На тлі критичної демографічної ситуації в країні особливого значення набувають проблеми забезпечення здорового початку життя дітей. Незважаючи на проведення профілактичної роботи, ми вимушені констатувати погіршення як соматичного, так і репродуктивного здоров'я дівчаток-підлітків та жінок фертильного віку. Зростання загальної захворюваності серед дівчаток-підлітків і окремих хвороб ускладнює вагітність і формує високі показники перинатальної патології. Аборти є основним методом регулювання народжуваності і основною причиною не виношування та материнської смертності. Адже рівень абортів в Україні набагато вищий, ніж у багатьох країнах світу (39 на 1000 жінок фертильного віку). Одним з найчутливіших індикаторів репродуктивного здоров'я є материнська смертність, і в цьому розділі служби вдалося отримати позитивні результати.
Значно погіршила умови життя та здоров'я населення чорнобильська катастрофа. Серед людей, які постраждали внаслідок аварії, рівень поширеності захворювань, інвалідності, смертності перевищує відповідні показники по Україні.
Щорічно майже четверть населення України страждає від інфекційних хвороб. Близько 95% інфекційної патології складають грип та гострі інфекції верхніх дихальних шляхів. У 1998 р. в лікувально-профілактичні установи надійшло 9,5 млн. звернень з цієї причини.
Сталої тенденції до зростання набула інфекційна захворюваність на такі соціальне небезпечні хвороби, як туберкульоз, венеричні захворювання, ВІЛ/СНІД.
Відомо, що захворюваність населення на туберкульоз набула характеру епідемії в багатьох країнах, у тому числі й в Україні. Високі показники захворюваності на туберкульоз характерні для молодого покоління громадян, а саме, віком від 13 до 44 років. Збільшилася частота випадків множинної стійкості збудників туберкульозу до ліків, що знижує ефективність боротьби з цією інфекцією. В період 1993...1998 років захворюваність на всі види активного туберкульозу збільшилася на 44,8%. У 1999 р. захворюваність на туберкульоз залишилася на високому рівні — 54,4 випадку на 100 тис. населення. Найвищі рівні захворюваності на туберкульоз у 1998 році реєструвалися в Запорізькій (72,8), Херсонській (70,4) та Донецькій областях (68,5 на 100 тисяч населення).
Збільшення поширеності інфекції відбувається на фоні погіршення медичного обслуговування населення. Воно спричинене кризовим станом у державі й охороні здоров'я, зокрема. За таких умов виявлення хворих на туберкульоз часто є пізнім через відсутність діагностичної техніки, реактивів. Недостатнє забезпечення лікувальних установ та пацієнтів антимікобактеріальними препаратами знижує ефективність лікування хворих на туберкульоз і сприяє збільшенню випадків рецидивів. Особливо це стосується соціально дезадаптованих верств і осіб з високим ризиком захворювання. Названі чинники стали причиною зростання смертності від цієї недуги.
За статистичними даними, СНІД, як і туберкульоз, прогресує. У 1999 р, було виявлено 571 випадок захворювань на СНІД серед дорослих та 16 випадків — серед дітей. Захворюваність на СНІД збільшилася за рік в 1,5 разу. Найбільша кількість випадків ВІЛ-інфікованих зареєстрована у Дніпропетровській, Донецькій, Одеській, Миколаївській областях. Молодь складає 70% усіх ВІЛ-інфікованих. Всього, починаючи з 1987 року, в Україні виявлено ЗО тис. ВІЛ-інфікованих..
На досить високому рівні залишається захворюваність населення на сифіліс та гонорею (113,1 та 51,9 випадку на 100 тисяч). Серед окремих адміністративних територій високим рівнем захворюваності на сифіліс відзначаються Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Донецька, Луганська області.
Деяке зниження показників у 1999 році не відображає справжній рівень захворюваності через неповноту звертань за медичною допомогою в ЛПЗ. Лікування пацієнтів з захворюваннями, що передаються статевим шляхом, здійснюється сьогодні кооперативами та різними структурами низького медичного, іноді немедичного рівня. Такі структури не реєструють венеричних захворювань, не здійснюють санацію осередків інфекції, не надають звіти про лікувальну діяльність. Все це ускладнює контроль за рівнем захворюваності та профілактичними заходами стосовно венеричних хвороб.
Продовжує залишатися високим рівень захворюваності населення на інфекційні хвороби, що контролюються засобами специфічної імунопрофілактики. На жаль, при цьому фінансування лікувально-профілактичних та санітарно-гігієнічних закладів по закупівлі вакцинних препаратів, діагностичних тест-систем, дезінфікуючих засобів — незадовільне.
Внаслідок відсутності коштів у місцевих бюджетах для закупівлі вакцин проти епідемічного паротиту, кору, поліомієліту існує реальна загроза виникнення епідемічних ускладнень по названих інфекціях.
В Україні профпатологія реєструється у осіб понад 250 професій і складає близько 3500 осіб.
У медичних закладах на диспансерному обліку перебуває лише 3% від загальної кількості працюючих в шкідливих та небезпечних умовах праці. За даними Держкомстату України, в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працює 18% від загальної кількості працюючих. Найбільша кількість їх зосереджена в вугільній промисловості, чорній металургії, машинобудуванні та будівництві. З метою запобігання і зменшення рівня професійної захворюваності в країні установам державного санепіднагляду необхідно посилити контроль за умовами праці не тільки на державних, але й особливо на малих, середніх та приватних підприємствах.
