризначення визначається законом. Глава 11 Землі лісогосподарського призначення{ Назва глави 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV( 3404-15 ) від 08.02.2006 } Стаття 55. Визначення земель лісогосподарського призначення 1. До земель лісогосподарського призначення належать землі,вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю,нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісовогогосподарства. 2. До земель лісогосподарського призначення не належатьземлі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які невіднесені до категорії лісів; { Пункт "б" частини другої статті 55 виключено на підставіЗакону N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006 } в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками насільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садовихділянках.{ Стаття 55 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV( 3404-15 ) від 08.02.2006 } Стаття 56. Власність на землі лісогосподарського призначення 1. Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати удержавній, комунальній та приватній власності. 2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органівмісцевого самоврядування та органів виконавчої влади можутьбезоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельніділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5гектарів у складі угідь селянських, фермерських та іншихгосподарств. 3. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можутьнабувати у власність земельні ділянки деградованих імалопродуктивних угідь для залісення.{ Стаття 56 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV( 3404-15 ) від 08.02.2006 } Стаття 57. Використання земель лісогосподарського призначення{ Назва статті 57 в редакції Закону N 3404-IV ( 3404-15 ) від08.02.2006 } 1. Земельні ділянки лісогосподарського призначення зарішенням органів виконавчої влади або органів місцевогосамоврядування надаються в постійне користування спеціалізованимдержавним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншимдержавним і комунальним підприємствам, установам та організаціям,у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісовогогосподарства.{ Частина перша статті 57 в редакції Закону N 3404-IV ( 3404-15 )від 08.02.2006 } 2. Порядок використання земель лісогосподарського призначеннявизначається законом.{ Стаття 57 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV( 3404-15 ) від 08.02.2006 } Глава 12 Землі водного фонду Стаття 58. Склад земель водного фонду 1. До земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими воднимиоб'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;{ Пункт "а" частини першої статті 58 із змінами, внесеними згідноіз Законом N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006 } б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок танавколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; { Пункт "б" частинипершої статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV( 3404-15 ) від 08.02.2006 } в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами таканалами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. 2. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовжморів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюютьсяводоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектамиземлеустрою. Стаття 59. Право на землі водного фонду 1. Землі водного фонду можуть перебувати у державній,комунальній та приватній власності. 2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органіввиконавчої влади або органів місцевого самоврядування можутьбезоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми(загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельнихділянках можуть у встановленому порядку створюватирибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. 3. Державним водогосподарським організаціям за рішенняморганів виконавчої влади або органів місцевого самоврядуваннянадаються у постійне користування землі водного фонду для доглядуза водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугамивідведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічнимиспорудами тощо. 4. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої владиабо органами місцевого самоврядування із земель водного фондуможуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережнихзахисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, атакож озера, водосховища, інші водойми, болота та острови длясінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих,рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведеннянауково-дослідних робіт тощо. 5. Використання земельних ділянок водного фонду длярибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженняміз землекористувачами. Стаття 60. Прибережні захисні смуги 1. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та іншихводойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забрудненняі засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зонвиділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. 2. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річокта навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставківплощею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а такожставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширинаприбережної захисної смуги подвоюється. 3. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів танавколо морських заток і лиманів встановлюються за проектамиземлеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванняммістобудівної документації. Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах 1. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією зрежимом обмеженої господарської діяльності. 2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водоймта на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження ізалісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних,гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач,гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачіврідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників,полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. 3. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі,можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідаютьвстановленим режимам господарювання, підлягають винесенню зприбережних захисних смуг. 4. Режим господарської діяльності на земельних ділянкахприбережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та наостровах встановлюється законом. Стаття 62. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах 1. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських затокі лиманів та на островах у внутрішніх морських водахзабороняється: а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів інакопичувачів стічних вод; б) влаштування вигребів для накопиченнягосподарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метрна добу; в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд дляприймання і знезаражування рідких відходів; г) застосування сильнодіючих пестицидів. 2. Режим господарської діяльності на земельних ділянкахприбережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманівта на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом. Стаття 63. Смуги відведення 1. Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення,пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальнихсистем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребельна берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення зособливим режимом використання. 2. Розміри та режим використання земельних ділянок смугвідведення визначаються за проектами землеустрою, якірозробляються і затверджуються в установленому порядку. 3. