На Ялтинській конференції в лютому 1945 р. було прийнято рішення про скликання установчої конференції 00Н 25 квітня 1945 р. в Сан-Франциско. Учасниками конференції могли бути всі держави, які оголосили війну Німеччині і Японії до 1 березня 1945 р. Право стати членами 00Н отримали Українська і Білоруська РСР.
При обговоренні питання механізму діяльності 00Н між лідерами 3-х держав виникла дискусія. Позиція Сталіна полягала в тому. що великі держави, які винесли на собі основний тягар війни, несуть відповідальність і за мир. Тому малим країнам в 00Н не потрібно надавати таких прав, користуючись якими вони могли б суперечити великим державам. Рузвельт погодився з цією думкою Сталіна. Черчілль, однак, заперечив: "Нехай орел дозволить малим пташкам співати, проте звертати увагу на їхній спів не варто".
Конференція в Сан-Франциско проходила з 25 квітня по 26 червня 1945 р. У ній взяли участь близько 300 делегатів від 46 країн світу. При обговоренні Статуту 00Н виникло дві проблеми: щодо прийняття рішень в Раді Безпеки та питання управління колоніями та залежними територіями.
Відносно першої з них була прийнята радянська пропозиція, згідно з якою рішення Ради Безпеки (СРСР, США, Англія, Франція, Китай) приймаються одноголосне. Ці країни також користувалися правом "вето". Завдяки цьому праву виключалась можливість використання авторитету міжнародної організації для виправдання дій, які суперечать принципам статуту 00Н. Проте це знижувало ефективність 00Н як інструменту захисту миру, оскільки дійти згоди країнам з різними інтересами було складно.
Щодо другої проблеми вирішено, що система опіки повинна сприяти розвитку народів залежних територій "в напрямку до самоуправління або незалежності".
У прийнятому на конференції статуті 00Н зазначалось, що метою нової організації є підтримання міжнародного миру і безпеки колективними заходами, розвиток дружніх відносин між країнами, здійснення міжнародного співробітництва при розв'язанні проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру. 00Н була заснована на принципах суверенної рівноправності всіх членів, мирного улагодження суперечок, утримання від застосування сили. 00Н не мала права втручатись у внутрішні справи, крім випадків, коли таке втручання необхідне для підтримання миру.
Офіційною датою створення 00Н вважається 24 жовтня 1945р., коли набрав чинності статут 00Н.
Вищим органом 00Н визначено Генеральну Асамблею, яка збирається на свої сесії один раз на рік. До її обов'язків входить затвердження бюджету організації, прийняття нових членів, обрання непостійних членів Ради Безпеки. Економічної і соціальної Ради, Ради з питань опіки, Міжнародного суду, Секретаріату на чолі з Генеральним секретарем 00Н.
Постійно діючим органом є Рада Безпеки, яка на той час складалася з 11 членів (тепер 15:10 непостійних, які обираються на два роки, і 5 постійних). На неї покладено обов'язки підтримання миру. Для реалізації своїх повноважень РБ має право накладати санкції, вводити блокаду і застосовувати силу. У вирішенні всіх питань, крім процедурних, потрібна одностайність постійних членів РБ.
Пізніше під егідою 00Н було створено різні спеціалізовані організації: ЮНЕСКО - Організація з питань освіти, науки і культури, ВОЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я, МОП - Міжнародна організація праці, ФАО - Продовольча і сільськогосподарська організація, ЮНІСЕФ - Дитячий фонд 00Н і т.д.
У 1948р. 00Н прийняла Декларацію прав людини та Пакт про громадянські і політичні права, в яких усі країни закликались до встановлення в їхній політиці пріоритету інтересів особи над класовими та національними.
Новий етап в діяльності 00Н наступив у 60-ті роки, коли до членів організації було прийнято багато нових держав. Організація стала перетворюватися на справжній інструмент збереження миру і розвитку співробітництва між державами. У різні "гарячі точки" - на Близький Схід, у Сомалі, Намібію, Камбоджу, в 1990-х роках у Югославію за рішенням 00Н направлялись її війська - "блакитні шоломи".
Однак на роботу Організації Об'єднаних Націй значний вплив чинила "холодна війна". Кожна наддержава прагнула заручитись підтримкою якнайбільшого числа її членів.
Після розпаду СРСР і завершення "холодної війни" назріла потреба реформування 00Н і перетворення її в дієвий орган міжнародної влади, а також активізації ролі 00Н у розв'язанні глобальних політичних, економічних, сировинних, екологічних та інших проблем.
