Пропонується змінити і управління лікувальними закладами. Очолювати їх мають директор – відповідальний за фінансово-господарські питання і головний лікар – турбується про організацію та координацію медичної допомоги.
В особливо загрозливому становищі перебуває в сільських районах України культура. Непродумано-авантюрний експеримент з передачею закладів галузі на утримання колективних сільгосппідприємств завдав їм важких збитків, а в окремих випадках привів до повної деградації і закриття.
Тому, проаналізувавши стан культурної сфери нині та моделі її можливого фінансування пропонується перейти до моделі взаємин культури і держави по типу, в основному, британської, коли держава надає кошти на підтримку культури, але розподіл здійснюється через недержавні інституції: Асоціації закладів культури та дозвілля та Районного методичного центру з культурно-освітньої роботи. Пропонується, в перспективі, створити об’єднаний Районний відділ освіти, культури і спорту.
На думку автора, пропоновані зміни по комплексу гуманітарного розвитку дозволяють отримати певний соціально-економічний ефект. Їхня доцільність є реальною і в фінансовому і в суспільному плані. Головним же є те, не очікуючи неблизького ще економічного підйому та достатку дасть можливість покращати стан справ в гуманітарній сфері, забезпечить більш раціональне використання бюджетних коштів, сприятиме залученню громадськості до вирішення існуючих проблем, зробить гуманітарну політику держави ближчою до потреб конкретної людини, раціональнішою і ефективнішою.
Зрозуміло, що всіх проблем вирішити не вдасться ні запровадженням пропонованих нововведень, ні виконанням будь-якої іншої програми реформ. Але проводити зміни необхідно, часу на зволікання уже немає, ресурси існуючої раніше системи відносин в гуманітарній сфері вичерпані. І це є ще одним з висновків до яких приходить в своїй роботі автор.
Безперечно, що дана дипломна робота не вирішує і претендує на безальтернативне і єдино вірне вирішення всіх питань, що стоять в нинішніх умовах перед суспільством і державою в гуманітарній сфері. Є і недоліки і, можливо, прорахунки. Та, в будь-якому випадку її написання дозволило автору конкретизувати і узагальнити свої знання, свій погляд, свою позицію по відношенню до проблем гуманітарної сфери. Сфери суспільного і державного життя, що близька і цікава кожній людині.
Література
1. Конституція України: Прийнята на п¢ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. –С.141.
2. Акт Проголошення незалежності України: Прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №38. – С.429.
3. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - №3. – С.425.
4. Державна національна програма “Освіта”: Україна ХХІ ст. – К.: - 1994.
5. Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993. №3723-12.
6. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997. №280197-ВР.
7. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999. №586-04.
8. Закон України “Про загальну середню освіту” від 13.05.1999. №651-14.
9. Закон України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” від 21.09.1999. “1068-14.
10. Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. Вип. 1 та 2. – К. – 1994.
11. Основи законодавства України про культуру // Голос України. – 27.03.1992. – С. 11-12.
12. Основи законодавства України про охорону здоров¢я // Голос України – 15.12.1992. – С. 9-13.
13. Постанова Кабінету міністрів України “Про структурну перебудову освіти” // Урядовий кур¢єр. – 14.03.1998. – С.4.
14. Україна: поступ у ХХІ ст. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 – 2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 рік // Урядовий кур¢єр. – 28.02.1998. – С.5-12.
15. Актуальные вопросы экономики общеобразовательной школы. – М.: Издательство АПН СССР, 1990.
16. Актуальные направления совершенствования и перестройки управления в сфере культуры. –М.: Издательство НИИкультуры, 1990.
17. Алексієвець Н.С. Культурне відродження в Україні. – Львів, Астерит, 1993.
18. Биренбер Б.М. Организация управления народным хозяйством в регионе. – К.: Наукова думка. 1989.
19. Богиня Д., Волинський Г. Державне регулювання перехідних процесів // Економіка України. – 1989. -№5. – С. 12 – 17.
20. Васьков С.Г. Териториальное управление в новых хозяйственных условиях. – М.: Экономика, 1990.
21. Волков О. Національна гуманітарна політика від ідеї до втілення // Освіта і управління. – 1997. - №2. – С.8.
22. Волошин А. Чи йдуть реформи в медицині? // Урядовий кур¢єр. 2000. - №7. – С. 8 – 9.
23. Вопросы экономического планирования и прогнозирования развития общеобразовательной школы. – М.: Издательство АПН СССР, 1990.
24. Гриценко О. Культурна політика: методологічні, правові, економічні проблеми. – К. – 1996.
25. Гриценко О. Культурна політика: концепція і досвід // Інститут державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів. – 1994.
26. Гуманитарная экспертиза. Возможности и перспективы. – Новосибирск, Наука, 1992.
27. Делор Жак. Освіта – справжній скарб // Шлях освіти. – 1997. - №3. – С. 3-6.
28. Державне управління: теорія і практика. – К.: Юрінком інтр, 1998.
29. Дубровская С. Образование должно изменяться вместе со временем // Зеркало недели. – 1998. - №28. – С.12.
30. Єрмола А., Хамін А. Комп¢ютеризація управління закладами освіти в Київському районі м. Харкова // Освіта: управління. – 1997. - №2. –С.147 – 156.