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються длястворення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних тапротиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо. Стаття 64. Берегові смуги водних шляхів 1. На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктівдля проведення робіт, пов'язаних з судноплавством, встановлюютьсяберегові смуги. 2. Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються запроектами землеустрою, які розробляються і затверджуються вустановленому порядку. 3. Порядок встановлення та використання берегових смуг воднихшляхів визначається Кабінетом Міністрів України. Глава 13 Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення 1. Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики,оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, наданів установленому порядку підприємствам, установам та організаціямдля здійснення відповідної діяльності. 2. Порядок використання земель промисловості, транспорту,зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюєтьсязаконом. Стаття 66. Землі промисловості 1. До земель промисловості належать землі, надані длярозміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжнихбудівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних таінших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж,адміністративно-побутових будівель, інших споруд. 2. Землі промисловості можуть перебувати у державній,комунальній та приватній власності. 3. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначенихцілей, визначаються відповідно до затверджених в установленомупорядку державних норм і проектної документації, а відведенняземельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їхосвоєння. 4. Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних зкористуванням надрами, проводиться після оформлення вустановленому порядку прав користування надрами і відновленняземель згідно із затвердженим проектом рекультивації на ранішевідпрацьованих площах у встановлені строки. Стаття 67. Землі транспорту 1. До земель транспорту належать землі, надані підприємствам,установам та організаціям залізничного, автомобільного транспортуі дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного,трубопровідного транспорту та міського електротранспорту длявиконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту ірозвитку об'єктів транспорту. 2. Землі транспорту можуть перебувати у державній,комунальній та приватній власності. Стаття 68. Землі залізничного транспорту До земель залізничного транспорту належать землі смугвідведення залізниць під залізничним полотном та йогооблаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудамиенергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного іпасажирського господарства, сигналізації та зв'язку,водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальниминасадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншимиспорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничноготранспорту. Стаття 69. Землі морського транспорту 1. До земель морського транспорту належать землі під: а) морськими портами з набережними, майданчиками, причалами,вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктамизагальнопортового і комплексного обслуговування флоту; б) гідротехнічними спорудами і засобами навігаційноїобстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами,складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовимибудівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт. 2. На підходах до портів (каналів), мостових, кабельних іповітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів відповідно дозакону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель. Стаття 70. Землі річкового транспорту До земель річкового транспорту належать землі під: а) портами, спеціалізованими причалами, пристанями і затонамиз усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговуютьрічковий транспорт; б) пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами; в) судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними тагідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями; г) берегоукріплювальними спорудами й насадженнями; ґ) вузлами зв'язку, радіоцентрами і радіостанціями; д) будівлями, береговими навігаційними знаками та іншимиспорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтнимизаводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями,судноверф'ями, відстійно-ремонтними пунктами, складами,матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими такультурно-побутовими будівлями, іншими об'єктами, що забезпечуютьроботу річкового транспорту. Стаття 71. Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства 1. До земель автомобільного транспорту належать землі підспорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного іпаливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями,лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями,станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями,автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами,авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчикамиконтейнерними та для перечеплення, службовими такультурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечуютьроботу автомобільного транспорту. 2. До земель дорожнього господарства належать землі підпроїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративнимозелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортнимирозв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками ірозташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудамита обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смугвідведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечуютьфункціонування автомобільних доріг, а саме: а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисніспоруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди,вловлюючі з'їзди; б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку,підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу; в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби звиробничими базами; г) захисні насадження. Стаття 72. Землі авіаційного транспорту 1. До земель авіаційного транспорту належать землі під: а) аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами(об'єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки,очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями збудівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційноготранспорту; б) вертольотними станціями, включаючи вертольотодроми,службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами; в) ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами,вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками дляексплуатації повітряних суден; г) службовими об'єктами, що забезпечують роботу авіаційноготранспорту. 2. На приаеродромній території відповідно до законузапроваджується особливий режим використання земель. Стаття 73. Землі трубопровідного транспорту 1. До земель трубопровідного транспорту належать земельніділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди,а також під наземні споруди підземних трубопроводів. 2. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводіввстановлюються охоронні зони. Стаття 74. Землі міського електротранспорту До земель міського електротранспорту належать землі підвідокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням,метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатнимидорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо,вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійногогосподарства, сигналізації і зв'язку, службовими ікультурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхіднимидля забезпечення роботи міського електротранспорту. Стаття 75. Землі зв'язку 1. До земель зв'язку належать земельні ділянки, надані підповітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутниковізасоби зв'язку. 2. Землі зв'язку можуть перебувати у державній, комунальнійта приватній власності. 3. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній зв'язку, щопроходять поза населеними пунктами, а також навколовипромінювальних споруд телерадіостанцій та радіорелейних лінійвстановлюються охоронні зони. Стаття 76. Землі енергетичної системи 1. Землями енергетичної системи визнаються землі, надані піделектрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції,електростанції з використанням енергії вітру і сонця та іншихджерел), під об'єкти транспортування електроенергії докористувача. 2. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній,комунальній та приватній власності. 3. Уздовж повітряних і підземних кабельних лінійелектропередачі встановлюються охоронні зони. Стаття 77. Землі оборони 1. Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення іпостійної діяльності військових частин, установ,військово-навчальних закладів, підприємств та організацій ЗбройнихСил України, інших військових формувань, утворених відповідно дозаконодавства України. 2. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальнійвласності. 3. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разінеобхідності створюються захисні, охоронні та інші зони зособливими умовами користування. 4. Порядок використання земель оборони встановлюєтьсязаконом. Розділ III ПРАВА НА ЗЕМЛЮ Глава 14 Право власності на землю Стаття 78. Зміст права власності на землю 1. Право власності на землю - це право володіти,користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. 2. Право власності на землю набувається та реалізується напідставі Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу, атакож інших законів, що видаються відповідно до них. 3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальнійта державній власності. 4. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельніділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельнимкодексом України), земельні ділянки не повертаються. Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності 1. Земельна ділянка - це частина земної поверхні зустановленими межами, певним місцем розташування, з визначенимищодо неї правами. 2. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межахна поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси ібагаторічні насадження, які на ній знаходяться. 3. Право власності на земельну ділянку розповсюджується напростір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту іна глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та іншихбудівель і споруд. Стаття 80. Суб'єкти права власності на землю Суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватноївласності; б) територіальні громади, які реалізують це правобезпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - наземлі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органидержавної влади, - на землі державної власності. Стаття 81. Право власності на землю громадян 1. Громадяни України набувають права власності на земельніділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни,іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальноївласності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм укористування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельноїчастки (паю). 2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можутьнабувати права власності на земельні ділянкинесільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, атакож на земельні ділянки несільськогосподарського призначення замежами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомогомайна, що належать їм на праві приватної власності. 3. Іноземні громадяни та особи без громадянства можутьнабувати права власності на земельні ділянки відповідно до частинидругої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни,іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єктинерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. 4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті успадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства,протягом року підлягають відчуженню. Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб 1. Юридичні особи (засновані громадянами України абоюридичними особами України) можуть набувати у власність земельніділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни,іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутногофонду; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом. 2. Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності наземельні ділянки несільськогосподарського призначення: а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктівнерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних ізздійсненням підприємницької діяльності в Україні; б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктівнерухомого майна. 3. Спільні підприємства, засновані за участю іноземнихюридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності наземельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках,визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку,встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб.( Статтю 82 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1103-IV( 1103-15 ) від 10.07.2003 ) 4. Землі сільськогосподарського призначення, отримані вспадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженнюпротягом одного року. Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад 1. Землі, які належать на праві власності територіальнимгромадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. 2. У комунальній власності перебувають усі землі в межахнаселених пунктів, крім земель приватної та державної власності, атакож земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єктикомунальної власності. 3. До земель комунальної власності, які не можутьпередаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани,вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари,кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктамиповітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду,історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливуекологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурнуцінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків,визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цимКодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпеченнядіяльності органів місцевого самоврядування. 4. Територіальні громади набувають землю у комунальнувласність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) примусового відчуження земельних ділянок у власників змотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; в) прийняття спадщини; г) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни,іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом. 5. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднуватина договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальноївласності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюютьрайонні або обласні ради.{ Стаття 83 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV( 3404-15 ) від 08.02.2006 } Стаття 84. Право власності на землю держави 1. У державній власності перебувають усі землі України, крімземель комунальної та приватної власності. 