Нині нараховується 189 членів 00Н. Головою 52-ї сесії Генеральної Асамблеї 00Н було обрано міністра закордонних справ України Г. Удовенка.
Білет №2
2 1 Складіть розгорнутий план теми "Національний рух у Наддніпрянській Україні» 1915-1917рр."
І. Реакція лідерів національного руху в Наддніпрянській Україні на початок Першої світової війни:
1. Позиція ТУП (Товариство українських поступовців);
2. Позиція частини УСДРП на чолі з С.Петлюрою;
3. Позиція частини УСДРП на чолі з В.Винниченком;
4. Радикалізація молодіжної частини українського руху, проголошення гасла Самостійної України.
II. Умови розгортання національного руху в роки Першої світової війни:
1. Звуження легальних меж політичної діяльності;
2. Переслідування українських діячів, закриття українських періодичних видань;
3. Заслання лідера українського руху М.Грушевського до Симбірську.
III. Українська революція:
1. Передумови і причини революції;
2. Лютнева революція в Росії 1917 р. і початок Української революції.
3. Утворення Центральної Ради. Київ, 4(17) березня 1917 р.
4. 100-тисячна демонстрація в Києві на підтримку Центральної Ради.
5. Відкриття Українського Національного Конгресу. Київ, 6(19) квітня 1917 р.
6. Перший Всеукраїнський військовий з'їзд.
7. Проголошення І Універсалу Центральної Ради 10.06.1917 р.
8. Створення Генерального Секретаріату Центральної Ради на чолі з В.Винниченком.
9. Прийняття II Універсалу Центральної Ради 3.07.1917 р.
10. Збройний виступ полуботкінців у Києві 4-6.07. 1917 р.
11. З'їзд поневолених народів у Києві 8-14.09.1917 р.
12. Формування "вільного козацтва".
13. Засудження Центральною Радою жовтневих подій в Петрограді.
14. Прийняття III Універсалу Центральної Ради. 7.11.1917 р.
15. Проголошення Української Народної Республіки.
16. Захист УНР національно-патріотичними силами від наступу військ Радянської Росії.
2.2 Проаналізуйте здійснення повоєнної відбудови в Україні та визначте її особливості порівняно із західноєвропейськими країнами
Потреба відбудови господарства України реально постала перед українським народом ще в ході звільнення території республіки від німецько-фашистських загарбників. Україну необхідно було піднімати з руїн і попелу.
Модель відбудови господарства була копією індустріалізації з усіма її недоліками. Перевага надавалася кількісним показникам перед якісними. Неминучим було й використання репресивно-каральних методів - "закріпачення" колгоспників шляхом обмеження пересування. У 1948 р. Верховна Рада СРСР прийняла указ про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя.
"Холодна війна" робила неможливим використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги. Більше того, СРСР надавав матеріальну підтримку "народно-демократичним" режимам у країнах Східної Європи.
Закон про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства УРСР було прийнято у серпні 1946 р. Передбачалося відновлення виробничих потужностей України, підвищення рівня валової продукції промисловості порівняно з довоєнним на 13%. Зверталась увага на відродження аграрного виробництва, легкої та харчової промисловості.
Протягом 1946-1950рр. обсяг капіталовкладень у господарство країни становив понад 65 млрд. крб. (у довоєнних цінах). Це перевищувало відповідні капіталовкладення за три довоєнні п'ятирічки, разом узяті. В сільське господарство спрямовувалося всього близько 7% капітальних вкладень. Селянство утискувалося великими податками, в тому числі навіть на фруктові дерева.
Результати відбудовного періоду неоднозначні. З одного боку, було загоєно рани війни, відбудовано промисловість. Обсяг валової продукції промисловості України в 1946-1950рр. збільшився в 4,4 рази і перевищив рівень 1940 р. на 15%. Були відбудовані шахти в Донбасі, Дніпрогес, заводи "Запоріжсталь" і "Азовсталь", машинобудівні підприємства Києва і Харкова та багато інших.
З іншого боку, соціальна ціна досягнутого була дуже високою. За Україною зберігалася висока енерго- і матеріалоємність продукції. Відбудова здійснювалася за рахунок соціальної сфери й тих галузей, які забезпечували споживання. Як наслідок, обсяг виробництва в легкій промисловості становив у 1950 р. лише 80% довоєнного; зберігався дефіцит промтоварів і продуктів харчування. Зниження реального рівня життя, тяжкі житлові й побутові умови характерні були для більшості населення. Скасування карткової системи розподілу продуктів і проведення грошової реформи у 1947 р. ще в більшій мірі переклали на плечі трудящих тягар відбудови.