31. Экономические отношения в социально-культурной сфере. – С.-Петербург, Издательство С.Петербургского университета, 1992.
32. Жулинський М. Велич нації полягає в її культурі // Українська культура. – 1998. - №8. – С. 3-5.
33. Івасюк В. Стан та перспективи національної системи охорони здоров¢я // Голос України. – 23.06.1998. – С. 4-5.
34. Короткий політологічний словник // За ред. Рябова С.Г. – К. – 1996.
35. Корсак К. Підстави і напрямки реформування середньої школи України: Структура і стандарти змісту // Освіта і управління. – 1998. - №4. – С.31.
36. Корсак К. Реформы в образовании: не наступить бы на чужие грабли // Зеркало недели. – 1999. - №7. – С.12.
37. Кремінь В., Ткаченко В. Орієнтири на перспективу // Шлях освіти. – 1997. - №2. – С.2-6.
38. Культурна політика України. Науково-практична конференція. // Культура: життя. – 19.04.1995. – С. 2-5.
39. Курчевська Й. Національна культура і політика // Політична думка. – 1997. - №4. – С.170.
40. Куценко В. Освіта на порозі ХХІ століття // Економіка України. – 1995. – №12. – С. 60-68.
41. Куценко В., Удовиченко В., Опалєва І. Освіта як фактор стабільності та національної безпеки України // Економіка України. – 1998. - №1. – С.12-22.
42. Куценко В. Богуш Л. Потенціал сфери охорони здоров¢я: регіональні аспекти // Економіка України. – 1999 - №3. – С.61-70.
43. Лігоцький А.О. Освіта України – її сьогодення та шляхи розвитку: Навчально-методичний посібникю – К. – 1995.
44. Логунова М. Культурно-гуманітарна підготовка державних службовців як чинник підвищення ефективності управлінської діяльності. // Вісник УАДУ. – 1997. - №1. – С. 25-29.
45. Луговий В.Г. Управління освітою. – К.: Видавництво УАДУ, 1997.
46. Маслов В., Шаркунова В. Принципи мененджменту в установах освіти. // Освіта і управління. – 1997. - №1. – С.77-84.
47. Маслов Н.И. Экономические проблемы здравоохранения. – М.: Экономика, 1990.
48. Марковська Н. Ваш пульс, країно. // Голос України. – 15.12.1998. – С. 5-6.
49. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы мененджмента. – М. – 1992.
50. Науменко Г. Про деякі аспекти реформування освіти України // Шлях освіти. – 1997. - №1. – С. 2-6.
51. Ніколаєнко С., Дмитренко І. Освіта – ключовий фактор життя народу. // Голос України. – 9.06.1998. – С. 11.
52. Огневюк В. Середня освіта в Україні: проблеми, пошуки та перспективи розвитку // Освіта: управління. – 1997. – №1. - С. 67..
53. Остапенко Д. Культура чекає реформ. // Урядовий кур¢єр. – 15.07.1997. – С. 9-10.
54. Охріменко І. Реформування освіти регіону в контексті соціально-економічних проблем. // Освіта і управління. – 1998. - №1. – С. 154-161.
55. Пиріг Л. Українська медицина і українське суспільство. // Розбудова держави. – 1998. - №3/4. – С.19-26.
56. Пирожков С. Розвиток України в людському вимірі. – К.: ІДУС, 1994.
57. Площанська Л. Пріоритетна галузь. // Вінничина. – 06.04.1998. – С.2.
58. Політологія // За ред. Семківа О.І. – Львів, Світ, 1995.
59. Пути перестройки управления народным образованием: социально-экономический аспект. – М. – 1990.
60. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – Бородянка, 1993.
61. Рівень освіти населення України. Довідник // Міністерство статистики України. – Київ, 1993.
62. Савченко О. Держава і освіта: визначення перспективи // Урядовий кур¢єр. – 21.04.1999. – С.6.
63. Самодрін А. Про деякі проблеми реформування регіональної освіти // Шлях освіти. – 1997. - №3. – С. 33-34.
64. Сікорський Л. Диференційоване навчання і проблеми реформування освітянської системи // Шлях освіти. – 1997. - №1. – С. 7-12.
65. Скуратівський В.А. Концептуальні засади гуманітарної політики в Україні. // Вісник УАДУ. – 1996. - №2. – С. 81-90.
66. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К.: Товариство “Знання України”, 1993.
67. Социальные проблемы: Оценки и пути решения. Книга 2. Социальная политика. – К.: Наукова думка, 1995.
68. Столяров И.А. Управление культурой. – М.: Экономика,1989.
69. Стріха М., Солодовник В. Місцева інфраструктура культури: особливості фінансування // Місцеве самоврядування. – 1997. - № 3\4. – С. 69-78.
70. Суржик Л. Жить в Украине становится опасно // Зеркало недели. – 1998.: - №8 – С.13.
71. Таукач Г.Л., Федосова О.В. Економіка культури та мистецтва. – К.: Вища школа, 1992.
72. Україна. Соціальна сфера у перехідний період. Аналіз світового банку. – К.: Основи, 1994.