2. Право державної власності на землю набувається іреалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Радиміністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської таСевастопольської міських, районних державних адміністрацій тадержавних органів приватизації щодо земельних ділянок, на якихрозташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно дозакону. ( Частина друга статті 84 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 ) 3. До земель державної власності, які не можуть передаватисьу комунальну власність, належать: а) землі атомної енергетики та космічної системи; б) землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктамисоціально-культурного, виробничого та житлового призначення; в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду таісторико-культурними об'єктами, що мають національне тазагальнодержавне значення; г) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення; ґ) земельні ділянки, які використовуються для забезпеченнядіяльності Верховної Ради України, Президента України, КабінетуМіністрів України, інших органів державної влади, Національноїакадемії наук України, державних галузевих академій наук; д) земельні ділянки зон відчуження та безумовного(обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забрудненнявнаслідок Чорнобильської катастрофи; е) земельні ділянки, які закріплені за державнимипрофесійно-технічними навчальними закладами; є) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальнимизакладами державної форми власності; ж) земельні ділянки, на яких розташовані державні, в томучислі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутнихфондах яких державі належать частки (акції, паї). ( Частину третюстатті 84 доповнено пунктом "ж" згідно із Законом N 3235-IV( 3235-15 ) від 20.12.2005 ) 4. До земель державної власності, які не можуть передаватисьу приватну власність, належать: а) землі атомної енергетики та космічної системи; б) землі під державними залізницями, об'єктами державноївласності повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі оборони; г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду,історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливуекологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурнуцінність, якщо інше не передбачено законом; ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків,визначених цим Кодексом; д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цимКодексом; е) земельні ділянки, які використовуються для забезпеченнядіяльності Верховної Ради України, Президента України, КабінетуМіністрів України, інших органів державної влади, Національноїакадемії наук України, державних галузевих академій наук; є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного(обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забрудненнявнаслідок Чорнобильської катастрофи; ж) земельні ділянки, які закріплені за державнимипрофесійно-технічними навчальними закладами; з) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальнимизакладами державної і комунальної форм власності. 5. Держава набуває права власності на землю у разі: а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивівсуспільної необхідності та для суспільних потреб; б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни,іншими цивільно-правовими угодами; в) прийняття спадщини; г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальноївласності територіальними громадами; ґ) конфіскації земельної ділянки.{ Стаття 84 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1158-IV( 1158-15 ) від 11.09.2003, N 2229-IV ( 2229-15 ) від 14.12.2004,N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006 } Стаття 85. Право власності на землю іноземних держав Іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянкидля розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв таінших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнароднихдоговорів. Стаття 86. Спільна власність на землю 1. Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності звизначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільначасткова власність) або без визначення часток учасників спільноївласності (спільна сумісна власність). 2. Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бутигромадяни та юридичні особи. 3. Суб'єктами права спільної власності на земельні ділянкитериторіальних громад можуть бути районні та обласні ради. 4. Право спільної власності на землю посвідчується державнимактом на право власності на землю. Стаття 87. Виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку 1. Право спільної часткової власності на земельну ділянкувиникає: а) при добровільному об'єднанні власниками належних їмземельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чибільше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома абобільше особами; г) за рішенням суду. Стаття 88. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності 1. Володіння, користування та розпорядження земельноюділянкою, що перебуває у спільній частковій власності,здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а уразі недосягнення згоди - у судовому порядку. 2. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянкуукладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. 3. Учасник спільної часткової власності має право вимагативиділення належної йому частки із складу земельної ділянки якокремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення,а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідноїкомпенсації. 4. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянкумає право на отримання в його володіння, користування частиниспільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йомучастки. 5. Учасник спільної часткової власності відповідно до розмірусвоєї частки має право на доходи від використання спільноїземельної ділянки, відповідає перед третіми особами зазобов'язаннями, пов'язаними із спільною земельною ділянкою, іповинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а такожу витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки. 6. При продажу учасником належної йому частки у спільнійчастковій власності на земельну ділянку інші учасники маютьпереважне право купівлі частки відповідно до закону. Стаття 89. Спільна сумісна власність на земельну ділянку 1. Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісноївласності лише громадянам. 2. У спільній сумісній власності перебувають земельніділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбаченоугодою між ними; в) співвласників жилого будинку. 3. Володіння, користування та розпорядження земельноюділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором абозаконом. 4. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільнійсумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неїокремої частки. 5. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній суміснійвласності, з виділенням частки співвласника, може бути здійсненоза умови попереднього визначення розміру земельних часток, які єрівними, якщо інше не передбачено законом або не встановленосудом. Стаття 90. Права власників земельних ділянок 1. Власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку,передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських таінших культур, на вироблену продукцію; { Пункт "в" частини першоїстатті 90 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV( 3404-15 ) від 08.02.2006 } г) використовувати у встановленому порядку для власних потребнаявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини,торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші кориснівластивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі іспоруди. 2. Порушені права власників земельних ділянок підлягаютьвідновленню в порядку, встановленому законом. Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок 1. Власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок таземлекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші кориснівластивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади таорганам місцевого самоврядування дані про стан і використанняземель та інших природних ресурсів у порядку, встановленомузаконом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень,пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережізрошувальних і осушувальних систем. 2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власниківземельних ділянок.
Глава 15