Обґрунтовану тривогу викликають високі показники інвалідності населення. На обліку в органах соціального захисту перебуває близько 2,4 мли. осіб. Провідні місця в структурі причин первинної інвалідності посідають хвороби системи кровообігу, новоутворення, травми усіх локалізацій.
Аналогічною загальнодержавній є ситуація з охороною здоров¢я у Вінницькій області. Ресурсний потенціал галузі регіону включає майже 1300 лікувально-профілактичних закладів, в тому числі 116 лікарень, 144 лікарських амбулаторій, 982 ФАПи, 14 диспансерів, 5 санаторіїв для дітей та 3 для дорослих. В закладах охорони здоров¢я станом на 1.04.1999 року працювало 6392 лікаря і майже 13 тисяч медичних працівників.
В області було 14825 лікарняних ліжок. В 1998 році зроблено 84610 хірургічних операцій (на 500 більше, ніж у 1997 році). [57.c.2]. (Для порівняння, за даними МОЗ України щороку населення має 510 млн. “контактів” із лікарями, 485 млн. громадян кожного року звертається по медичну допомогу до поліклінік, 14 млн. лікується в стаціонарах. [42.c.63]. І це в умовах, коли обласну охорону здоров¢я було профінансовано на 80% від плану, який дуже далекий від мінімально необхідних для нормального функціонування галузі в наших непростих умовах.
Надзвичайно важкими були останні роки для закладів охорони здоров¢я Тиврівського району. Головною причиною цього є недостатнє фінансування. Так, бюджетом на 1999 р. було затверджено 1360 тисяч гривень, профінансовано лише 1116,9 тисячі гривень). На заробітну плату передбачалось 718,7 тис. гривень, було отримано 634,4 грн. Фактичні ж витрати становили 662,1 т. грн.. Тому і виник борг працівникам по зарплаті, який на 1.01.2000 р. становив 47,9 тис. грн.. Недофінансовано усі статті витрат закладів охорони здоров¢я району (наприклад, енергоносії – на 96,4 тисяч гривень, медикаменти – на 5,2 тисячі гривень, харчування – на 4 тисячі гривень).
Очікувати на швидке покращення матеріально – технічного забезпечення не доводиться. На 2000 рік фінансування галузі охорони здоров¢я заплановано скоротити з 1360 тис. гривень до 1304,6 тис. гривень, тобто на 55,4 тис. гривень. Але фактичні витрати на саме лікувальну справу будуть ще менші, оскільки, якщо в 1999 році на оплату енергоносії планувалось 183,2 тисячі гривень, то в 2000 році вже 313,3 тисячі гривень. Таким чином, наприклад, витрати на заробітну плату зменшаться до 536,9 тисяч гривень (В 1999 році було 718,7 тисячі гривень).
В зв’язку з цим доведеться піти на вкрай непопулярні і морально важкі міри: медичні працівники поліклінік та амбулаторій працюватимуть на 0,75 ставки в 2000 році. А фельдшери та акушери ФАПів змушені будуть працювати на 0,5 ставки. Доведеться піти і на консервацію лікарняних ліжок на 3 місяці в рік. (Станом на 1.01.2000 року ліжковий фонд становить 270 ліжок, і за 5 останніх років скорочено 230 ліжок).
В 1999 році в закладах охорони здоров¢я працювало 123 лікарі і 352 середніх медичних працівника (показники на 10 000 населення, відповідно, 25, 56 і 73,14).
Надзвичайно важкою є демографічна ситуація в районі. За останніх 10 років населення зменшилось на 3429 чоловік. Невтішною є демографічна картина і в 1999 році. На 1000 всього населення народжуваність становила 8,25, смертність – 19,35, природний приріст: - 11%. Дитяча смертність дещо зменшилась: з 13,40 в 1998 році до 9,7 в 1999 році.
Щорічно зменшується кількість амбулаторних відвідувань в поліклінічних амбулаторіях:
1998 р. 1999 р.
1. Число відвідувань лікарень поліклініки
всього 298947 293753
2. На 1000 населення 59946 59448
3. число відвідувань лікарів поліклініки хворими
дітьми 33650 31983
4. На 1000 дитячого населення 36335 35422
Дещо збільшилась кількість викликів на дім з 28226 в 1998 році до 29048 в 1999 році.
Захворюваність, як загальна так і первинна дещо зменшилась.
1998 р. 1999 р.
Загальна захворюваність дітей на 1000
дитячого населення 1895,3 2217.1
Первинна захворюваність дітей на 1000
дитячого населення 1424,9 1691,9
Загальна захворюваність підлітків на 1000
підліткового населення 1412,8 1696,4
Первинна захворюваність підлітків на 1000
підліткового населення 793,6 1095,5
В 1999 році по району зареєстровано 171 хворий з вперше встановленим онкологічним діагнозом. Захворюваність становить 34,6 на 10 тисяч населення.
В минулому році захворюваність всіма формами туберкульозу по району збільшилась з 50,5 до 54 на 100 тисяч населення.